ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.11 Справа № 8/33/5022-603/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат”, м. Тернопіль, № 61 від 19.08.11
на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.11
у справі № 8/33/5022-603/2011
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат”, м. Тернопіль
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 Аваль” в особі Тернопільської дирекції АТ “ОСОБА_3 Аваль”, м. Тернопіль
про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_4 –представник (довіреність № 10/10 від 18.03.10).
Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.
Відводів складу суду не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.07.11 у справі № 8/33/5022-603/2011 (суддя І.Гирила) в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 Аваль” в особі Тернопільської дирекції АТ “ОСОБА_3 Аваль” про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод відмовлено.
Не погодившись із рішенням господарського суду Тернопільської області, позивач –Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” - оскаржив його у апеляційному порядку з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що ОСОБА_5 на момент підписання кредитного договору № 010/09-01/313/06 та додаткових угод до кредитного договору від 30.03.09 та від 01.12.09 не займав посаду директора Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” та не діяв від імені підприємства на підставі доручення. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.11 у справі № 8/33/5022-603/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.11 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.11.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_2 Аваль” в особі Тернопільської дирекції АТ “ОСОБА_3 Аваль” –проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.11 у справі № 8/33/5022-603/2011 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 05.10.11 скаржник явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 4601001510990), причин неявки до відома суду не довів, а відтак, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.11, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, 05.10.11, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.11 у справі № 8/33/5022-603/2011 слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Господарським судом при розгляді спору між сторонами вірно встановлено факт укладення між сторонами у справі Кредитного договору № 010/09-01/313/06 від 29.08.06, згідно з ч. 1 якого ОСОБА_3 зобов’язався надати Позичальнику кредит в загальному розмірі 2 400 000, 00 грн., для придбання обладнання для хлібопекарського та кондитерського цехів, 8 автомобілів-фургонів та приміщення магазину, терміном повернення –28.08.09, з фіксованою процентною ставкою - 17 % річних. Як вбачається з договору, Кредит видається траншами, а саме:
- перший транш: 384 000,00грн. для придбання приміщення магазину;
- другий транш: 1 585 000,00 грн. для придбання обладнання для хлібопекарського та кондитерського цехів;
- третій транш: 431 000,00 для придбання 8 автомобілів-фургонів.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, у відповідності до п. 4 ч. 1 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником згідно з графіком погашення до цього Договору. Відповідно до п. 1 ч. 2 кредитного договору, Позичальник приймає, та зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені в договорі.
Встановлено місцевим господарським судом також факт укладення сторонами 30.03.09 та 01.12.09 договору про внесення змін та додаткової угоди № 010/09-01/313/06/1 до кредитного договору № 010/09-01/313/06 від 29.08.06, якими змінено термін остаточного повернення кредиту –«28.08.10», розмір фіксованої процентної ставки –«22% річних та 24% річних», відповідно, та порядок погашення кредиту та сплати інших платежів. Також сторонами підписано Додаток № 2 до кредитного договору –графік повернення Кредиту та сплати інших платежів.
У відповідності до п. 7.3 ч. 7 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, включаючи всі додатки до нього, і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по цьому договору в повному обсязі.
Розглядаючи спір між сторонами господарським судом першої інстанції вірно застосовано до правовідносин між сторонами ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, ч. 2 ст. 345 ГК України щодо кредитного договору як підстави виникнення кредитних правовідносин та його юридичного змісту, ч. 1 ст. 1055 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору. Вірно застосовано судом першої інстанції також ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо обова’язку належного виконання зобов’зань сторонами та недопустимості односторонньої відмови від їх виконання.
Аналізуючи оспорюваний кредитний договір № 010/09-01/313/06 від 29.08.06 та вищеперелічені Додаткові угоди до нього, місцевий господарський суд Тернопільської області вірно зазначив, що зі сторони позичальника їх підписано директором ЗАТ «Агрокомбінат»–ОСОБА_6 та скріплено печаткою юридичної особи.
Щодо посилань скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі, на те, що ОСОБА_5 на момент підписання кредитного договору № 010/09-01/313/06 та додаткових угод до кредитного договору від 30.03.09 та від 01.12.09 не займав посаду директора Закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” та не діяв від імені підприємства на підставі доручення, то колегія суддів зазначає, що таким посиланням надано належну оцінку при розгляді спору в суді першої інстанції. Зокрема, колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом ч. 1 ст. 202 ЦК України щодо поняття та змісту правочину, ст. 203 ЦК України щодо вимог, встановлених при укладенні правочину, в тому числі, і щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин. Відповідно до вірно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Господарський суд вірно застосував також ч. 1 ст. 181 ГК України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Колегія суддів вважає вірним застосування місцевим господарським судом ч. 2 ст. 207 ЦК України, якою передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Належним чином проаналізовано господарським судом п.п. 9.1-9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»від 12.09.99 № 02-5/111, письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні тощо). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає .
