Справа № 2-2718/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 травня 2008 року     м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд ОСОБА_1 у складі судді Мінасова В.В., при секретарі Працевітому Г.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 25.10.2005 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду завідуючого регіональним складом у ОСОБА_1 з покладенням на нього повної матеріальної відповідальності. В травні 2007 року була проведена інвентаризація регіонального складу та виявлена нестача панчішно-шкарпеткових виробів на 23003, 52 грн. Інвентаризаційний опис було підписано позивачем та відповідачем. Тому просить стягнути цю суми з відповідача.

В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти розгляду справи за відсутністю позивача не заперечують.

Тому суд, відповідно до ст.169 ч.1 п.3, ч.3 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують. Відповідач пояснив, що всі панчішно-шкарпеткові вироби, що він отримав від позивача, були ним реалізовані, а залишки повернуті позивачу. Коли він підписував інвентаризаційний опис, там не містилися відомості про нестачу. Це дописав позивач після цього.

Суд, вислухавши доводи позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 26.10.2005 року ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду завідуючого регіональним складом у ОСОБА_1 з покладенням повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до трудового договору від 03.01.2007 року ОСОБА_2 прийнято на роботу в АТЗТ «Україна» на посаду завідуючого регіональним складом у ОСОБА_1.

25.10.2005 року між ОСОБА_2 та АТЗТ «Україна» укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно з копією інвентаризаційного опису на складі виявлена нестача 5876 пар панчішно-шкарпеткових виробів на суму без ПДВ 17815 грн. ОСОБА_2 при цьому зазначив, що з актом згодний.

В копії того ж самого інвентаризаційного опису, наданої суду відповідачем, також є напис ОСОБА_2 про те, що з актом згодний. Але в опису відсутні відомості про нестачу, вартість товару та низка інших.

Тобто, в опис після його підписання позивачем відповідачем були внесені чисельні додаткові відомості.

Згідно з розрахунком суми нестачі, зробленим позивачем, ОСОБА_3 відвантажено товару на 210389, 4 грн. Сума нестачі складає 23003, 52 грн.

2

З      наданих     відповідачем     копій накладних     та     банківських     документів вбачається, що    в період з 2005 до 2007 років ОСОБА_2    від-АТЗТ «Україна» отримано   товару на   212654, 01 грн.   та продано ним   чи повернуто позивачу товару на 212675, 38 грн.

Відповідно до ст.. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю)    працівника.

Статтею 134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на t'e6e працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

Відповідно до ст.. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що інвентаризаційний опис, наданий позивачем не може служить належним доказом матеріальної відповідальності відповідача. Інших доказів, що підтверджують вимоги позову не надано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 208, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 130, 134 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства закритого типу «Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.