ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" грудня 2010 р. Справа № 05/188/39-64
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1. при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 15.02.2010р. №2172/10
на рішення Господарського суду Волинської області від 03.02.2010р.
у справі № 05/188/39-64
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, м. Рівне
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Західінкомбанк”, м. Луцьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Відкритого акціонерного товариства “Торгово-закупівельна база”, м. Рівне
2. Приватного підприємства “Теотекс”, м. Рівне
про зобов'язання здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями
за участю представників:
від позивача – не з’явився
від відповідача – не з’явився
від третьої особи 1 – не з’явився
від третьої особи 2 – не з’явився
Рішенням Господарського суду Волинської області' від 03.02.2010р. у справі № 05/188/39-64. суддя Бондарєв С.В.. у позові Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про зобов’язання ПАТ «Західінкомбанк» здійснити платіжні операції за платіжними дорученнями відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем у справі відсутні договірні відносини за договором банківського рахунку на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відтак, прийшов до висновку про недоведеність порушеного права позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, позивач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.02.2010р. у справі № 05/188/39-64 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.
Скаржник вказує на те, що суд, при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував те, що відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом є календарний місяць, а також те, що Тимчасовий адміністратор відповідача повинен виконати платіжні доручення клієнтів на перерахування платежів до бюджету Фонду в повному обсязі та своєчасно.
Крім цього, скаржник зазначає, що суд помилково вважає, що позивачами у справі мають бути лише власники рахунків, а не управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, оскільки одержувачами коштів за платіжними дорученнями є управління, а отже його інтереси і є порушеними.
ПАТ «Західінкомбанк», відповідач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.02.2010 р. у справі № 05/188/39-64 залишити без змін, з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. у справі № 05/188/39-64 рішення Господарського суду Волинської області від 03.02.2010р. у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Західінкомбанк» без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 06 жовтня 2010 року у цій справі касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. скасовано, справу № 05/188/39-64 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
18 листопада 2010 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача (скаржника) про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Сторони та треті особи участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки не повідомили.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 29.10.2010 р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ ТЗБ та ПП «Теотекс» направили до Рівненської філії КБ «Західінкомбанк» (правонаступник ПАТ «Приватбанк») платіжні доручення від 09 лютого 2009 № 211 на суму 23630,25грн. (єдиний податок); від 10 02.2009 №496 на суму 2000,00 грн. (єдиний податок) та №497 - на суму 2000,00 гри. одержувачем за якими є позивач - з призначенням платежу «єдиний податок за січень, 2009» та «збір до ПФ на ФОП».
Відповідач не виконав розрахункові документи з причин відсутності коштів на кореспондентському рахунку, про що надіслав платникам відповідні повідомлення від 17.02.2009 і взяв для облікування за позабалансовим рахунком.
У зв'язку з критичним фінансовим станом та виникненням на цій підставі реальної загрози невиконання ТОВ КБ «Захід інкомбанк» зобов'язань перед своїми клієнтами та вкладниками, в останньому за постановою Правління НБУ від 12.02.2009 року № 68 була визначена тимчасова адміністрація та введений до 12.08.2009 р. шестимісячний мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Правління НБУ від 05.08.2009 року № 450 мораторій продовжено до 12.02.2010 року.
Відповідно до ст.ст. 58, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції Закону України № 1617 -VI від 24.07.2009 року, в разі оголошення мораторію: банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань перед своїми кредиторами та зупинення операцій по рахунках клієнтів; забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховується неустойка (штраф, пеня),інші фінансові (економічні) санкції) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту (володільцеві рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку
відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 ЦК України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до визначення термінів у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Зобов'язання банку «виконати доручення клієнта на переказ грошей» не є майновими - грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто, зобов'язання відповідача перед третіми особами полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, не є ні клієнтом, ні кредитором відповідача і право вимоги сплати банком на його користь коштів, які знаходяться на рахунку іншої юридичної особи, операції на якому в зв'язку з введенням мораторію тимчасово зупинені, йому не належить. Розпорядження цими коштами відповідно до ст.1071 ЦК України є виключним правом лише власника рахунку, в даному випадку третіх осіб у справі.
За таких умов, неперерахування відповідачем грошових коштів згідно з платіжними вимогами є порушенням прав третіх осіб, як власників грошових коштів, а не Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, та, відповідно, порушенням банком взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору та вимог законодавства саме перед третьою особою у даній справі.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним висновками суду та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 03.02.2010 р. у справі
№ 05/188/39-64 без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Рівне без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку
покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.