Господарським судом Тернопільської області також вірно застосовано ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»(чинна редакція на момент укладення спірного кредитного договору), згідно з якою виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. У відповідності до ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» (чинна редакція на момент укладення договору про внесення змін до кредитного договору від 30.03.09 та додаткової угоди № 010/09-01/313/06/1 від 01.12.09), виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Беручи до уваги вище перелічені норми чинного матеріального права, господарським судом Тернопільської області було вірно проаналізовано Статут Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат»(в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), редакцію якого затверджено загальними зборами 14.03.06, державну реєстрацію проведено 16.03.06. Зокрема, Статутом позивача передбачено, що вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів Товариства. Збори вважаються правомочними (кворум), якщо у них беруть участь акціонери (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 відсотків голосуючих акцій, що знаходяться в обігу. Окрім виключної компетенції Зборів, останні можуть розглядати й інші питання діяльності Товариства (п. 9.2. статуту). Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Правління Товариства. Правління діє від імені Товариства в межах передбачених законодавством, цим Статутом, Положенням про правління Товариства та іншими внутрішніми нормативними документами і рішеннями, прийнятими Зборами Товариства. Голова правління Товариства від імені Товариства укладає з директором Товариства контракт про найм на посаду (п. 9.3 Статуту).
Як вбачається з п. 9.4 Статуту, зареєстрованого 16.03.11, виконавчим органом Акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є директор акціонерного товариства. Директор товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. До компетенції директора, належить: організація виконання рішень загальних зборів акціонерів, Правління, право першого підпису під фінансовими документами і право відкриття рахунків в банках, прийняття рішень щодо укладення угод та отримання кредитів, виконання інших функцій, що випливають із Статуту Товариства та рішень Зборів Правління Товариства.
Аналізуючи повноваження ОСОБА_5 на підписання від імені позивача кредитного договору № 010/09-01/313/06 від 29.08.06, договору від 30.03.09 про внесення змін до кредитного договору № 01/09-01/313/06 від 29.08.06 та додаткова угода № 010/09-01/313/06/1 від 01.12.09 до кредитного договору № 01/09-01/313/06 від 29.08.06, суд першої інстанції вірнор зазначив, що повноваження ОСОБА_5 як директора Закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат»підтверджуються трудовим контрактом від 18.09.03, п. 1.1 якого громадянина ОСОБА_5 наймано на роботу у Закрите акціонерне товариство «Агрокомбінат»на посаду директора, Наказом Голови правління ЗАТ «Агрокомбінат»№ 05/43-К від 16.02.04, довідкою з ЄДРПОУ від 23.03.06 № 07-110, довідкою ЗАТ «Агрокомбінат»№ 931 від 20.07.06, довідкою ЗАТ «Агрокомбінат», наданою директору ТОД РБ «Аваль». Крім того, місцевий господарський суд надав вірну оцінку Протоколу загальних зборів ЗАТ «Агрокомбінат»№ 17 від 04.07.06, на яких було вирішено надати згоду ЗАТ «Агрокомбінат»на отримання позики в АППБ «Аваль»в сумі 3 000 000, 00 грн. терміном на 3 роки та передачу майна ЗАТ «Агрокомбінат»в заставу АППБ «Аваль»на суму 9 574 331,70 грн. Пунктом 2 вказано Протоколу уповноважено ОСОБА_5 –директора ЗАТ «Агрокомбінат»на підписання договору на відкриття кредитної лінії на суму 3 000 000, 00 грн. терміном на три роки та договору застави майна «Агрокомбінат»на суму 9 574 331,70 з АППБ «Аваль».
На підставі вище перелічених документальних доказів місцевий господарський суд дійшов вірного, на думку колегії суддів, висновку про те, що підписуючи кредитний договір № 010/09-01/313/06 від 29.08.06 та додаткові угоди до нього, директор ЗАТ «Агрокомбінат»ОСОБА_5 діяв у відповідності до наданих йому повноважень.
Вірно наголошено господарським судом в оскаржуваному рішенні також на тому, що, як вбачається з наявних в матеріалах справи документальних доказів (копії платіжних доручень № 2 від 31.08.06, № 1 від 31.08.06, № 999 від 05.09.06, № 2 від 06.09.06, № 2224 від 07.09.06, № 2228 від 13.09.06, № 3 від 21.09.06), позивачем частково виконувалися умови Кредитного договору № 010/09-01/313/06 від 29.08.06 щодо погашення кредиту, а саме за період з 2006 року по 2011 рік позивачем здійснено часткове погашення кредиту на суму 1 851 600, 00 грн. та процентів за користування кредитними коштами на суму 1 025 624, 94 грн. Непогашеною залишається заборгованість по сплаті кредиту на суму 548 400 грн. та заборгованість по сплаті відсотків на суму 21 732, 06 грн. Вказане, як вірно зазначено місцевим господарським судом, свідчить про те, що ЗАТ «Агрокомбінат»в будь-якому випадку схвалило договір № 010/09-01/313/06 від 29.08.06, а також додаткові угоди до нього, що, згідно ст. 241 ЦК України має наслідком дійсність договору навіть якщо б вказаний правочин було вчинено представником з перевищенням повноважень.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про не доведення позивачем обставин, які б свідчили про невідповідність спірних договорів чинному законодавству.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржник, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.11 у справі № 8/33/5022-603/2011 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області щодо не доведеності позовних вимог, не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 11.07.11 у справі № 8/33/5022-603/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.
ОСОБА_7Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник