Судове рішення #48889479


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


18.01.2012 року Справа № 25/5005/9900/2011

          Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. – доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 22.11.11р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином;

          

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Імпульс-Транс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2011р. у справі № 25/5005/9900/2011


за позовом приватного підприємства "Імпульс-Транс", м. Житомир

до державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп", с.Вільне, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення 801290 грн. 32 коп., -


ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року приватне підприємство "Імпульс-Транс" звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 801290 грн. 32 коп. за договором оренди трактора для заготівлі лісу № 6 від 18.01.2011р.

В подальшому, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 681290 грн. 32 коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не були виконані зобов'язання по сплаті орендних платежів, передбачених договором оренди трактора для заготівлі лісу № 6 від 18.01.2011р.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2011р. у справі № 25/5005/9900/2011 (суддя Чередко А.Є.) в позові відмовлено.

          Не погодившись з рішенням господарського суду, приватне підприємство "Імпульс-Транс" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2011р. у справі № 25/5005/9900/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

18.01.2012р. відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, надавши клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце її розгляду.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2011р. між приватним підприємством "Імпульс-Транс" (орендодавець) та державним підприємством "Новомосковський військовий лісгосп" (орендар) було укладено договір оренди трактора для заготівлі лісу № 6 (далі - договір).

На підставі договору по акту приймання-передачі від 18.01.2011 року, приватне підприємство «Імпульс-Транс»передало, а державне підприємство «Новомосковський військовий лісгосп»прийняло в оренду трактор для заготівлі лісу харвестер марки Тіmberjack 1270В, заводський № 12701587, серія ЧК №707, державний № Т2153ЖІ.

Відповідно до п. 1.2, 3.1 договору, орендна плата складає 180000 гривен за місяць та повинна виплачуватись щомісячно авансами кожних 10 робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмiр якої встановлюється договором найму. плата за користування майном може вноситися за вибором сторiн у грошовiй або натуральнiй формi. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомiсячно, якщо iнше не встановлено договором.

Відповідачем, в порушення умов договору, не сплачувалась орендна плата за користування трактором починаючи з дати передачі його в оренду, що і стало підставою для звернення позивача з позов до суду.

Між тим, як вбачається з п. 1.1. Статуту відповідача, державне підприємство "Новомосковський військовий лісгосп" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 8 ст. 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

За ч. 1 ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГК України, державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

В силу п. 23 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", в редакції, що була чинною на час укладення договору між сторонами, послуги - це будь-яка закупівля (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, поточний ремонт, лізинг, найм (оренда), а також фінансові, банківські послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Таким чином, державне підприємство "Новомосковський військовий лісгосп", яке є державним унітарним комерційним підприємством зобов’язано при закупівлі послуг, якими в тому числі є і оренда в розумінні вищенаведеного Закону застосовувати процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено судом першої інстанції укладення між сторонами договору оренди трактора для заготівлі лісу № 6 від 18.01.2011р. відбулося без дотримання процедур, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди трактора для заготівлі лісу № 6 від 18.01.2011р. є нікчемним правочином в силу закону, а відтак недійсним та таким, що не створив юридичних наслідків для сторін.

Щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є правом, а не обов`язком суду, а позивач з даною вимогою не звертався до суду першої інстанції.

Крім того, позивачем не було підтверджено ціну наданих відповідачу послуг.

          З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

          Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

          Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2011р. у справі № 25/5005/9900/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Імпульс-Транс" - без задоволення.


Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських


Суддя                                                                       А.К. Дмитренко


Суддя           А.Є. Прокопенко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація