ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
17.02.10 Справа № 20/75
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді ОСОБА_1
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_2
При секретарі судового засідання Куцик-Трускавецька О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Облплемселекцентр», с. Біла Криниця Рівненської області, без номера від 10.06.2009р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2009 року
у справі № 20/75, суддя Василишин А.Р.
за позовом Акціонерного товариства «Індустріально-Експортний Банк», м. Луцьк
до Відкритого акціонерного товариства «Облплемселекцентр», с. Біла Криниця Рівненської області,
про стягнення 14 104, 21 грн.
за участю представників
від позивача: не з’явились;
від відповідача: не з’явились.
Розпорядженням голови суду від 15.09.2009р. в склад колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Кордюк Г.Т.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.05.2009 року у справі № 20/75 позов Акціонерного товариства «Індустріально-Експортний Банк»задоволено. З рахунку Відкритого акціонерного товариства «Облплемселекцентр»на користь позивача стягнуто 12 812 грн. 88 коп. заборгованості по кредиту, 378 грн. 43 коп. боргу по відсоткам, пеню за прострочення кредиту в розмірі 364 грн. 37 коп., пеню за прострочені відсотки в розмірі 52 грн. 35 коп., 141 грн. 04 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, зокрема тим, що відповідач в порушення умов кредитного договору від 09.10.2006 р. зобов’язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ВАТ «Рівненський Облплемселекцентр»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Індустріально-Експортний Банк»відмовити з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильного застосування норм матеріального права.
Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що судом першої інстанції не прийнято до уваги Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу»від 04.02.2009 р. № 922-VI (далі –Закон № 922-VI), що набув чинності 17.03.2009 р., яким банки зобов’язано пролонгувати чи звернутися з пропозицією щодо пролонгування заборгованості позичальників –сільськогосподарських товаровиробників, до яких належить відповідач. Крім того, на думку скаржника, норма про кваліфікацію портфелю однорідних споживчих кредитів –загальної суми заборгованості як «безнадійної»(прострочка більше 90 днів), якою керувався господарський суд, не може бути застосована до ВАТ «Рівненський Облплемселекцентр», так як вона стосується фізичних, а не юридичних осіб. Таким чином, на переконання скаржника, позивач повинен був звернутися до відповідача з пролонгацією внесення змін до кредитного договору. Оскільки позивачем не подано доказів отримання рефінансування від Нацбанку, то суду слід було застосувати п.11.3 Закону № 922-VI, який не містить обмежень щодо пролонгування заборгованостей залежно від їх кваліфікації.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.
З врахуванням того, що в матеріалах справи наявні два різні висновки щодо фінансового стану відповідача (перший (клас «Г», безнадійна заборгованість), до якого прийшов банк самостійно, керуючись його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог п.4.1 Положення № 279, а другий (клас «В», сумнівна заборгованість), складений ТОВ «Аудиторська фірма «Мікаудит»на замовлення відповідача, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 р. у справі було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському НДІ судових експертиз.
Однак, 02.12.2009р. матеріали справи були повернуті до суду у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду щодо оплати виставленого рахунку для проведення експертизи.
Ухвалою суду від 07.12.2009р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 27.01.2010р. та відкладено на 17.02.2010р. у зв’язку з неявкою сторін.
В дане судове засідання сторони участі представників повторно не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 9.10.2006р. між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»в особі філії «Волинська дирекція»Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»і ВАТ «Рівненський Облплемселекцентр»було укладено кредитний договір № 58/06, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого банк надав позичальнику кредит на суму 38438, 40 грн. зі сплатою 19 % річних для придбання сільськогосподарської техніки, а останній зобов’язувався повертати кредит згідно з графіком його погашення.
Термін користування кредитом –з 09.10.2006 р. до 08.10.2009 р.
Відповідно до п.2.9 кредитного договору відповідач зобов’язувався щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та разом з повним погашенням кредиту сплачувати відсотки за користування кредитом. Пунктом 2.10 кредитного договору передбачено, що позичальник гарантував забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом згідно з умовами договору.
Відповідно до п.4.1 кредитного договору в разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 5.4 кредитного договору встановлено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати належних відсотків і передбаченої даним договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов’язаний повернути банку кредит, сплатити належні відсотки, пеню та штрафи, а також відшкодувати завдані банку збитки у разі, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або відсотків за користування кредитом (пп. 5.4.1.).
З метою забезпечення виконання зобов’язань 09.10.2006 р. між цими ж сторонами був укладений договір про заставу сільськогосподарської техніки № 58/06-з (а.с.15-16).
Згідно зі ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує факт одержання кредиту в сумі 38438, 40 грн., а невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення кредиту пояснює відсутністю у нього коштів.
Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, ч.2 ст.617 ЦК України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається надзвичайною та невідворотною обставиною (дія непереборної сили).
Покликання скаржника на наявність у нього права на пролонгацію строків погашення кредиту та/або відсотків за користування кредитом, передбаченого п.2.19 кредитного договору, в зв’язку з набранням 17.03.2009 р. чинності Закону № 922-VI, підпунктом «а»п.11 якого передбачено, зокрема, що якщо банк має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників - сільськогосподарських товаровиробників, то така заборгованість вважається добровільно пролонгованою цим банком на строк, не менший строку, на який надається таке рефінансування (але не менший ніж 365 днів), є безпідставні. Так, відповідно до пп. «б»ст.11 Закону № 922-VI норми підпункту «а»цього пункту поширюються на заборгованість, яка класифікується Національним банком України як субстандартна або сумнівна, що виникла станом на 1 січня 2009 року. Проте, як зазначалося вище, станом на 01.01.2009 р. заборгованість ВАТ «Рівненський Облплемселекцентр»кваліфікувалась як безнадійна (більше ніж 90 днів) відповідно до п.6.5 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 р. за № 474/4695, з наступними змінами та доповненнями.
Крім того, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24 листопада 2009 року № 29-рп/2009 (на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції) Закон № 922-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, у зв’язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог про дострокове стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Оскільки відповідач порушив п.п.1.1, 2.9 кредитного договору, не дотримався графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування ним відповідно до ст.549 ЦК України, то позивачем обґрунтовано, на підставі п.4.1 кредитного договору, нараховано відповідачу 364, 37 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 52,35грн.. пені за несвочасну сплату процентів.
Всупереч ст.33 ГПК України доказів на підтвердження оплати заявлених до стягнення сум відповідачем не подано як суду першої, так і суду апеляційної інстанції, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підставно задоволені судом першої інстанції.
З огляду на вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, а доводи скаржника документально необґрунтовані, тому не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,
- Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2009 року у справі № 20/75 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.