ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р.                                                   Справа № 18/76

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді          Процика Т.С.

суддів          Дубник О.П.

ОСОБА_1 при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського

виробничого кооперативу (далі СВК) "Варковицький"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2010р.

у справі          №18/76

за позовом Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України""Дубенський комбінат

хлібопродуктів", м. Дубно Рівненської області

до відповідача СВК "Варковицький", с. Варковичі Лубенського району Рівненської області

про          стягнення 485 474, 38 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;          

від відповідача ОСОБА_3 - представник.          

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2010р. у справі № 18/76, суддя Тимошенко О.М., позов задоволено частково. Стягнуто з СВК «Варковицький» на користь ДГІ ДАК «Хліб України» «Лубенський комбінат хлібопродуктів» 34474 грн. 38 коп. боргу, 180000 грн. 00 коп. штрафу, 2145 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита, 104 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема тим, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 34 від 07.07.2008 року про надання послуг по прийманню, сушці, очистці та зберіганні зернових та олійних культур в частині оплати наданих послуг, сума основного борі у відповідача перед позивачем складає 34474 грн. 38 коп., які підлягають стягненню. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 34474 грн. 38 коп. основного боргу, 180000 грн. 00 коп. штрафу, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СВК «Варковицький», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу та заперечення проти доводів позивача, в яких просить скасувати повністю рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2010р. у справі № 18/76та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, не було взято до уваги, що позивач не довів факту виконання свого обов’язку у відповідності до п. 2.2.5. договору по зберіганню та доведенню до відповідної кондиції прийнятого на склад позивача зерна ріпака, про що зазначає у позовній заяві, а також не надав підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, як підставу проведення розрахунків. Крім того, скаржник зазначає, що єдиним та належним доказом, який підтверджує існування договору зберігання може бути подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складська квитанція, проведення очистки та осушки зерна неможливе без зберігання такого зерна.

Також, скаржник зазначає про надмірно великий розмір штрафних санкцій.

ДП ДАК «Хліб України» «Лубенський комбінат хлібопродуктів» подало відзиви на апеляційну скаргу, в яких просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ДП ДАК «Хліб України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів» звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до СВК «Варковицький» про стягнення коштів на суму 485 474,38 грн., з яких: 34 474,38 грн. - основний борг, 451 000 грн. -штраф.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи,

07.07.2008          

року між ДП ДАК «Хліб України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) та СВК «Варковицький» (поклажодавець) було укладено договір № 34, предметом якого є послуги відповідального зберігання зернових, зернобобових та олійних культур (далі - зерно), що доставляються до зернового складу на ім'я поклажодавця. Зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно із цим договором, є власністю поклажодавця (надалі - по тексту договір).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.07.2008 року по 13.07.2008 року відповідачем було завезено на склад позивача 107830 тон ріпаку фізичної ваги врожаю 2008 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 22, 31, 39, 51, 65, 73. 94, 95 та сторонами не заперечується.

Позивачем були надані відповідачу послуги по прийманню, сушці і очистці завезеного зерна ріпаку на суму 34474,38 грн., що відображено у реєстрах накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (п. 7 розділу III реєстру) за №№ 22, 31. 39, 51, 65, 73, 94, 95. (а.с.а.с. 13, 17, 20, 22, 26, 29, 31, 33). Внаслідок проведення сушки і очистки ріпаку загальна залікова вага останнього склала 90736 тон (п. 1 розділу III реєстру).

Таким чином, вартість наданих вищевказаних послуг становить 34 474,38 грн.

Згідно з п. 2.1.4 договору № 34 поклажодавець зобов'язується сплачувати послуги з приймання, зберігання, очищення, сушіння, відвантаження зерна та інших послуг відповідно до умов даного договору. Пунктом 3.4 договору визначено тарифи на види послуг, які надаються зерновим складом. Як встановлено судом першої інстанції, визначений у п. 7 розділу III реєстрів розрахунок послуг відповідає визначеним договором тарифам.

За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору розрахунки за надані послуги здійснюються в грошовій або натуральній формі (зерно, послуги), погодженій сторонами. Поклажодавець сплачує вартість фактично наданих послуг щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця, відповідно до виставлених зерновим складом рахунків, відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги за умовами п. 3.2 договору у строк до 10 січня 2009 року.

