КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.09.06 р. № 5/124
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Е.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: Ковальчук О.М., дов. № 14/03-25 від 27.12.2005 року;
від третьої особи: не з’явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії “Укртатнафта” на рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006 року
у справі № 5/124 (суддя Гетя Н.Г.)
за позовом Приватного підприємства “Виробничо-промислового підприємства “Агротехбізнес”, м. Кременчук
до Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії “Укртатнафта”, м. Кременчук
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Закрите акціонерне товариство “Торговий Дім “Укртатнафта”, м. Кременчук
про зобов’язання передати план відвантаження на залишки нафтопродуктів
в с т а н о в и в:
Позивач - Приватне підприємство “Виробничо-промислове підприємство “Агротехбізнес” (далі –позивач, ПП “ВПП “Агротехбізнес”) звернувся до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії “Укртатнафта” (далі –відповідач, ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство “Торговий Дім “Укртатнафта” (далі –ЗАТ “Торговий Дім “Укртатнафта”, третя особа) про спонукання відповідача до виконання дій - відвантаження нафтопродуктів позивачу за договором від 14.05.2001р. № 1350, а саме: бензину автомобільного А-76 –278,44 т, дизельного палива –8,498 т.
Під час розгляду справи, позивач заявою від 07.04.2005р. № 5793 змінив предмет позову та просив стягнути з відповідача вартість своєчасно не відвантажених нафтопродуктів, а також заявою від 28.03.2005р. № 6733 уточнив позовні вимоги та остаточно просить: зобов’язати відповідача передати ЗАТ “Торговий Дім “Укртатнафта” план відвантаження на залишки нафтопродуктів: бензину автомобільного А-76 - 278,44 т, дизельного палива - 8,498 т за договором від 14 05 2001р. № 1350.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.04.2005р. № 14/08-717 просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 30.01.2004р. № 12/344-8/540 по спору між тими ж сторонами, з того ж самого предмету і з тих же підстав, яке набрало законної сили. Відповідач також надав суду першої інстанції відзив на заяву позивача про зміну та уточнення позовних вимог від 28.03.2006р. № 6733, в якому зазначив, що змінені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в рішенні господарського суду Полтавської області від 30.01.2004р. № 12/344-8/540 встановлено, що невідвантаження ЗАТ “Укртатнафта” нафтопродуктів ПП “ВПП “Агротехбізнес” є наслідком ненадання позивачем належним чином оформлених заявок на відвантаження нафтопродуктів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.04.2006 року у справі № 5/124 позовні вимоги задоволені повністю, відповідача зобов’язано передати третій особі план відвантаження залишків нафтопродуктів позивачу: бензину автомобільного А-76 –278,44 тон, дизельного палива –8,498 тон за договором від 14.05.2001 року № 1350; з відповідача на користь позивача стягнуто 1700,00 грн. держмита та 118,00 грн. послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішення відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006 року у справі № 5/124 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Позивач - ПП “ВПП “Агротехбізнес” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вказує, що рішення господарського суду Полтавської області у справі № 5/124 є таким, що винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з повним, всебічним, та об’єктивним дослідженням обставин справи.
Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.
Відповідно до розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя –Фаловська І.М., суддя Агрикова О.В., суддя Мамонтова О.М.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення місцевого господарського суду –скасувати, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2001р. між ПП “ВПП “Агротехбізнес” (за договором - Замовник) та відповідачем (за договором - Виконавець) укладено договір про надання послуг по переробці нафти № 1350 (далі –договір № 1350) (т. І, а.с.9-11), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручив і зобов’язався оплатити, а Виконавець зобов’язався переробити 10000 т нафти і передати Замовнику вироблені нафтопродукти згідно матеріального балансу.
На виконання зобов’язання за договором позивачем було передано відповідачу 4300 т сирої нафти на загальну суму 3205008,00 грн., а саме: Додатковою угодою та актом прийому-передачі від 17.05.2001р. (т. І, а.с.16,18) - 2300 т по ціні 625,00 грн. за 1 т, на суму 1725000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 287500,00 грн.); за Додатковою угодою та актом прийому-передачі від 24.05.2001р. (т. І, а.с.20,23) - 2000 т по ціні 616,67 грн. за 1 т на суму 1480008,00 грн. (в т.ч. ПДВ 246668,00 грн.).
