Справа №2-2/09

_________2009 р.

УХВАЛА

24 квітня 2009 року                         Слов`яносербський районний суд в складі:

головуючого    судді                                                     Кобзій Т.І.

при секретарі                                                                 Мінка Н.О.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення боргу за зобов’язанням та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

    В лютому 2008 року позивач звернувся до суду з  позовом, посилаючись на ту обставину, що 1 листопада 2006 року між ним та відповідачем було укладено усний договір позики на суму 35000 грн.. 1 листопада 2006 року він передав відповідачу гроші в сумі 500 доларів США, які він зобов’язався повернути до 20.06.2007 року, про що написав розписку. 7 листопада 2006 року позивач передав відповідачу  200 доларів США, про що той написав розписку. 8 листопада 2006 року позивач передав відповідачу 4300 доларів США, про що відповідач  написав розписку, 13 листопада 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 1500 доларів США, про що відповідач  написав розписку, 23 листопада 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 1500 доларів США, про що відповідач  написав розписку, а 23 грудня 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 200 доларів США, про що відповідач  написав розписку. В усіх розписках відповідач вказував, що отримує гроші в рахунок отримання дозволу на приватизацію земельних ділянок. Посилаючись на ту обставину, що відповідач не надав послуг  по приватизації земельних ділянок, позивач просив суд стягнути з відповідача суму за договором позики 35000 грн..

     В уточненій позовній заяві від 11 квітня 2008 року позивач вказав, що  7 листопада 2006 р. він   домовився з відповідачем про те, що ОСОБА_2 надасть позивачу послуги на  одержання дозволу на  приватизацію земельних ділянок. Вони домовилися про те, що надання цієї послуги позивач буде оплачувати частинами. Всього вартість даних послуг складала 6500 доларів США, а строк виконання зобов’язання  - до лютого 2007 року. 7 листопада 2006 року відповідач отримав від позивача в рахунок оплати  послуг аванс в розмірі 200 доларів США, про що написав розписку. 8 листопада 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 4300 доларів США, про що відповідач  написав розписку, 13 листопада 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 1500 доларів США, про що відповідач  написав розписку, 23 листопада 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 1500 доларів США, про що відповідач  написав розписку, а 23 грудня 2006 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 200 доларів США, про що відповідач  написав розписку. В усіх розписках відповідач вказував, що отримує гроші в рахунок отримання дозволу на приватизацію земельних ділянок. Проте, до лютого 2007 року відповідач не надав послуги по приватизації земельних ділянок, а від зустріч з позивачем став ухилятися, в зв’язку з чим позивач став самостійно займатися приватизацією земельних ділянок.  Крім  того, 20 травня 2007 року позивач передав відповідачу гроші в сумі 8500 доларів США, які він обіцяв повернути до 20.06.2007 року. В зв’язку з тим, що відповідач не виконав зобов’язання по приватизації земельної ділянки, а також не повернув боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача  отриману суму грошей по зобов’язанню, що  відповідає по курсу 32810 грн.,  за договором позики 42925 грн., 3 проценти річних за прострочену суму по зобов’язанню, що складає 1283 грн. 60 коп., 3 проценти річних за прострочену суму боргу, що складає 991,4 грн., інфляційні нарахування по зобов’язанню в сумі 7218,19 грн., інфляційні нарахування за договором позики 8241,54 грн.,  моральну шкоду в сумі 10000 грн.., а також  понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судів та за юридичну допомогу адвоката.

13 квітня 2009 року та 21 квітня 2009 року від позивача надійшла заява про закриття справи в зв`язку з відмовою від позову.

    Заслухавши думку відповідача, суд вважає можливим  задовольнити заяву   та закрити провадження по справі,  оскільки відмова від заяви є добровільною, не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб.

    На підставі викладеного,  керуючись  п.3 ст.174, ст.205 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

    Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення боргу за зобов’язанням та відшкодування моральної шкоди, у зв’язку з відмовою позивача від позову.

    Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області.                                                                  Заяву     про       апеляційне оскарження може бути подано протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а  апеляційну скаргу – протягом 10 днів після подання заяви про  апеляційне оскарження.

Суддя                                                Кобзій Т.І.