ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2010 р. Справа № 17/32-771
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного
підприємства "Торговий дім "Тернопіль» від 19.02.2010 року за № 38
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року
у справі №17/32-771
за позовом ПП "ТД "Тернопіль", м. Тернопіль
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.
Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль", м. Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
про стягнення 28134,35 грн. заборгованості.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третіх осіб - не з'явились.
Відводи даному складу суду, в порядку передбаченому ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК), сторонами та третіми особами не заявлялись.
Суд встановив, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року у справі № 17/32-771 визнано недійсним договір від 28 грудня 2007 року, укладений між ПП "Торговий дім Тернопіль" та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з моменту його укладення, а в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди № б/н від 28.12.2007 року, на підставі якого подано позов, укладений в порушення норми ст. 761 Цивільного кодексу України, так як позивача були відсутні правові підстави для передачі в оренду (суборенду) приміщення, що знаходиться за адресою: М.Тернопіль, пр. Перемоги, 4, оскільки він не був ні його власником, ні його орендарем.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду. Приватне підприємство "Торговий дім "Тернопіль" (позивач у справі, надалі ПП "Торговий дім "Тернопіль") оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі № 38 від 19.02.2010 року (вх. № 165 від 04.03.2010 року) та її додатковому обгрунтуванні № 118 від 29.06.2010 року (вх. № 7342 від 30.06.2010 року) позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, посилаючись на те, що воно прийняте з неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вказаних підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що він був належним орендарем на підставі договору оренди № 7012 від 03.01.1996 року, оскільки даний Договір, враховуючи відсутність у період з 03.01.2006 року до 03.02.2006 року заперечень орендодавця щодо його продовження, був пролонгований на наступний 10-річнний період. Додаток від 25.01.2006 року до договору оренди № 7012 від 03.06.1996 року, продовжує скаржник, не може бути належним доказом у справі, оскільки жодних дій до договору в частині строку його дії не вносив, а наявне в ньому застереження щодо строку, стосується строку дії самого Додатку до договору від 25.01.2006 року, а не самого Договору № 7012 від 03.01.1996 року. Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не взяв до уваги рішення господарських судів всіх інстанції у справі № 9/150-3402. та безпідставно посилається на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.09.2009 року у справі № 11/140-3082(10/195-3485(14/86-2391). Окрім того, апелянт посилається на постанови Львівського апеляційного господарського суду у справах № 18/1-9, № 17/33-773, № 17/29-696. № 7/87-1557, № 7/83-1552, № 17/30-698.
За наведеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року у справі № 17/32-771 та прийняти нове рішення про задоволення поданого ним позову.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Тернопіль, (відповідач у справі, надалі - Підприємець) апеляційну скаргу заперечила з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 29.03.2010 року (вх. № 3050 від 01.04.2010 року). Зокрема, зазначає про те, що позивач не був орендарем нежитлових приміщень за адресою: М.Тернопіль, майдан Перемоги, 4. а тому не мав права укладати з ним договір оренди від 28.12.2007 року. Договір оренди № 7012, на який посилається позивач, закінчив свою дію 31.12.2006 року згідно додатку № 1 від
03.01.2006 року до даного Договору, яким внесено зміни щодо строку дії в п. 1 саме Договору № 7012, а не вказаного Додатку.
Відповідач просить залишити без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року у справі № 17/32-771.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 16.04.2010 року (вх. № 6928 від 17.06.2010 року) та додаткових запереченнях на апеляційну скаргу б/н від 30.11.2010 року (вх. № 12633 від 03.12.2010 року) просить залишити без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року у справі № 17/32-771. посилаючись на те. що договір № 7012, на підставі якого, як вважає позивач, здійснювалось користування нежитловими приміщеннями за адресою: М.Тернопіль, майдан Перемоги, 4. є припиненим з
01.01.2007 року. а тому позивач не мав права на укладення з підприємцями договорів оренди торгових місць, в тому числі й з підприємцем ОСОБА_2 договору оренди б/н від 28.12.2007 року. Також посилається на те, що вказані обставини підтверджено постановами Вищого господарського суду України у справах № 18/1-9. № 17/33-773, № 17/29-696, № 7/87-1557, № 7/83-1552, № 17/30-698, № 2/47-750, № 2/46-749, № 17/Б-1197.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Продторг-Тернопіль" письмових пояснень щодо змісту доводів та вимог апеляційної скарги не подало.
Сторони та треті особи в дане судове засідання не з»явились, явку уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.
Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін та третіх осіб до судового засідання не надходило.
Враховуючи, що сторони та треті особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, необов'язковість їх явки в дане судове засідання згідно вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності в порядку ст.ст. 75, 101 ГПК України.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Як вбачається з позовної заяви, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 47), ПП "Торговий дім "Тернопіль" просить стягнути з підприємця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за період з 01.11.2008 року по 01.01.2010 року в сумі 22826,70 грн., 1000,00 грн. штрафу, 2024,47 грн. пені, нарахованої за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, 480,17 грн. - 3% річних з простроченої суми боргу та 1803,00 грн. інфляційних нарахувань. Дана заборгованість, як зазначає позивач, виникла в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди № б/н від 28.12.2007 року (надалі -Договір).
