КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21.02.07 р.          № 28/99-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Сотнікова С.В.

 суддів:                                          Дикунської  С.Я.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              Назаровій В.В.

 За участю представників:

 від позивача - Строкач Н.П. (дов. від 19.02.07р. №456/Д), Тропотяга Р.П. (дов. від 19.01.07р.);

 від відповідача - Кондратьєва Ю.О. (дов. від 26.01.07р. №119/9/10-206);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Правекс - Банк"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 08.11.2006

 у справі № 28/99-А  (Шабунін С.В.)

 за позовом           Акціонерний комерційний банк "Правекс - Банк"

 до           Спеціалізована державна податкова інспекція м. Києві по роботі з великими платниками податків

             

             

 про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

 

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 08.11.2006р.у справі № 28/99-А  в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданою постановою, позивач  оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти  нову, якою позов задовольнити за наведених в апеляційній скарзі підстав.

Відповідач у своїх  запереченнях на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржувану постанову залишити без змін. .

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

На підставі висновків Акту перевірки “Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" за період з 01.04.2001 р. по 01.10.2003 р. № 593/23-2/14360920 від 03.09.2004 р.”, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082302/3 від 15.02.2005 р., яким позивачу визначено зобов'язання по податку на прибуток в сумі 232 601,88 грн. в тому числі штрафні санкції 116 300,94 грн.

В Акті перевірки зазначено, що  між Львівською філією АКБ "Правекс-Банк" та Фроловим Андрієм Любомировичем (позичальник) укладено кредитний договір № 12ф від 25.09.1997 р. про наступне: Банк надає позичальнику кредит в сумі 10 000,00 грн. терміном до 26.03,1998 р. із сплатою 60% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором з Фроловим А.Л., а також з членами його сім'ї - Гевало М.В., Фроловою С.К., Фроловою І.М., як майновими поручителями, ЛФ АКБ "Правекс-Банк" уклав договір застави від 29.09.1997р.

квартири № 1 по вул. Хоткевича, 12 у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Береською Л.Г. Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці за № 002896 виданій Львівським обласним бюро технічної інвентаризації від 28.08.1997 p., вартість квартири яка заставляється становить 25 515,00 грн.

          в подальшому, в зв”язку з невиконанням умов кредитного договору, а саме неповернення сум грошових коштів в обумовлений строк, 14.07.1998 р. банком вчинено виконавчий напис про стягнення на користь ЛФ АКБ "Правєкс-Банк" з предмету застави заборгованості по кредитному договору на суму 17 905,41 грн. Виконавчий напис направлено судовим виконавцям Галицького районного суду м. Львова для примусового виконання.

Як вбачається з матеріалів кредитної справи, в провадженні судових виконавців на той час вже знаходився пред'явлений до виконання виконавчий напис Львівського міського відділення № 6319 ВАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення із заставодавця (Фролова Андрія Любомировича) та майнових поручителів (Гевало Михайла Васильовича, Фролової Ірини Михайлівни, Фролової Стефанії Карпівни) боргу в сумі 14 158,66 грн. Предметом застави виступало теж саме приміщення - квартира № 1 по вул. Хоткевича, 12 у м. Львові.

Внаслідок аукціону, який відбувся 29.09.1998 р. квартиру реалізовано за 16 000,00 грн.

З суми реалізації вимоги Львівського міського відділення № 6319 ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволені повністю, а ЛФ АКБ "Правекс-Банк" повернуто 1397,08 грн.

Рішенням Галицького місцевого суду м. Львова від 07.04.2003 р. за позовом Львівського міського відділення № 6319 ВАТ "Державний ощадний банк України" визнано недійсним договір застави від 29.09.1997 p., укладений між ЛФ АКБ "Правекс -Банк" і Фроловим А.Л., як заставодавцем та Гевало М.В., Фроловою С.К., Фроловою І.М., як майнові поручителі, кв.1 в будинку 12 по вул. Хоткевича у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєреською Л.Г. по реєстру № 81 та виконавчий напис від 14.07.1998 р. по реєстру № 437.

У періоді, що перевірявся заборгованість по вищевказаному кредиту в сумі 10 000,00 грн. класифікується як "безнадійна", починаючи з 14.07.1998 р. призупинено нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, рішенням Галицього місцевого суду м. Львова від 07.04.2006 р. визнано недійсним договір застави від 29.09.1997 р. та виконавчий напис від 14.07.1998 р. по реєстру № 437. Місцевим судом зроблено вірний висновок про те, що  факт вчинення виконавчого напису нотаріуса від 14.07.1998 р. по реєстру № 437, який визнано судом недійсним, не може розглядатися в якості однієї з форм врегулювання заборгованості, передбаченої п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94, яка надає право банку зменшити валовий дохід. Відповідно, ЛФ позивача повинна була відновити нарахування процентів за користування кредитними коштами та включити до валового доходу доходи у вигляді нарахованих (отриманих) процентів від здійснення вищезазначеної кредитної операції.

Також,  Полтавською філією АКБ "Правекс-банк" укладено договір на овердрафтне обслуговування № 31/01 від 19.10.01 з ПП Цегельник Ларисою Григорівною. За умовами даного договору Банк протягом 6 місяців до 10.04.2002 р. надає кредитну лінію в розмірі 45 000,00 грн. для здійснення платежів Клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на рахунку в межах встановленого ліміту кредитування. Ліміт кредитування встановлюється Банком в розмірі 30 відсотків від суми середньомісячних надходжень на поточний рахунок клієнта в АКБ "Правекс-банк". Нарахування відсотків проводиться з розрахунку 45% річних щоденно до повного погашення заборгованості. У відповідності з додатковою угодою від 12.04.2002 р. до даного договору відсотки за користування овердрафтом нараховуються за час користування кредитом до закінчення дії договору (10.04.2002 р).

Тобто, кредитним договором передбачено нарахування відсотків до повного погашення заборгованості, а зміни в договір щодо нарахування відсотків лише до закінчення дії договору внесені вже після закінчення дії договору 12.04.2002 р.

В зв'язку з неповерненням наданого кредиту АКБ "Правекс-банк" 27.06.2002 р. було подано позовну заяву до господарського суду про відшкодування заборгованості за договором на суму 51 517,69 гри. в т.ч. заборгованість по кредиту -- 43 430,30 гри., заборгованість по відсоткам - 7 078,94 грн. (відсотки з 04.02.2002 р. - прострочені), пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків в сумі 1 008,45 грн.

Ухвала про порушення провадження у справі прийнята Господарським судом Полтавської області 22.07.2002 р.

Відповідно до пп.11.3.6 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р., датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із п.12.1 ст.12 цього Закону.

Таким чином, у випадку затримки сплати процентів за кредитним договором передбачений особливий порядок врегулювання відносин.

Так, відповідно до пп. 12.1,1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р. із змінами та доповненнями (в редакції Закону до 01.01.2003 року) (надалі-Закон № 334/94-ВР)платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) у тому числі банки має право зменшити суму валового доходу на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом.

Таким чином, у випадку затримки сплати процентів, кредитор в податковому обліку зобов'язаний скористатися порядком врегулювання відносин передбаченим п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР.

У випадку незастосування порядку передбаченому п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР діє загальне правило збільшення валових доходів на суму нарахованих процентів.

Таким чином, Львівською філією АКБ "Правекс-Банк" взагалі не застосований порядок передбачений п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР та Полтавською філією АКБ "Правекс-банк" застосований порядок передбачений п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР лише з 22.07.2002 p., що призвело до невключення до валових доходів відповідних процентів, а як наслідок відбулося заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Щодо донарахування податку на прибуток у розмірі 374,42 грн. місцевий господарський суд зазначив наступне.

Перевіркою встановлено, що Одеською філією АКБ "Правекс-Банк" в порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР занижено валовий доход на суму доходу в розмірі 1 248,06 грн., отриману по операціям з надання клієнтам в оренду сейфів.

Так, позивач зазначає, що Одеською філією включалися до складу валового доходу суми всіх нарахованих доходів по операціям з надання клієнтам в оренду сейфів та доходи за отриманими авансами. При цьому з доходів виключалися нараховані доходи по оренді сейфів на суму авансів, отриманих в попередньому звітному кварталі, оскільки ці суми були включені в доходи в попередньому звітному кварталі, що підтверджується відомостями по балансовому рахунку 3600 "Доходи майбутніх періодів".

Однак, надані відомості не містять інформації щодо включення сум отриманих авансів до складу валових доходів попередніх звітних періодів.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий доход -  це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1, 4.1.2 п.4 1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації), доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Враховуючи те, що банком не надано підтверджуючих документів щодо включення сум отриманих авансів до складу валових доходів попередніх звітних періодів, перевіркою збільшено валовий дохід на відповідну суму.

Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 23972,84 грн. судом відзначено наступне.

Харківською філією АКБ "Правекс-банк" в податковому обліку сформований страховий резерв не тільки по основному боргу позичальників, а також і під зобов'язання філії перед позичальниками.

Відповідно пп.12.2.1 п.12.2 Ст.12 Закону № 334/94-ВР будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук. придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Згідно з пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону № 334/94-ВР з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними пінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до пп.12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону № 334/94-ВР розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Таким чином, формування страхового резерву в податковому обліку передбачено лише для відшкодування можливих втрат по основному боргу, що існує саме перед банком.

Херсонською філією АКБ "Правекс-Банк" в Ш кварталі 2003р. було віднесено до складу валових витрат 2 000,00 грн., на яку зменшено розмір страхового резерву.