Як зазначає позивач, на прохання керівництва СВК «Варковицький», рахунок № 332 на оплату за надані послуги в сумі 34474,38 грн. та акт виконаних робіт № 247 було виставлено 25 грудня 2008 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 01.04.2010 р. та листа-відповіді СВК «Варковицький» № 22 від 02.02.2009 року, відповідач борг в розмірі 34474,38 грн.. який виник внаслідок невиконання взятих на себе договірних зобов'язань, визнає (а.с. 49, 51). У зазначеному листі СВК «Варковицький» висловило прохання пролонгувати заборгованість на суму 34 474,38 грн. до 01.09.2009 року в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, (а.с. 51). Позивач погодився відтермінувати сплату боргу до

01.09.2009          року, що відображено останнім у листі № 134 від 18.09.2009 року. (а.с. 52).

Зважаючи, що заборгованість не була погашена відповідачем в обумовлений строк (до

01.09.2009 року), позивач в грудні 2009 року двічі направляв на адресу відповідача претензію № 4 з вимогою оплати боргу. Проте, ці претензії були залишені відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Згідно із ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов'язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання відповідачем послуг відповідно до умов договору № 34 від 07.07.2008 р. є документально підтвердженим, а відтак, сума основного боргу становить 34 474,38 грн., які підставно стягнуті місцевим господарським судом.

За умовами ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Порядком випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно" від 11 квітня 2003 р. N 510 ,передбачено порядок видачі та оформлення таких складських документів як: Подвійне складське свідоцтво на зерно Складське свідоцтво (частина А); Подвійне складське свідоцтво на зерно Заставне свідоцтво (частина Б); Просте складське свідоцтво на зерно на пред'явника; Складська квитанція на зерно N.

Сторони вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 р. не виконали, а саме витребувані судом вищезазначені документи не подали.

Договір № 34 від 07.07.2008 р. відповідає типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 11.04.2003 р. № 510, однак містить конкретизацію в частині переліку послуг (п. 2.1.4) тощо, тобто цей договір містить і елементи договору про надання послуг, оскільки окрім приймання, зберігання та відвантаження зерна зерновим складом надаються супутні послуги (очищення, сушіння).

Відповідно до умов договору № 34 від 07.07.2008 р. його предметом є послуги відповідального зберігання зернових, зернобобових та олійних культур, а одним із обов'язків поклажодавця (відповідач у справі) є сплата послуг з приймання, зберігання, очищення, сушіння, відвантаження зерна.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних та реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, позивачем надавалися послуги з приймання, очищення та сушіння зерна ріпака (сирого), яке було доставлене відповідачем до зернового складу на ім'я позивача, на загальну суму 34 474,38 грн. Проте, вартість таких послуг відповідачем у передбачені умовами договору строки (п. 3.2.) не сплатилася.

Нормами цивільного та господарського законодавства передбачено застосуванні штрафних санкцій, зокрема стягнення штрафу, за невиконання або неналежне виконати договірного зобов'язання. У даному випадку факт несплати відповідачем вартості, наданих позивачем послуг, не заперечується.

Крім того, у претензії № 6 від 29.12.2008 р. позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору № 34 від 07.07.2008 р. в частині не оплати ним послуг по прийманню, очистці та сушці зерна ріпака. Проте, у відповіді на претензію (лист № 22 від 02.02.2009 р.) відповідач не заперечив наведені позивачем підстави, лише зазначив про необхідність пролонгації заборгованості на суму 34 474,38 грн. до 01.09.2009 р.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за надані послуги по прийманню, очистці та сушінню зерна ріпака, а не за його зберігання.

Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку прострочення термінів платежу, передбаченого п. 3.2 цього договору, поклажодавець сплачує зерновому складу штраф в розмірі 1000,00 грн. за кожний день порушення строку оплати.

За умовами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штраф, пеня) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

На підставі п. 4.3. договору позивач здійснив нарахування штрафу за період прострочення з 01.09.2008 року по 09.04.2010 року (451 день) на загальну суму 451 000 грн. (а.с. 54).

Проте, враховуючи факт відстрочення між сторонами терміну виконання зобов'язання до 01.09.2009 р., суд першої інстанції підставно, керуючись вимогами ч. 6 вимог ст. 232 ГК України, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з 01.09.2009 р. до 01.03.2010 р. в розмірі 180 000 грн., відповідне в позові в частині стягнення 271 000 грн. слід відмовити.

Доводи скаржника спростовуються вищанаведеними висновками суду та не спростовують правомірності оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарсі кого суду Рівненської області від 25.06.2010р. у справі № 18/76 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового          рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                         Процик Т.С.

Суддя                                         Дубник О.П.

          Суддя                                                            Скрипчук О.С.