ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

27.02.07                                                                                           Справа  № 17/283

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевича В. В.

                                           Краєвської М. В.     

розглянув           апеляційну скаргу ПП «Мастер Сервіс», м. Мукачево від 19.12.2006 р. б/н

на постанову           Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2006 р.

у справі           № 17/283

за позовом           Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до           ПП «Мастер Сервіс», м. Мукачево

про           стягнення фінансових санкцій в розмірі 4 353 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов’язкова –не з’явився

від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився

          Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. та від 27.02.2007 р. склад колегії суддів змінювався.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 2139855, 2139866.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2007 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 30.01.2007 р., у зв’язку з клопотанням скаржника (відповідача) ухвалою від 30.01.2007 р. розгляд справи відкладався на 13.02.2007 р., а ухвалою від 13.02.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі, явка сторін не була визнана обов’язковою.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 29.11.2006 р. у справі № 17/283 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП «Мастер-Сервіс»про стягнення 4 353 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році, в тому числі 218 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, позов задоволено повністю.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про зайнятість населення», Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування відповідних органів про наявність таких вакантних місць для інвалідів, однак відповідачем не доведено належним чином, що ним вжито усіх залежних від нього заходів.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Закарпатської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обов’язок по працевлаштуванню інвалідів покладений на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. При цьому, він зазначає, що підприємство направило лист № 7 від 26.01.2005 р., в якому вказало про можливість працевлаштувати інвалідів. Крім цього, апелянт вважає, що оскільки він є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», то він є звільнений від сплати штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів. Також апелянт звертається до Постанови Кабінету міністрів України № 314 «Про затвердження положення про робоче місце інваліда і працевлаштування інвалідів»і вказує на процесуальні порушення господарським судом першої інстанції.

Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив наведені в апеляційній скарзі мотиви, просив залишити постанову місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що підприємство не інформувало відповідні органи про наявність створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також не здійснювало необхідних заходів щодо цього.

          Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 13.02.2007 р., колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 13 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а не жодного, - як зазначено у звіті, однак на підприємстві у цьому періоді не працював жодний інвалід.

За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 8 269 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в половині розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда в сумі 4 135 грн.

          Також ПП «Мастер-Сервіс»була нарахована пеня за несвоєчасну сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій, яка становить 218 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)

Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2007 р. від відповідача (скаржника) вимагалося подання доказів створення (пристосування) 1 робочого місця для працевлаштування інваліда в 2005 році і повідомлення центр зайнятості щомісячними звітами встановленої форми або іншим шляхом про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда в січні –грудні 2005 року. Однак, відповідач вимог вказаної ухвали виконано не було.

Таким чином, апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що ПП «Мастер-Сервіс»протягом 2005 року не здійснював необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов’язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже штрафні санкції Фондом соціального захисту інвалідів до відповідача були застосовані правомірно та обґрунтовано.

Господарський суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги посилання скаржника на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», оскільки в даному Указі Президента України відсутні норми, відповідно до яких юридичні особи - суб’єкти малого підприємництва звільнялися б від сплати штрафних санкцій за нестворення в установленому порядку робочих місць для працевлаштування інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Закарпатської області з огляду на те, що вона прийнята з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛИВ:

1.          Постанову господарського суду Закарпатської області від 29.11.2006 р. у справі № 17/283 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Мастер-Сервіс»без задоволення;

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

3.          Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                              В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             М. В. Краєвська