На підставі п. 1.1 Договору № 1350 та п. 1 Додаткових угод, актів прийому-передачі та актів виконаних робіт, з 4300 т поставленої позивачем нафти відповідачем було відібрано (як оплату за переробку її на нафтопродукти) 430 т сирої нафти - 10% поставленої кількості, та перероблено сиру нафту на нафтопродукти, в результаті чого 193,50 т нафти склали виробничі витрати на її переробку (5% від обсягу нафти, переданої у виробництво: 4300 - 430 = 3870; 3870 х 5% = 193,50 т).
Відповідно до п. 5.1. договору № 1350, Виконавець рівномірно, протягом 30 днів з дня оформлення акту приймання-передачі нафти для переробки, передає вироблені нафтопродукти ЗАТ “Торговий Дім “Укртатнафта” для відвантаження згідно договору Замовника з ним.
З метою оформлення відвантаження нафтопродуктів залізничним та /або автомобільним транспортом, 14.05.2001 року між позивачем та ЗАТ “Торговий Дім “Укртатнафта” (за договором - Виконавець) було укладено договір № ТД1350 (далі –договір № ТД1350) (т. І, а.с.12-14), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався надавати послуги по оформлення відвантаження нафтопродуктів залізничним та /або автомобільним транспортом.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та третьою особою також існували договірні відносини, а саме: 01.07.1999 року між ними було укладено договір № 2570/10(10815), відповідно до умов якого третя особа (за договором - Виконавець) зобов’язалась надавити послуги по оформленню, прийманню та відвантаженню вантажів за договорами відповідача (за договором - Замовник) з третіми особами на території України і на експорт.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, третьою особою відвантажено позивачу нафтопродуктів, вироблених відповідачем для позивача: в період з 14.05.2001 року по 31.12.2001 року: бензину А-76 –383,710 т, бензину А-92 –170,280 т, дизельного палива –965,002 т; в період з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року: бензину А-76 –102,850 т, бензину А-92 –23,220 т, дизельного палива –226,20 т.
Відповідно до позовної заяви, предметом первісних позовних вимог позивача є стягнення з відповідача залишку не відвантажених нафтопродуктів: бензину А-76 - 287,440 т; дизельного палива - 8,498 т, остаточні позовні вимоги позивача – зобов’язання ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” передати ЗАТ “Торговий Дім “Укртатнафта” план відвантаження залишків нафтопродуктів ПП “ВПП “Агротехбізнес”: бензину А-76 - 287,440 т; дизельного палива - 8,498 т за договором від 14.05.2001 № 1350.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в процесі виконання обов’язків за договором № 1350 між сторонами виникають цивільні правовідносини щодо надання послуг по переробці нафти та правовідносини перевезення нафтопродуктів.
Частиною 2 ст. 306 ГК України передбачено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України (далі –ГК України), загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, на правовідносини сторін у справі розповсюджується також дія Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р. (далі –Статут залізниць України), Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Тимчасового положенням про порядок місячного планування перевезень вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту №89 від 02.03.1995р., Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122 (далі - Інструкція), а також інших нормативних актів.
Пунктом 1 Інструкції передбачено, що дана Інструкція встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян –суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
Згідно п. 4.1.5 Інструкції, підприємства нафтопродуктозабезпечення відпускають нафтопродукти згідно з укладеними договорами, а на відпуск їх оформляються відповідні документи, зокрема замовлення на доставку нафтопродуктів за встановленою формою (форма № 11-НП згідно додатка № 11 до вказаної Інструкції - п. 4.1.5.27), яке повинно містить дані про платника та його банківські реквізити, адресу доставки, найменування нафтопродукту, наявність ємкостей та їх місткість, порядок розрахунку, спосіб доставки, додаткові умови, телефон виконавця, відстань до міста зливу нафтопродуктів в кілометрах. Вказане замовлення підписується керівником підприємства вантажовласника та його головним бухгалтером.
Відповідно до п. 1.1. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.2002 р. № 04-5/601, наявність договору про організацію перевезень вантажів не звільняє вантажовідправника від обов’язку подання планів та заявок на перевезення вантажів у порядку і строки, передбачені Тимчасовим положенням про порядок місячного планування перевезень вантажів залізничним транспортом України.
Згідно п. 17 Статуту залізниць України, перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов’язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Відповідно до п. 4. Наказу Міністерства транспорту України «Про внесення доповнення до наказу Мінтрансу від 21.11.2000 № 644»від 9 грудня 2002 року № 873 визнаний таким, що втратив чинність, наказ Мінтрансу від 02.03.95 № 89 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок місячного планування перевезень вантажів залізничним транспортом», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.03.95 за № 84/620, із змінами, внесеними наказом Мінтрансу від 01.11.99 № 525, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.11.99 за № 801/4094 та затверджено Правила планування перевезень вантажів (далі –Правила).
