ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"26" лютого 2007 р. | Справа № 5-4/255-06-6076 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.
до відповідача: Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова”, Одеська область, Овідіопольський район.
про стягнення 9 592, 50 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Сергєєв Р. С., на підставі довіреності.
від відповідача: не з’явився.
Суть спору: про стягнення 9 592, 50 грн.
У судовому засіданні 01.02.2007 року було оголошено перерву до 26.02.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова” заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 9 592, 50 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19 липня 2006 року у справі № 4/255-06-6076 позов ВАТ ЕК „Одесаобленерго” було задоволено частко, з відповідача стягнуто 5 000, 00 грн. основного боргу та витрати по сплаті державного мита у розмірі 48, 96 грн. та на ІТЗ судового процесу у розмірі 56, 64 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2006 року апеляційну скаргу Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова” повернуто відповідачу без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2006 року касаційну скаргу Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова” задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2006 року у справі №4/255-06-6076 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
На підставі резолюції голови господарського суду Одеської області справу №4/255-06-6076 на новий розгляд було передано судді Могил С. К.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2007 року справу №4/255-06-6076 було прийнято до провадження судді Могил С. К. та справі було присвоєно №5-4/255-06-6076.
Представниками сторін по справі до суду були надані додаткові документальні докази які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” та Державним підприємством „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова” 29.03.2004 року разом з додатками був укладений договір № И 9070/1096 про постачання електричної енергії.
Умовами укладеного договору, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов’язання передбачені договором.
У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у травні 2004 року та червні 2005 року на суму 9 592, 50 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у травні 2004 року та червні 2005 року, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач, згідно своїх позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за ПДВ споживання електроенергії у травні 2004 року та червні 2005 року у розмірі 9 592, 50 грн.
Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав посилаючись на їх необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками було укладено договір від 29.03.2004 року № И 9070/1096 про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дати отримання рахунку (п. 2.2.4 договору; додаток №5 до укладеного договору).
Згідно з умовами договору (додатки №1 до договору), за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності на поточний рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника...
Щодо стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені додатками до договору.
До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Як видно з договору та відповідно до його умов, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2004 –2005 років між сторонами були визначені у додатках №1 до договору, а також те, що у 2004 – 2005 роках відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію за спірні періоди.
Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.
Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п’ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення його оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.
За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п’яти днів після дати отримання рахунку. Як видно з матеріалів справи, виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем сплачені не були.
З зазначеного видно, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв’язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивач, скориставшись своїм правом передбаченим договором та Правилами користування електроенергією (п. 5.3 ПКЕЕ), скоригував у спірні періоди договірну величину споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, а саме до 0 кВт/г.
Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період, відповідними звітами про кількість спожитої електроенергії та додатками до договору.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена, але з затриманням, а також те, що позивачу не завдано збитків відповідачем в результаті перевищення скоригованої величини споживання електроенергії. Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідачу штрафних санкцій та стягнути з Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції за ПДВ у розмірі 3 000,00 грн.
У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова”, р/р 26001301360026 в філії „Відділення ПІБ” м. Іллічівська, МФО 328124, код 00487503 (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Жовтнева, 20) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26039333537265 в ОЦВ ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:
- 3 000 (три тисячі) грн. штрафних санкцій за ПДВ споживання електроенергії у травні 2004 року та червні 2005 року.
3. Стягнути з Державного підприємства „Навчально –дослідне господарство ім. Трофімова”, р/р 26001301360026 в філії „Відділення ПІБ” м. Іллічівська, МФО 328124, код 00487503 (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Жовтнева, 20) на користь ВАТ “ЕК Одесаобленерго”, р/р 26008236684 в ВАТ “МТБ”, МФО 328168, код 00131713, (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:
- 102 (сто дві) грн. держмита;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 27.02.2007 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.