ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
25.03.10 Справа № 7/127-2137
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О. П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продекспорт»(далі ПП«Продекспорт») від 02.02.2010р. № 10/02-111
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2010р.
у справі № 7/127-2137
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Галс ЛТД»смт. Глибока Чернівецької області
до ПП “Продекспорт”, м. Тернопіль
про стягнення 10979,37 грн.
за участю представників:
від позивача – не з’явився;
від відповідача - не з’явився.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2010р. у справі №7/127-2137, суддя Стадник М.С., позовні вимоги ТзОВ «Галс ЛТД»задоволено частково: стягнуто з ПП «Продекспорт»на користь ТзОВ «Галс ЛТД»10489,88 грн. заборгованості, 270,75 грн. пені, 39,66 грн. річних, 94,41 грн. інфляційних, 108,67 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 84,67 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами господарського та цивільного законодавства України, що регламентують обов’язковість належного виконання зобов’язань, відповідальність боржника за порушене зобов'язання, умовами договору постачання, укладеного між сторонами, обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу № 10/02-111 від 02.02.2010 р., в якій з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2010 р. скасувати та направити справу на новий розгляд.
ТзОВ «Галс ЛТД»у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог апеляційної скарги ТзОВ «Продекспорт»заперечує та просить рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 7/127-2137 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу суд встановив наступне.
25.08.2009 р. між сторонами укладено договір постачання № 1/09/09(а.с.12-17).
Предметом даного договору згідно п. 1.1 договору є зобов’язання продавця (позивача) передавати (поставити, продати) товари у власність покупця (відповідача) на умовах та у строки, встановлені договором, та зобов’язання покупця в порядку та в строки, встановлені договором, прийняти товари та оплатити їх, за цінами зазначеними в додатку
№ 1.
Ціна на товар, що постачається продавцем покупцю у відповідності з умовами даного договору вказується у додатку №1, що є його невід’ємною частиною (п. 2.1).
Відповідно до умов договору, протоколу розбіжностей від 26.08.2009 р.(а.с.22) до договору постачання №1/09/09 від 25.08.2009 р. товар за даним договором постачається на умовах попереднього замовлення, здійснюваного покупцем методом миттєвого зв’язку, не пізніше ніж 5 робочих днів до бажаної дати постачання.
Як засвідчується видатковими накладними № Гц-04504 від 29.09.2009 р. (а.с.23),
№ Гц-03877 від 27.08.2009 р. (а.с. 26) позивач здав, а відповідач прийняв (через уповноважених представників) за адресою вул. Живова, 15 а. у м. Тернополі товар на загальну суму 29 154,5грн.
Розрахунки та оплата по договору обумовлені сторонами п. 8 договору. Так п. 8.1 передбачено, що покупець здійснює розрахунки з продавцем за поставлений товар по проходженню 30 календарних днів з моменту здійснення постачання товару.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст.625 ЦК України)
Докази оплати поставленого товару відповідачем не подано.
Як видно з матеріалів справи, 09.10.2009 р. згідно накладних на повернення від покупця № 9/10, №8/10 (а.с.24,25), у відповідності до п. 5.14 договору, покупець повернув продавцю товар на загальну суму 18664,62 грн.
Таким чином, на момент спливу тридцяти календарних днів з моменту поставки товару відповідач зобов’язаний здійснити оплату в розмірі 10489,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати товару на суму 10489,88 грн., існування такої заборгованості не спростував, зворотнє підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2009 р., підписаним сторонами, сума боргу в розмірі 10 489,88 грн., заявлена позивачем до стягнення, є документально обґрунтованою, та правомірно стягнута Господарським судом Тернопільської області
Доводи скаржника відносно невідповідності суми заборгованості дійсності, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судом як документально необґрунтовані. Твердження ПП «Продекспорт»про неотримання товару за всіма накладними спростовується самими накладними, довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с.30). Враховуючи факт скріплення накладних печатками і штампами юридичних осіб, підстав для сумніву щодо повноважень осіб, зазначених у накладній, на право підпису останніх у судової колегії немає. Крім цього, апелюючи щодо суми боргу, відповідач не надав суду доказів отримання товару на суму, що перевищує на його думку реальну суму боргу (по одній із накладних) та суму, на яку відповідачем здійснено повернення товару продавцю, в той час як остання значно перевищує вартість товару по кожній із окремо взятих накладних. Контрозрахунку суми заборгованості відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не подав.
Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 10.1 договору покупець, що несвоєчасно розплатився з продавцем за наданий вчасно ним товар, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи вищенаведене, сума пені в розмірі 270,75 грн. як правомірно нарахована, у відповідності до вимог чинного законодавства, підлягає стягненню з відповідача.
Право на відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних кредитору надано відповідно до змісту ст. 625 ЦК України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк ( ч. 4 ст. 232 ГК України).
Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, позивачем при здійснення розрахунку інфляційних втрат за період користування чужими коштами застосовано невірну методику розрахунку інфляційних зокрема, як вбачається з розрахунку (а.с.6)позивачем не застосовано сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу по оплаті поставленого товару, який підлягає помноженню на суму заборгованості, внаслідок чого сума інфляційних у розмірі 84,67 грн. є надмірно заявленою. Відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові в частині стягнення 84,67 грн. інфляційних нарахувань.
Суми стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 94,41грн. інфляційних та 39.66 грн., відповідно, як документально обґрунтовані, підлягають стягненню з відповідача - боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Оскільки скаржник не надав суду доказів спростування правомірності рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі, судова колегія підстав для задоволення апеляційної скарги ПП «Продекспорт»та скасування оскаржуваного рішення не знаходить.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2010 р. у справі №7/127-2137 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Головуючий-суддя Процик Т.С.
суддя Дубник О. П.
суддя Скрипчук О. С.