ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
23.06.06 Справа№ 5/993-28/148А
15 год. 00 хв.
За позовом: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Скорпіон і К", м.Львів
до відповідача 2: Приватного підприємства "Інтерфлекс", м.Київ
про визнання недійсним господарського зобов”язання
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Курило С.В. –головний державний податковий інспектор, Задерей О.В. –старший державний податковий інспектор
Від відповідача 1: Солдатенко С.О. - представник
Від відповідача 2: не з"явився
Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Скорпіон і К" та до Приватного підприємства "Інтерфлекс" про визнання недійсним господарського зобов”язання між ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" та ПП "Інтерфлекс" на загальну суму 58 900,00 грн. та застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, як при наявності наміру (умислу) в обох сторін - стягнути все одержане ними за укладеним зобов”язанням в дохід держави.
Ухвалою господарського суду від 19.05.2006р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 09.06.2006 року. Ухвалою суду від 09.06.2006 року справу призначено до судового розгляду на 23.06.2006 року.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву від 08.06.2006 року, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.
Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (договір, податкові накладні, накладні, акт перевірки, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
16 серпня 2004 року між ПП "Інтерфлекс" (Відповідач 2, по договору –Постачальник) та ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" (Відповідач 1, по договору - Замовник), укладено договір, згідно з яким Постачальник зобов”язується поставити та передати у власність Замовнику вироби з поліетилену, а Замовник зобов”язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Дані вироби з поліетилену отримані ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" від ПП "Інтерфлекс", що підтверджується накладною № 12-8 від 25.08.2004 року та податковою накладною № 15-8 від 25.08.2004 року на суму 58 900,00 грн. в т.ч. ПДВ –9816,67 грн.
Згідно рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2003 року по справі № 16/651, скасовано державну реєстрацію Приватного підприємства "Інтерфлекс", ідентифікаційний код 31777961. Дане рішення мотивоване тим, що ПП "Інтерфлекс" більше року (з 10.01.2002 року) не подає податкової звітності до органу державної податкової служби про фінансово –господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов”язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.
Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов”язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов”язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов”язанням, а у разі виконання зобов”язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Господарське зобов”язання по договору від 16 серпня 2004 року між відповідачами спрямоване на приховування від оподаткування доходів Відповідачем 2 (ПП "Інтерфлекс"), а саме: після укладення договору та поставки товару у Приватного підприємства "Інтерфлекс" виникло податкове зобов'язання, яке останній, згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із наступними змінами та доповненнями, повинен був у серпні 2004 року відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість, та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, як вбачається із рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2003 року по справі № 16/651, яким скасовано державну реєстрацію ПП "Інтерфлекс", останнє не подавало звітності з 10.01.2002 року. Крім цього, Актом № 2780 від 01.12.2003 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Інтерфлекс". Таким чином, на час укладення і виконання спірного договору ПП "Інтерфлекс" не мало свідоцтва платника ПДВ і не подавало звітності.
Матеріалами справи не підтверджується наявність наміру на порушення інтересів держави і суспільства з боку відповідача 1 - ТзОВ "Фірма Скорпіон і К".
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним господарського зобов”язання по договору від 16.08.2004 року між ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" та ПП "Інтерфлекс" на загальну суму 58 900,00 грн., як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у відповідача 2 - ПП "Інтерфлекс".
Суд відмовляє в позові в частині застосування наслідків недійсності господарського зобов”язання, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, так як провести стягнення з ПП "Інтерфлекс" на користь ТзОВ "Фірма Скорпіон і К", а з останнього в дохід державного бюджету виявиться неможливим, оскільки ПП "Інтерфлекс" скасовано державну реєстрацію.
Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.) покладаються на відповідача 2.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним господарське зобов”язання по договору від 16.08.2004 року між ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" та ПП "Інтерфлекс" на загальну суму 58 900,00 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Інтерфлекс" (місцезнаходження: 01000, м. Київ, Шосе Залізничне, 57, ідентифікаційний код 31777961) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095500006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) – 3 грн. 40 коп. –судового збору.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в строк та в порядку, визначеному главою 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.