Так, згідно вказаного Договору, укладеного між ПП "Торговий дім "Тернопіль", як Орендодавцем, та підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, позивач зобов»язувався у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарт України № 57/188/84/105/ від 26.02.2002 року Правил торгівлі на ринках, передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгове місце №29-А, що розташоване у торговому комплексі за адресою: М.Тернопіль, майдан Перемоги, 4. Термін дії вказаного Договору згідно п. 9.2 : з 01.01.2008 року по 01.12.2008 року.
Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата та комунальні послуги встановлена сторонами в розмірі 1402,50 грн. в місяць (в тому числі ПДВ).
Пунктами 3.1 та 3.3 Договору передбачено, що плата за користування торговим місцем складається з ринкового збору згідно розмірів, затверджених міською радою (що становить 8.40 грн. в день, котрий зараховується до місцевого бюджету), орендної плати та комунальних послуг, котрі сплачуються на розрахунковий рахунок фінансового партнера Орендодавця (ПП "Продторг-Тернопіль") з 25-го по 31-е число місяця за наступний календарний місяць.
Пунктами 4.2. Договору б/н від 28.12.2007 року встановлено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, пеню, штраф, інші послуги.
Позивач в позовній заяві зазначає про те, що відповідач з листопада 2008 року не сплачував орендних платежів відповідно до договору оренди № б/н від 28.12.2007 року, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем, що є предметом даного позову.
Проте, в оскаржуваному рішенні від 09.02.2010 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищевказаний договір оренди № б/н від 28.12.2007 року, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГГІК України слід визнати недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215, 761 Цивільного кодексу України, оскільки у ПП "Торговий дім "Тернопіль" з 01.01.2007 року були відсутні правові підстави для передавати в оренду (суборенду) приміщення (частину приміщення), що знаходиться за адресою: М.Тернопіль, пр. Перемоги. 4. так як він не був його орендарем.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, на думку позивача, його право на передачу в оренду нежитлових приміщень торгового комплексу, в якому знаходиться передане відповідачу в оренду торгове місце № 29А. за адресою: м.Терногііль, пр. Перемоги, 4, ґрунтується на договорі оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996 року укладеному між ним та уповноваженим Тернопільською міською радою органом : Фондом комунального майна у місті Тернополі, правонаступником якого було Управління комунального майна міста Тернополя, а потім - Управління обліку і контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради, Управління комунальної власності Тернопільської міської ради; Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, зі змінами внесеними додатком від 30.03.1998 року до вказаного договору оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996 року.
Строк дії Договору оренди № 7012 від 03.01.1996 року, як вбачається з п. 1 даного Договору, з 03.01.1996 року до 03.01.2006 року.
Як вбачається з додатку від 25.01.2006 року до Договору оренди № 7012 від 03.01.1996 року, сторонами погоджено, що вказаний Договір оренди є продовженим на термін до 31.12.2006 року. Даний Додаток до Договору № 7012, як вбачається з його змісту, вступає в дію з 04.01.2006 року, і є невід»ємною частиною вказаного Договору.
За наведеного, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що вказаним Додатком сторони визначили строк дії даного додатку до Договору № 7012, а не самого Договору.
Також судом встановлено, що Орендодавцем за договором оренди № 7012 від 03.01.1996 року - Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради), яке наділене такими повноваженнями згідно п. 2.1.4 Положення про вказане Управлення, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради, 26.12.2006 року було направлено Орендарю - ПП "Торговий дім "Тернопіль" листа за № 1064-у, згідно якого повідомлено про ненадання згоди на продовження строку дії Вказаного Договору після закінчення строку, на який він укладений сторонами, тобто після 31.12.2006 року у зв'язку з здійсненням даним Підприємством без погодження з ним ремонтно-будівельних робіт в торговому комплексі (а.с. 83).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2007 року Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради було направлено ПП "Торговий дім "Тернопіль" листа-претензії № 83-у, в якому повторно повідомлено про ненадання згоди на продовження терміну дії Договору оренди № 7012 від 05.01.1996 року та поставлено вимогу в 15-денний термін звільнити приміщення за адресою: майдан Перемоги. 4 у м. Тернополі (а.с 86-87).
Відмова орендаря повернути об'єкт оренди, стала підставою для звернення Управління комунальної власності Тернопільської міської ради з позовом до ПП "Торговий дім "Тернопіль" про звільнення орендованого приміщення комунальної власності, яка прийнята до розгляду та ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.09.2009 року у справі №11/140-3082(10/195-3485) (14/86-2391) провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору, що підтверджено актом обстеження приміщення на предмет перебування в ньому ПП "Торговий дім "Тернопіль" від 08.07.2009 року та поясненням його представника від 24.09.2009 року про виселення підприємства з приміщення за адресою: майдан Перемоги, 4. Ухвала суду сторонами не оскаржувалася та набула чинності.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі ГК), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічна норма передбачена ст. 764 Цивільного кодексу України (надалі - ІДК).
