ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2007 р. Справа № 14/3215
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Ляхевич А.А.
Філіпова Т.Л. (Звільнена)
при секретарі Воробйовій Т.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "НЕП", м. Бердичів
на рішення господарського суду Житомирської області
від "09" листопада 2006 р. у справі № 14/3215 (суддя Костриця О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна група "Фора Плюс", с. Манченки Харківського району Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "НЕП", м. Бердичів
про стягнення 6352,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2006р. у справі №14/3215 позов ТОВ виробничо-торгівельна група "Фора Плюс" про стягнення 6352,41 грн. задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ виробничо-торгівельне підприємство "НЕП" на користь позивача 5870,49 грн. боргу, 94,26 грн. витрат по сплаті державного мита та 109,05 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судовий акт та припинити провадження по справі.
Апеляційну скаргу мотивовано невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржник зазначає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі послався на ст.692 ЦК України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На думку скаржника, положення вказаної норми не конкретизують в який саме період часу після отримання товару або відповідних документів на нього покупець повинен провести розрахунок з продавцем, а тому суд при вирішенні спору мав застосувати ч.2 ст.530 ЦК України та дослідити чи було пред'явлено позивачем відповідачу вимогу про оплату товару. Оскільки такої вимоги ТОВ виробничо-торгівельне підприємство не отримувало то правомірно вважати, що строк виконання грошового зобов'язання не настав, а отже відсутній і предмет спору.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з викладеними у ній доводами. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийнято у відповідності з чинним законодавством та фактичними обставинами справи. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від , а також з огляду на положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05.10.2005р. між ТОВ виробничо-торгівельна група "Фора Плюс" (Постачальник) та ТОВ виробничо-торгівельне підприємство "НЕП" (Покупець) було укладено договір поставки №38, згідно пунктів 1.1. та 1.2. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар в асортименті та кількості, встановлених договором, а Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти його та оплатити. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, загальна сума кожної партії товару визначаються в специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною договору (а.с.10).
Відповідно до видаткової накладної №РН-ФП-О0005 від 02.01.2006р., через представника, діючого за довіреністю серії ЯЛР №839063 від02.01.2006р. відповідач отримав від позивача кондитерські вироби на загальну суму 8854,50 грн.(а.с.12,13).
19.09.2006р. ТОВ виробничо-торгівельна група "Фора Плюс" , посилаючись на неналежне виконання ТОВ виробничо-торгівельне підприємство "НЕП" своїх зобов'язань за договором №38 від 05.10.2005р. в частині оплати вартості отриманого товару, кондитерських виробів різних найменувань, звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом про стягнення з Покупця 6352,41 грн. за поставлений товар.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в рахунок виконання зобов'язань, здійснив оплату за отриману продукцію на загальну суму 2984,01 грн. Однак, на момент заявлення позову борг ТОВ ВТП "НЕП" складав 5870,49 грн., вимоги про сплату яких останній залишив без задоволення.
Колегією суддів враховується наступне.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання , що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1ст.181 ГК України).
З видаткової накладної, за якою відповідачеві було передано кондитерські вироби різних найменувань не вбачається, що поставка продукції здійснювалась на виконання укладеного між сторонами договору №38 від 05.10.2005р., оскільки в ній відсутнє посилання на дану угоду.
Таким чином, між сторонами у справі фактично було укладено усну угоду, за якою у ТОВ ВТП "НЕП" виникло господарське зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази на підтвердження сплати відповідачем заборгованості в сумі 5870,49 грн. в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в сумі 481,92 грн. необхідно зазначити слідуюче.
Згідно приписів ст.ст.546,547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Вчинений із недодержанням встановленої форми він є нікчемним.
Оскільки господарське зобов'язання оплатити поставлену продукцію виникло у відповідача на підставі усної угоди, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заявленої вимоги.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2006р. у справі №14/3215 є законним та обгрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги з урахуванням вказаного вище не можуть бути підставою для скасування судового акту місцевого суду, а тому не беруться апеляційною інстанцією до уваги.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2006 року у справі №14/3215 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "НЕП", м. Бердичів - без задоволення.
2. Матеріали справи №14/3215 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Ляхевич А.А.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 4 прим.1-до справи
2,3-сторонам
4-в наряд