ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

19.10.11                                                                                           Справа № 5015/27/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес-Банк", м. Київ в особі Львівської філії, № 01-10/434 від 25.08.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2011 р.

у справі № 5015/27/11, суддя Пазичев В.М.

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Луцьк

до Львівської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес-Банк",м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 16 748,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_3 - СПД;

від відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6;

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2011 р. у справі № 5015/27/11 позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволено. З ПАТ АТ “ЕКСПРЕС-БАНК” в особі Львівської філії на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 стягнуто заборгованість в розмірі 41 814 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі –571 грн. 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 2756 грн. 22 коп., 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 451 грн. 42 коп. –сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення від 14.05.2007 р. свої зобов’язання по сплаті орендної плати не виконав. А відтак, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 41 814 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку з нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення платежу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ АТ "Експрес-Банк" в особі Львівської філії звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що він звертався до позивача з пропозицією зменшити розмір орендної плати, про що свідчать копії листів №01-06/751 від 12.01.2010 р., №01-06/760 від 19.01.2010 р. та №01-06/81 від 02.03.2010 р. Останній не дав згоди на внесення змін до договору оренди. В подальшому, як вказує скаржник, ним 23.03.2010 р. направлено акт прийому-передачі приміщення та проінформовано позивача про передачу приміщення з 01.04.2010 р. Однак, дане приміщення позивачем не прийнято, а акт відповідача залишено без відповіді.

В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак в судовому засіданні просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2011 р. у справі № 5015/27/11 залишити без змін з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Представники скаржника заявили клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості долучити до матеріалів справи копію постанови Вищого господарського суду України у справі № 5004/84/11.

Судова колегія відмовила у задоволенні заявленого клопотання, оскільки таке необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 14.05.2007р. між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7 (Орендодавець) та Акціонерним банком “Експрес-Банк” в особі заступника керуючого Львівською філією Акціонерного банку “Експрес-Банк” (Орендар) було укладено договір оренди, згідно з п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину вбудованого приміщення магазину “Гастроном №37” площею 175,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр-т. Волі, 54.

У відповідності до п. 3.2. Договору строк дії такого складає 5 років з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі.

Згідно з п.4.1. Договору розмір орендної плати за користування приміщенням, що орендується, складає 50 у.о. за один квадратний метр приміщення з розрахунку за один календарний місяць.

Пунктом 4.4. Договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на рахунок орендодавця авансом не пізніше десятого числа поточного місяця.

В подальшому, у зв’язку з відчуженням вказаного приміщення фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3, сторонами у справі було укладено додаткову угоду від 01.08.2007 р., відповідно до якої Орендодавцем визначено позивача та погоджено викласти п.4.4. Договору оренди в наступній редакції: надалі орендна плата сплачується в безготівковому порядку на рахунок орендодавця авансом не пізніше десятого числа поточного місяця.

7 жовтня 2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду, якою погоджено, що Орендодавець передає, а Орендар отримує у строкове платне користування частину вбудованого приміщення магазину “Гастроном №37” площею 13,8 м. кв., а саме: коридор 90-18 площею 1,6 м. кв., санвузол 90-19 площею 2,2 м. кв., кабінет 90-20 площею 10,0 м. кв., що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, буд. 54. Нежитлове приміщення, що передається в найм (оренду) складає частину вбудованого приміщення магазину “Гастроном №37” площею 175,5 м. кв. Пункт 4.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: плата наймачем за користування приміщення, що передається у найм (оренду) встановлена наймодавцем у розмірі 252,50 грн. за один квадратний метр. Відтак плата за один календарний місяць користування майном становить 3 484,50 грн.

Вказану частину вбудованого приміщення магазину “Гастроном №37” відповідачу передано на підставі Акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 07.10.2008 р., підписаного обома сторонами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2010 р. у справі №18/36, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2010р., з ПАТ АТ "Експрес-Банк" в особі Львівської філії на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 стягнуто 6 969,00 грн. основного боргу, 144,82 грн. пені та 21, 19 грн. –3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань по сплаті орендної плати за квітень-травень 2010р.

В січні 2011р. Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до ПАТ АТ "Експрес-Банк" в особі Львівської філії про стягнення 16 748, 08 грн. заборгованості по орендній платі згідно укладеного договору оренди від 14.05.2007р. за період червень-жовтень 2010р.