Відповідно до ч. 2 ст. 290 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 6 ст. 291 цього Кодексу, передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За таких обставин, враховуючи, що орендодавцем - Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради було у строки передбачені 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України надіслано орендарю - ПП "Торговий дім "Тернопіль" заперечення щодо продовження строку договору оренди оренди № 7012 від 03.01.1996 року, то вказаний Договір відповідно до норм ч. 2 ст. 290 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є припиненим з 01.01.2007 року. А відтак, в силу положень ст. 11, 202, 626 ЦК України, ст. 2, 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір № 7012 не породжує для його сторін прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані зі звільненням орендованого майна, та відповідальності за це, а позивач перестав бути орендарем нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: М.Тернопіль, пр. Перемоги, 4.
Посилання апелянта на те. що судом першої інстанції не враховано фактів встановлених рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.02.2009 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року у справі № 9/150-3402, залишених без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2010 року, а саме щодо продовження дії договору оренди № 7012 до 2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, суд першої інстанції правильно застосував норму ч. 2 ст. 35 ГПК України, зазначивши про те, що вставлені у господарській справі № 9/150-3402 факти не носять преюдиційний характер в даній справі, оскільки в склад сторін в даних справах не є тотожним, а також є різними предмети спору. Отже, господарський суд Тернопільської області правильно, керуючись нормами ст.ст. 4-7, 43, 82-85 ГПК України, дослідив обставини, пов'язані з наявністю в ПП "Торговий дім "Тернопіль'" на передачу в оренду нерухомого майна за адресою: М.Тернопіль, майдан Перемоги, 4.
Також, на думку колегії суддів апеляційного суду, враховуючи вищевикладені мотиви, є безпідставними посилання апелянта на факти встановленні постановами Львівського апеляційного господарського суду у справах № 18/1-9. № 17/33-773. № 17/29- 696, № 7/87-1557, № 7/83-1552, № 17/30-698. Окрім того, вказані постанови скасовані постановами Вищого господарського суду України від 30.09.2010 року у справі № 18/1-9, від 25.08.2010 року у справі № 17/33-773, від 25.08.2010 року у справі № 17/29-696, від 25.08.2010 року у справі № 7/87-1557, від 25.08.2010 року у справі № 7/83-1552, від 16.09.2010 року у справі № № 17/30-698.
Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому строк дії договору піднайму не може перевищувати строку дії договору найму.
Статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди, при цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди і до нього застосовуються положення про договір оренди.
Як вбачається з матеріалів справи. ПП «Торговий дім Тернопіль» не є власником наданого в оренду торгового місця і не уповноважений органом місцевого самоврядування управляти цим майном, тому він не може виступати орендодавцем. Доказів протилежного, позивачу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано.
Відповідно до п.1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та повинен вчинятися особою яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто мати повноваження на укладення таких право чинів.
За приписами ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано. судом недійсним повністю або в частині.
Зі змісту ст. 215 ЦК України вбачається, що правочин може бути визнано недійсним, зокрема, якщо його зміст суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, якщо особа, яка його вчиняє не має необхідного обсягу цивільної дієздатності. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, що встановлено ст. 216 Цивільного кодексу України.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що на момент укладення договору позивач не був належним користувачем приміщення комунальної власності та не мав згоди власника майна на передачу його в суборенду, а отже не мав права укладати договори суборенди, тобто був обмежений у дієздатності щодо таких дій як згідно закону так і згідно договору. Договір укладений після закінчення терміну договору оренди, що суперечить ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Якщо в процесі вирішення господарського спору господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
Таким чином апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди укладений ПП «Торговий дім Тернопіль» з підприємцем ОСОБА_2 без належних повноважень та з порушенням чинного законодавства, а тому такий договір має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону, оскільки сторона яка укладала угоду, знала про відсутність у неї відповідних повноважень.
Окрім цього, враховуючи, що недійсний правочин відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що в позові ПП «Торговий дім «Тернопіль» до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 22826,70 грн. заборгованості по орендній платі, 1000,00 грн. штрафу, 2024,47 грн. нарахованої пені, 480.17 грн. - 3% річних та 1803,00 грн. інфляційних нарахувань в зв'язку з невиконанням відповідачем договору оренди від 28.12.2007 року слід відмовити.
Таким чином, рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року у справі № 17/32-771 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49. 99 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України.
ПОСТАНОВИ В:
1. Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2010 року у справі № 17/32-771 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати но сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя ПроцикТ.С.
Судді Дубник О.ГІ.
ОСОБА_1