Копія                                                                                                                                                                          

                                                                                                                 Справа № 2 а – 663/ 2009 р.                                                                                                                                                                          

                                                           П О С Т А Н О В А

                                                  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                                                        

14 травня 2009  року                                                                                                  смт. Варва                                                                                                                                                                                  

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі :

                                                                            головуючого судді - Онищенко О.І.                                                                            

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду  України в Варвинському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -                                                        

В С Т А Н О В И В:

        15 квітня 2009 року від ОСОБА_1 до суду надійшов адміністративний позов про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни . В позові зазначено , що він відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. З 01.01.2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Така допомога відповідачем позивачу не нарахована та не виплачується, а тому виникла заборгованість з її виплати в сумі 4453 гривні 20 коп. Добровільно сплатити заборгованість та в подальшому проводити виплати згідно діючого законодавства відповідач відмовляється, а тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

    Позивач до суду не з»явився , про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

    Представник відповідача до суду не з’явився, подав заяву з проханням розглядати справу без його участі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях відповідач  вказує, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України і підзаконними нормативними правовими актами. Зазначає, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування виплат по даному Закону  з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету пенсійного фонду України. Крім того, ч.3 ст. 28 ЗУ «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено , що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Починаючи з 01.01.2008 року дітям війни проводиться перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказане підвищення становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить застосувати термін позовної давності відповідно до ст.ст.99, 100  КАС України.

    За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

    Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»активно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової  війни було менше 18 років.                                                                              

          Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1  народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Озеряни Варвинського району Чернігівської області (а.с. 7-8).

            Згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 30 вересня 1998 року, виданого ОСОБА_1. Управлінням праці та соціального захисту населення Варвинської райдержадміністрації, позивач є дитиною війни (а.с. 9).      

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.) і не може бути поставлений у залежність від бюджетних асигнувань.

    Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    Суд не бере до уваги, положення ч. 3 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, як це встановлено в ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Враховуючи також те , що в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    Відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

    Реалізація  особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань судом не приймається до уваги.

    Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні  права і свободи  гарантуються і не можуть бути скасовані. При  прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Положення ст. 6 Закону України « Про  соціальний захист дітей війни»  було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України « Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 рік, однак у зв»язку з виключенням пункту 17 ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року відповідно до Закону України « Про внесення змін до Закону України    « Про Держаний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р. дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.

    Згідно п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено  на 2007 рік дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) такі положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

    Пунктом 41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 текст ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції ( набрала чинності з 01 січня 2008 року) : « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України « У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65  розділу 1, пунктів 61, 62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України)» від 22 травня 2008 року № 10-рп/ 2008 положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

           Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

    Суд вважає, що невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни підлягає стягненню , враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , передбаченої Законом України « Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

    Що стосується відомостей, наданих управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі щодо виплат позивачу надбавки до пенсії як дитині війни з 1 січня 2008 року – 47 грн. , з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп. , з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп., то відповідачем не вказано, в якому процедурному порядку та яким чином здійснювалося призначення даної надбавки і тому не доведено правомірність своїх дій. Суд вважає, що вимоги позивача щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни підлягають задоволенню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду згідно ст. 100 КАС України, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні стягнення суми за період з січня по грудень 2006 року і з січня по 9 липня 2007 року, так як суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду .

    Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  -          

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі щодо відмови в перерахунку позивачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни».                                                                                      

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком встановленої  Законом України « Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та забезпечити її виплату  за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.    

           Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений ним при подачі адміністративного позову судовий збір в розмірі 1 ( одна ) гривня 70 копійок.

В іншій частині позову відмовити.              

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Варвинський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ст.186 ч.5 КАС України.

Суддя:                                                   підпис                                      О.І. Онищенко

Копія вірна: суддя Варвинського районного суду                             О.І. Онищенко