21 січня 2011р. позивач подав на розгляд суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача 27 201, 58 грн. боргу по орендній платі за період червень-грудень 2010р., січень 2011р., судові витрати та 3000 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 142, т І).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою суду від 28.01.2011 року на клопотання відповідача провадження у справі було зупинено до вирішення Господарським судом Волинської області справи №5004/84/11 за позовом ПАТ АТ "Експрес-Банк" в особі Львівської філії до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди від 14.05.2007р.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 9 березня 2011 року у справі № 5004/84/11 у задоволенні позовних вимог ПАТ АТ "Експрес-Банк" в особі Львівської філії до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди від 14.05.2007р. відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року рішення Господарського суду Волинської області від 09.03.2011 року у справі № 5004/84/11 залишено без змін.

Ухвалою суду від 26.07.2011 року провадження у справі поновлено.

16 червня 2011 року за вх.№13591/11, позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 41 814 грн. основного боргу, з яких заборгованість за червень 2010 року - грудень 2010 року - 24 391 грн. 50 коп., за січень 2011 року - травень 2011року - 17 422 грн. 50 коп., а також 3% річних в сумі 1252 грн. 47 коп. та інфляційних втрат в сумі 1923 грн. 45коп.

Заявою про збільшення позовних вимог від 10.08.2011р.позивач просив стягнути 41 814 грн. основного боргу, 2756, 22 грн. інфляційних втрат, 571, 93 грн. 3% річних, судові витрати та 2000 грн. витрат на правову допомогу (а.с.119, т ІІ).

З врахуванням вказаної заяви позивача суд першої інстанції задоволив позовні вимоги в повному об’ємі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно вимог ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім цього, згідно вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем несплачено позивачу орендну плату в сумі 41 814 грн. за період червень - грудень 2010 року та січень - травень 2011року.

Відповідач як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі вказує на те, що він звертався до позивача з пропозицією зменшити розмір орендної плати, однак останній не дав згоди на внесення змін до договору оренди.

В подальшому, як вказує скаржник, ним 23.03.2010 р. направлено акт прийому-передачі приміщення та проінформовано про передачу приміщення з 01.04.2010р. Даний факт документально не підтверджений.

В той час, як вбачається з матеріалів та обставин справи, укладений між сторонами договір оренди на час прийняття рішення у справі - чинний, а відтак місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги твердження відповідача про фактичне звільнення ним приміщення 17.05.2010р., що на переконання скаржника, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно вимог ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів та обставин справи, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його обов’язку сплачувати орендну плату відповідно до умов, погоджених сторонами в договорі та додаткових угодах до нього.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати орендної плати в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору, у матеріалах справи відсутні, а тому місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в частині стягнення з відповідача орендної плати за період червень - грудень 2010 року та січень - травень 2011року в розмірі 41 814 грн.

Щодо висновків місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 571 грн. 93 коп., інфляційних втрат в розмірі 2756 грн. 22 коп. та 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, судова колегія зазначає наступне.

Як було зазначено вище, первинно до стягнення позивачем було заявлено 16 748, 08 грн. заборгованості по орендній платі згідно укладеного договору оренди від 14.05.2007р. за період червень-жовтень 2010р.

21 січня 2011р. позивач подав на розгляд суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача 27 201, 58 грн. боргу по орендній платі за період червень-грудень 2010р., січень 2011р., судові витрати та 3000 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 142, т І).

16 червня 2011 року за вх.№13591/11, позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 41 814 грн. основного боргу, з яких заборгованість за червень 2010 року - грудень 2010 року - 24 391 грн. 50 коп., за січень 2011 року - травень 2011року - 17 422 грн. 50 коп., а також 3% річних в сумі 1252 грн. 47 коп. та інфляційних втрат в сумі 1923 грн. 45коп.

Заявою про збільшення позовних вимог від 10.08.2011р.позивач просив стягнути 41 814 грн. основного боргу, 2756, 22 грн. інфляційних втрат, 571, 93 грн. 3% річних, судові витрати та 2000 грн. витрат на правову допомогу (а.с.119, т ІІ).

З врахуванням вказаної заяви позивача суд першої інстанції задоволив позовні вимоги в повному об’ємі.

Однак, згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Відтак, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, і збільшення розміру позовних вимог (додаткові нарахування) не може бути пов’язане з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, то висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 756, 22 грн. інфляційних втрат та 571, 93 грн. 3% річних, є безпідставними, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, в решті судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2011 р. у справі № 5015/27/11 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2011 р. у справі № 5015/27/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 571 грн. 93 коп. та інфляційних втрат в розмірі 2756 грн. 22 коп. Прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

2.          Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з рахунку відповідача на користь позивача 418, 14 грн. державного мита та 218, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

4.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя                     Мурська Х.В.

Суддя                     Давид Л.Л.

Суддя                     Кордюк Г.Т.