Відповідно до пп. 12.2.4 п.12.2 ст.12 Закону України № 334/94-ВР у разі, коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення розміру сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою п.12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, встановлених пп. 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду.

Таким чином, у разі зменшення суми страхового резерву в порівнянні із попереднім звітним періодом надлишкова сума страхового резерву повинна направлятись на збільшення валового доходу, що Херсонською філією не було зроблено.

Щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 564,17 грн., місцевий суд зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що  структурними підрозділами АКБ "Правекс-Банк" залучались кошти шляхом випуску валютних депозитних чеків на пред'явника з авансовою виплатою відсотків.

Депозитні валютні чеки випускались в доларах США та розповсюджувались серед фізичних осіб.

До перевірки надавались прибуткові, на прийняті по чеках кошти та видаткові, на видані відсотки, ордери без зазначення прізвища, ім'я, no-батькові та ідентифікаційного коду власника чека, без зазначення його паспортних даних.

Залучення коштів та відкриття рахунків повинно здійснюватися відповідно до вимог "Інструкції про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527, із змінами і доповненнями (чинною у періоді, що перевірявся).

Згідно  п.6.1.4 вищезазначеної Інструкції визначено, що вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженими банками на підставі договору між банком і фізичною особою, а відповідно до п.6.2.15 відкриття вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті фізичній особі здійснюється на підставі договору за умови надання паспорту чи іншого документу, що засвідчує особу.

Крім того, ст. 7 Закону України від 22.12.94 № 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" передбачено, що ідентифікаційний номер з Державного реєстру є обов'язковим для використання комерційними банками у разі відкриття рахунків.

Згідно ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 р. № 2121-III (із змінами і доповненнями) банкам забороняється вступати у договірні відносини з анонімними особами.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р. № 1201-ХП в Україні можуть випускатися лише цінні папери перелічені в ст. З зазначеного Закону, в переліку якого відсутній такий вид цінного паперу як депозитний валютний чек.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд вірно зазначив, що у зв'язку з відсутністю у ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р. № 1201-ХП такого виду цінних паперів як депозитні валютні чеки, емітовані АКБ "Правекс-Банк" депозитні валютні чеки не є цінними паперами.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат не належать виграти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, місцевий суд вірно вказав на те, що в зв'язку з тим, що депозитний валютний чек не є цінним папером та не може розглядатися як депозитний договір (не містить обов'язкових реквізитів договору як то назву та адресу власника коштів, підпис фізичної особи або уповноваженої власником коштів особи, ідентифікаційний номер), позивачем безпідставно віднесено до валових витрат виплачені відсотки фізичним особам, яким було реалізовано валютні чеки на пред'явника з авансовою виплатою відсотків .

Щодо донарахування податку на прибуток у розмірі 17 032,21 грн. суд зазначив.

Як свідчать обставини справи, Одеською, Дніпропетровською філією та Головним офісом АКБ „Правекс-Банк" було неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на здійснення реклами пов'язаної з залученням коштів населення, на якій не зазначено номер діючої ліцензії та найменування органу, який її видав .

Крім того, у засобах масової інформації, а саме, на радіо здійснювалося розміщення рекламних оголошень, на телебаченні - відеосюжетів, без зазначення номера ліцензії НБУ.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, презентацій^ свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, віднесення до складу валових витрат, витрат пов'язаних з проведенням рекламної діяльності можливе лише у випадках прямо передбачених пп.5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону №334/94.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про рекламу" від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (надалі - Закон № 270/96-ВР) реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Під „продукцією” розуміються товари, роботи, послуги, цінні папери.

Відповідно до ст. 23 (ст. 24 нової редакції Закону України "Про рекламу") реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама  повинна містити найменування органу, який видав ліцензію (спеціальний дозвіл), та номер чинної ліцензії (дозволу).

Це положення не застосовується у випадках, коли дається тільки реклама логотипу, назви особи (без реклами послуг).

Таким чином, Закон України "Про рекламу" відрізняє два різновиди реклами: реклама осіб (логотипу) та реклама товарів, робіт, послуг.

В свою чергу, Закон № 334/94-ВР дозволяє відносити до складу валових витрат лише витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що  в разі  відсутності в рекламній продукції позивача інформації щодо номеру, дати ліцензії та найменування органу, що її видав, дана рекламна продукція є рекламою осіб (логотипу), а як наслідок витрати здійснені у зв'язку з такою рекламою не відносяться до складу валових витрат.

Щодо донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51,55грн. судом зазначено.

Як свідчать обставини справи, перевіркою Запорізької філії АКБ "Правскс-Банк" встановлено завищення валових витрат за 4 квартал 2001 р. а 1 квартал 2002 р. на загальну суму 827,66 грн. та заниження валових витрат за 2 квартал 2002р. на суму 655,82 грн.

