ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"18" квітня 2011 р.Справа № 3/43/5022-550/2011

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП факторинг Україна" ( код ЄДРПОУ 36789412) м. Тернопіль вул.. Листопадова, 7

до відповідача ОСОБА_1 особи –підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) м. Шумськ вул.. Добровінського ,1 Тернопільської області

про стягнення заборгованості

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП факторинг Україна" до відповідача ОСОБА_1 особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення 192 675,37 євро (еквівалент в гривнях за курсом НБУ станом на 24.03.2011р. становить 2 165 497 ,75 грн.) , в тому числі 165 937 , 28 євро - сума основного боргу , 26 738,09 євро - сума процентів за користування кредитними коштами та 1 927 105, 40 грн. - сума пені за прострочення виконання зобов’язань.

Разом з позовними вимогами, позивач подав заяву про забезпечення позову б/н від 29.03.2011р. (вх.. №0607(н) від 14.04.2011р.), в якій просить:

-          в якості забезпечення позову до початку попереднього слухання справи у суді або під час нього накласти арешт на грошові кошти , рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

          -          в якості забезпечення позову обмежити право виїзду громадянина України ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за межі України шляхом тимчасової відмови йому , у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон , тимчасового затримання або вилучення паспорта , якщо він був виданий раніше.

Розглянувши матеріали справи та подану заяву , судом встановлено:

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України передбачає , що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Згідно Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 “ Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ”, (з наступними змінами та доповненнями), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( втому числі грошові суми , тощо) , яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення).

У заяві про забезпечення позову, позивач стверджує, що відповідач :

-          навмисно не здійснює виконання зобов’язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу та процентів за його користування , протягом тривалого часу , що є грубим порушенням умов договору,

          -          є недобросовісним боржником , оскільки у будь-який спосіб ухиляється від виконання обов’язків , покладених на нього кредитним договором , в тому числі не реагує у встановленому чинним законодавством та умовами вищезазначеного кредитного договору термін на письмові звернення банку,

          -          має намір здійснити відчуження належного йому майна (в тому числі здійснюючи фіктивні правочини по відчуженню майна найближчим родичам та знайомим) та з метою уникнення виконання своїх зобов’язань перед позивачем, планує взагалі покинути територію України.

При вирішенні питання забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідальності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу) про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналізуючи доводи заявника стосовно вжиття заходів до забезпечення позову, суд констатує наступне:

Заявником вказано на необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти , рухоме та нерухоме майно , що належить ОСОБА_2 та заборони виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_2.

Із представлених документів, позивачем до заяви про забезпечення позову б/н від 29.03.2011р. (вх.. №0607 (н) від 14.04.2011р.) не долучено доказів, в першу чергу, підтвердження факту надання банком та отримання відповідачем кредитів , у відповідності кредитних договорів від 29.08.2007р.. від 10.04.2008р.. від 10.04.2008р. , і що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду .

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування , право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Зважаючи на те, що гарантована Конституцією України свобода пересування та право вільно залишати територію України відносяться до особистих прав та свобод людини, питання про обмеження таких прав не відноситься до компетенції господарського суду, який згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України розглядає господарські спори.

Позивач посилається щодо необхідності застосування ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України та порядок в’їзду в Україну громадянами України” , проте , необхідних доказів суду не надає.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

З огляду на наведене , доводи позивача базуються на припущеннях , а відтак, суд вважає, що заява позивача щодо забезпечення позову , документально не обґрунтована і задоволенню не підлягає.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів не є належними, допустимими доказами –належним чином обґрунтованими припущеннями, оскільки стосуються фізичної особи –громадянина ОСОБА_2 , як це вбачається із прохальної частини заяви про забезпечення позову, а не приватного підприємця, який є стороною в судовому процесі. І вжиття судом відповідних заходів за клопотанням позивача в межах розгляду даної справи порушувало б охоронювані законом права та інтереси фізичної особи –громадянина ОСОБА_2, який стороною в даному процесі не виступає.

Враховуючи викладене , керуючись Конституцією України, ст.. ст.. 43, 66, 67 , 86 ГПК України , Роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 “ Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” , суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви про забезпечення позову б/н від 29.03.2011р. (вх.. №0607(н) від 14.04.2011р.) , відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам у справі.

Суддя                                                                                І.М. Турецький