ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

14.02.07                                                                                           Справа  № 2/254

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої судді                                              Орищин Г.В.

суддів                                                                  Дубник О.П.

                                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Корецький цукровий

завод»акціонерного товариства закритого типу «Фаворит», м.Корець (далі –

ДП АТЗТ) від 15.12.2006 р. № 463/09/5984/1

на постанову господарського суду Рівненської області від 28.11.2006 р.

у справі № 2/254

за позовом           ДП «Корецький цукровий завод»АТЗТ «Фаворит», м.Корець

до відповідача ДПІ у Корецькому районі

про скасування першої податкової вимоги від 25.09.2006 р. № 1/89, визнання

нечинними рішень, зобов»язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

    від скаржника –Махновський А.А. –предст.

    від відповідача –Юрчук А.Є. - ГДПІ

Права і обов”язки сторін, передбачені ст.ст. 49,51 КАС України, представникам

роз’яснено.

Постановою господарського суду Рівненської області від 28.11.2006 р. у справі № 2/254 (суддя Савченко Г.І.) відмовлено в позові дочірньому підприємству «Корецький цукровий завод»акціонерного товариства закритого типу «Фаворит», м.Корець (далі - ДП АТЗТ) про визнання нечинним рішення ДПІ у Корецькому районі наданого листом від 27.09.2006 року №3070/1509 про незадоволення вимог позивача про зарахування в рахунок погашення податкового векселя №7733369200097, №7733369200099 сум бюджетного відшкодування; визнання нечинним рішення відповідача надане листом від 27.09.2006 року № 3103/15-09 про незадоволення вимоги позивача про зарахування в рахунок погашення податкового векселя №733369200098, грошовими коштами перерахованими позивачем платіжними дорученнями №438 від 30.06.06 на суму 5000 грн., №1227 від 28 квітня 2006 року на суму 15000 грн., №1517 від 30 червня на суму 15000 грн.; зобов'язання відповідача виконати невчинені дії - погасити податковий вексель № 7733369200097 від 22.08.06 р. на суму 94884,13 грн. відповідною сумою бюджетного відшкодування в розмірі 94884,13 грн.; зобов?язання відповідача виконати не вчинені дії - погасити податковий вексель №7733369200099 на суму 52945,26 грн. грошовими коштами перерахованими позивачем платіжним дорученням № 438 від 30.06.06р. на суму 5000 грн., № 1227 від 28 квітня 2006 року на суму 15000 грн., № 1517 від 30 червня на суму 15000 грн.; зобов?язання відповідача виконати не вчинені дії –погасити податковий вексель №7733369200099 від 22.08.2006 р. на суму 86528,62 грн. відповідною сумою бюджетного відшкодування; скасування першої податкової вимоги від 25.09.2006 р. № 1/89. Дана постанова мотивована судом тим, що оскільки податковим органом доведено правомірність своїх рішень та дій, тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Зокрема, суд вважає, що термін сплати по податкових векселях настав до закінчення терміну подачі податкової декларації за звітний період, у якому відбулась видача податкових векселів; позивач до сплину строку погашення векселів не звернувся до податкового органу із заявою про здійснення взаємозаліку за рахунок сум підтвердженого бюджетного відшкодування, тому, вимоги позивача не підлагають задоволенню.

Позивач у справі - ДП «Корецький цукровий завод»АТЗТ «Фаворит», подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, в якій зазначає, що господарським судом неповно з?ясовано обставини, які мають значення для справи; недоведені обставини суд вважав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не взято до уваги, що так званий податковий борг позивача виник внаслідок порушення податковим органом п.п.7.7.1, 7.7.3. 7.7.5 п.п.7.7 ст.7, абз.7 п.11.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», абз.3 ст.19 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. №1104, листа від 20.09.2006 р. №17475/7/16-1517, листа ДПА б/н від 30.04.1999 р., зокрема, що в порушення прав позивача, визначених абз.7 п.п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не зарахував в рахунок погашення податкових векселів сум переплати по ПДВ, що облікуються на картці особового рахунку платника податку, і т.і.

Відповідач з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених у

запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.34,35 т.2) та в усних поясненнях в судовому засіданні.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією

встановлено наступне:

29 серпня 2006 року ДПІ у Корецькому районі отримала від Рівненської митниці три виданих ДП "Корецький цукровий завод" АТ ЗТ «Фаворит»податкових векселі на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 234358,01 грн., а саме:

податковий вексель від 22 серпня 2006 року № 7733369200097 на суму 94884,13 грн. - строк погашення 20 вересня 2006 року.

податковий вексель від 22 серпня 2006 року № 7733369200098 на суму 52945,26 грн. - строк погашення 20 вересня 2006 року.

податковий вексель від 22 серпня 2006 року № 7733369200099 на суму 86528,62 грн. - строк сплати 20 вересня 2006 року.                                 

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив до бюджету лише 18000 грн. податкового боргу (21.09.2006 року згідно з платіжним дорученням № 1881 на суму 14500 грн. та 22.09.2006 року згідно з платіжним дорученням № 1885 на суму 3500 грн.)

Внаслідок непогашення податкових векселів з 21 вересня 2006 року утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 216358,01 грн. 21 вересня 2006 року позивач звернувся до податкового органу із заявою №06-01/582, у якій просив суму переплати по податку на додану вартість зарахувати  в  рахунок  погашення  податкового  боргу, який виник через непогашенням вищевказаних податкових векселів.

Вказану заяву ДПІ у Корецькому районі залишила без задоволення і 25.09.2006 р. направила позивачу першу податкову вимогу № 1/89 на суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість 216364,02 грн., в тому числі 216358,01 грн. основного платежу та 6,01 пені.

          Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:

Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість” платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Згідно з абзацом дев'ятим цього ж пункту порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104 (із змінами і доповненнями) затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України.

Як встановлено господарським судом та  вбачається з матеріалів справи, податкові векселі було видано органу митного контролю 22.08.2006 року. Термін сплати по них припадає на 20.09.2006 року. Закінчення терміну подачі декларації по податку на додану вартість за серпень 2006 року припадає також на 20 вересня 2006 року.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що термін сплати зобов'язань по податкових векселях виник до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася їх поставка органу митного контролю.

Згідно абз.4 п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість”, платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Відповідно до пункту 19 вищезазначеного Порядку, платник податку може за самостійним рішенням дострокового погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Тому, правильним є висновок господарського суду, що при наявності підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування позивач мав право достроково, тобто, до спливу строку погашення податкових векселів (до 20 вересня 2006 р. включно), звернутися до відповідача із заявою про погашення зобов'язань по податкових векселях шляхом заліку підтвердженого бюджетного відшкодування в погашення податкових векселів. Однак, позивач не скористався таким правом до 20 вересня 2006 року.

З 21 вересня 2006 року включно зобов'язання по вказаних вище податкових векселях набули статусу податкового боргу.

Таким чином, податковий орган, у відповідності з п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", правомірно направив позивачу першу податкову вимогу № 1/89 на суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість 216364,02 грн., в тому числі 216358,01 грн. основного боргу та 6,01 грн. пені.

          З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі фактичних обставин і матеріалів справи.

Отже, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, п. п. 6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд  У Х В А Л И В :

          Постанову господарського суду Рівненської області від 28.11.2006 р. у справі

№ 2/254 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст.211, 212 КАС України.

          Справу повернути в господарський суд Рівненської області.

           головуючий суддя                                                                Г.В. Орищин

судді                                                                                      О.П. Дубник

                                                                                   Г.Г. Якімець