Відповідно до п. 1.2. Правил, перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред’явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).
Пунктом 2.2. вищевказаних Правил передбачено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів, оформлене на бланках форми ГУ-12 або форми ГУ-12К (додатки 1 і 2), надруковане без виправлень, за підписом і печаткою відправника у трьох примірниках із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення із зазначенням залізниць призначення, а для вантажів, що перевозяться у місцевому сполученні, - і станцій призначення.
Відповідно до п. 4.1. договору № 2570/10(10815) від 01.07.1999 року передача нафтопродуктів від Замовника до Виконавця для відвантаження здійснюється відповідно із затвердженим Замовником Планом відвантаження нафтопродуктів на декаду, складеним у відповідності із Порядком планування відвантаження нафтопродуктів на декаду по ЗАТ “Укртатнафта” від 01.11.98 р., із змінами та доповненнями від 01.07.99 року.
В матеріалах справи знаходиться копія рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2004 року у справі № 12/344-8/540, яке набрало законної сили. Даним рішенням відмовлено повністю ПП “ВПП “Агротехбізнес” у задоволенні позовних вимог до ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” щодо стягнення з відповідача залишку не відвантажених нафтопродуктів: бензину А-76 - 287,440 т; дизельного палива - 8,498 т.
Відповідно п. 2 ст. 35 ГПК України та п. 2.3 Роз’яснення ВАСУ № 02-5/289 від 18.09.1997р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України” факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки рішенням у справі № 12/344-8/540 встановлено фактичні обставини щодо відсутності в діях ЗАТ ТФПНК “Укртатнафта” вини щодо невідвантаження ПП “ВПП “Агротехбізнес” нафтопродуктів: бензину А-76 - 287,440 т; дизельного палива - 8,498 т за договором від 14.05.2001 № 1350, то такі факти є преюдиціальними та не потребують доведення знову, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення.
Вказаним вище судовим рішенням встановлено, що невідвантаження відповідачем позивачу нафтопродуктів: бензину А-76 - 287,440 т; дизельного палива - 8,498 т за договором від 14.05.2001 № 1350 відбулось через невиконання ПП “ВПП “Агротехбізнес” вимог вищевказаної Інструкції, а саме: неподання оформлених належним чином документів (заявок) на відвантаження залишків нафтопродуктів.
Разом з тим, і в матеріалах даної справи також відсутні будь-які докази, які підтверджують факт подання позивачем оформлених належним чином документів (заявок) на відвантаження залишків нафтопродуктів.
Окрім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що предмет позову у даній справі не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів із зазначенням, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У частині другій статті 20 ГК України також вказано, що суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, та наведено перелік способів (шляхів) такого захисту із зазначенням про можливість цього захисту іншими способами, передбаченими законом. Водночас наведені та інші законодавчі приписи не передбачають таких способів (шляхів) захисту прав та інтересів особи (в тому числі суб’єкта господарювання), як зобов’язання передати план відвантаження залишків нафтопродуктів.
З договору № 1350 вбачається, що зобов’язання відповідача полягають у тому, щоб переробити нафтову сировину та передати позивачу нафтопродукти. Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача лише виконання своїх обов’язків за договором № 1350, а саме: або переробити нафтову сировину або передати нафтопродукти ПП “ВПП “Агротехбізнес”.
За таких обставин, господарський суд, дійшовши висновку про невідповідність предмету позову встановленим законом або договором способом захисту прав, повинен відмовити в позові. Відповідну правову позицію викладено й Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 13.07.2004 № 04/338 та № 10/732.
З урахуванням наведеного вбачаються правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам.
Враховуючи вищенаведене, Київський міжобласний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом Полтавської області, при винесенні рішення по справі № 5/124 від 18.04.2006 року, порушено норми матеріального та процесуального права; неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача повністю.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006 року у справі № 5/124 задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 18.04.2006 року у справі № 5/124 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Виробничо-промислового підприємства “Агротехбізнес” до Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” про зобов’язання передати план відвантаження на залишки нафтопродуктів відмовити повністю.
4. Стягнути з Приватного підприємства “Виробничо-промислового підприємства “Агротехбізнес” (39622, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Шевченка, 45/14, к. 4; код ЄДРПОУ 30131024) на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (39609, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код ЄДРПОУ 00152307) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Зобов’язати місцевий господарський суд видати наказ.
6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.