В акті зазначено, що філією в порушення п.18.3. ст. 18 Закону № 334/94-ВР безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені на оплату приміщень, орендованих у нерезидента ( Кіпр) за 4 квартал 2001 р. та 1 квартал 2002 р. на загальну суму 827,66 грн.

Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону № 334/94-ВР у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Перелік офшорних зон щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. № 79-р, від 14.02.2002 р. № 53-р, від 29.03.2002 р. № 156-р "Про перелік офшорних зон" Кіпр визначено офшорною зоною.

Враховуючи викладене, судом вірно зазначено, що  при придбанні товарів (робіт, послуг) у нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, валові витрати покупця-резидента збільшуються на суму, що становить 85 відсотків від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг).

На підставі зазначеного та враховуючи те, що Кіпр згідно з вищезазначеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України визначено офшорною зоною, перевіркою зменшено валові витрати на 173,83 грн. (827,66 грн. - 655,22 грн.) та донараховано податок на прибуток у сумі 51,55 грн. (173,83 грн. х 30%) відповідно до чинного законодавства.

Щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 179,60грн. судом зазначено.

Як свідчать матеріали перевірки, Головним офісом АКБ "Правекс-Банк" було сплачено грошові кошти відповідно до рахунків за придбання відеокасет, диктофонів, буклетів, за надані послуги по роумінгу всього на суму 33 932,00 грн. На підставі понесених витрат Головним офісом АКБ "Правекс-Банк" було віднесено до складу валових витрат зазначену суму.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів  (робіт,   послуг),   які  придбаваються   (виготовляються)  таким   платником   податку  для  їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка  діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували, що понесені витрати по придбанню відеокасет, диктофонів, буклетів, за надані послуги по роумінгу відносяться до господарської діяльності, місцевим судом зроблено також вірний висновок щодо правомірності  донарахування податку на прибуток у сумі 10 179,60 грн.

Щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з завищенням розміру амортизаційних відрахувань судом зазначено.                                                                                

Перевіркою встановлено, що Полтавською, Запорізькою, Рівненською, Дніпропетровською та Кіровоградською філіями АКБ "Правекс-Банк" в порушення пп.8.2.2 п.8.2 , пп.8.6.1 п.8.6, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР пожежна сигналізація, яка встановлювалась у приміщеннях банків, безпідставно відносилась до групи II основних фондів з нарахуванням норм амортизаційних відрахувань в розмірі 6,25 %, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на 25 100,00 грн. (по Полтавській філії), на 45 781,58 грн. (по Запорізькій філії), на 7 448,63 грн. (по Рівненській філії), на 5 788,12 грн. (по Дніпропетровській філії), на 7 001,00 грн. (по Кіровоградській філії).

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону № 334/94-ВР до складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Відповідно до Державного класифікатора основних фондів, затвердженого наказом Держстандарту від 19.08.1997 р. № 507 основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Отже, до складу основних фондів відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти, пристрої та приладдя, які є складовою частиною та не можуть використовуватися окремо.

Крім того, визначення основних засобів надано в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренд; іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 334/94-ВР норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду, зокрема, (в розрахунку на податковий квартал) по групі 1 - 1,25 відсотка.

Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 вищезазначеного Закону (в редакції, що діяла до 01.01.2003 р.) платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять          К відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

З 01.01.2003 р. відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 от. 8 Закону № 334/94-ВР платники податку, мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Враховуючи  вищевикладене, та факт встановлення пожежної сигналізації на об'єкти (приміщення), які підпадають під визначення основних фондів групи 1,  місцевий суд вірно зазначив, що витрати на придбання та встановлення пожежної сигналізації у приміщенні підлягають включенню до балансової вартості об'єкта основних фондів групи 1, на якому встановлено таку сигналізацію, в порядки, визначеному пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР для поліпшення основних фондів.

В Акті перевірки зазначено,  що Закарпатською, Запорізькою філією АКБ "Правекс-Банк" в порушення п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР амортизаційні відрахування нараховувались по не введених в експлуатацію основних фондах, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань .

Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Отже, ознаками поняття основні фонди є: до основних фондів належать матеріальні цінності; використання матеріальних цінностей здійснюється у господарській діяльності; термін використання більше 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію та таким чином матеріальні цінності будуть відноситься до основних фондів лише за умови введення в експлуатацію, а як наслідок  Закарпатською, Запорізькою філією АКБ "Правекс-Банк" завищені амортизаційні відрахування на відповідні суми.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва  від 08.11.2006р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 198, 199, 200, 205, 206, 209  Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” залишити без задоволення,  постанову Господарського суду міста Києва  від 08.11.2006р. у справі  №28/99-А - без змін.

Матеріали справи № 28/99-А  повернути Господарському суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції.

 Головуючий суддя          Сотніков С.В.

 Судді

           Дикунська  С.Я.

          Шипко  В.В.