ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.12                                                                                 Справа № 5008/1269/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                ОСОБА_1

при секретарі судового засідання          Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Максавто»№ 362 від 21.11.2011р. та ОСОБА_2 міської ради б/н від 21.11.2011р.

на рішення          Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011р. (повний текст рішення підписано 11.11.2011р.)

у справі           № 5008/1269/2011

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Максавто», м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Ужгород

про           стягнення 554165,99 грн. (з урахуванням заяви від 31.10.11 про зменшення розміру позовних вимог)

за участю представників:

від позивача           - ОСОБА_3 –директор; ОСОБА_4 – представник;

від відповідача –ОСОБА_5 –представник.

          Представникам позивача та відповідача права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

          Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року у цій справі, суддя Івашкович І.В., позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максавто»425626,16 грн. (в т.ч. 343505, 00 грн. повернення сплачених за договором купівлі-продажу від 03.04.2009р. коштів, 72051,00 грн. інфляційних витрат, 10070,16 грн. витрат, пов’язаних з оформленням документації на земельну ділянку) та 4255,87 грн. відшкодування витрат по оплаті державного мита, 172,63 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг, 1828,75 грн. відшкодування витрат по оплаті правової допомоги; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Максавто», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011р. у цій справі в частині відмови у задоволенні позову про реституцію за визнаним недійсним договором оренди земельної ділянки укладеним 21.03.2006 року, стягнути з ОСОБА_2 міської ради 103758,64 грн. сплачених за договором оренди, 22281,19 грн. завданих збитків у вигляді інфляційних втрат грошових коштів сплачених за оренду земельної ділянки та стягнути з відповідача судові витрати в повному обсязі.

          Апеляційну скаргу подала також відповідач –ОСОБА_2 міська рада, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011р. у цій справі скасувати, винести нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ТОВ «Максавто»відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максавто», в порядку ст. 96 ГПК України подало суду відзив на апеляційну скаргу.

          Також, ОСОБА_2 міська рада, відповідач у справі, в порядку ст. 96 ГПК України подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ компанії «Максавто».

          У судових засіданнях 22.12.2012р. та 23.01.2012р. представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційних скаргах, відзивах на апеляційні скарги, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

          У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максавто»звернулося в Господарський суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 міської ради про стягнення 554165,99 грн. (з урахуванням заяви від 31.10.11 про зменшення розміру позовних вимог).

          У процесі розгляду справи, 31.10.2011р., позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (т. 2, а.с. 1-2), у якій позивач зазначив, що повністю підтримує первісний позов з підстав викладених у ньому та просить зменшити позовні вимоги у частині реституції та стягнення збитків у зв’язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки по вул. Електрозаводській, 5 у м. Ужгороді, відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 року у справі № 2/4.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те зокрема, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 року, яке набрало законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року, було визнано недійсними усі правовстановлюючі документи щодо права власності на об’єкти нерухомості по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді, видані ОСОБА_2 міською радою на ім’я ТОВ компанія "Максавто" та юридичних осіб, правонаступниками яких є товариство, визнано недійсними та скасовано рішення ОСОБА_2 міської ради та договори оренди будівель та земельної ділянки, укладені між ОСОБА_2 міською радою та ТОВ компанія "Максавто". На виконання наказу Господарського суду Закарпатської області у цій справі позивач в межах виконавчого провадження №272776619, відкритого відділом ДВС ОСОБА_2 МУЮ 24.06.11, звільнив земельну ділянку по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді та нерухоме майно, що знаходиться на ній.

          Також, позивач стверджує, що внаслідок визнання судом недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.03.2006 року, підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Максавто»сплачені грошові кошти по орендній платі в розмірі 103758,64 грн., а також відшкодуванню збитки у вигляді інфляційних втрат сплачених коштів за договором оренди, за період з 01.04.2009 року по день подання позову в розмірі 22281,19 грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог); за визнаним судом недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009 року підлягають поверненню сплачені грошові кошти по оплаті вартості земельної ділянки в розмірі 343505,00 грн. та відшкодуванню збитки у вигляді інфляційних втрат сплачених коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки в розмірі 72051,00 грн. за період з травня 2009 року по липень 2011 року.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 року, яке набрало законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року, визнано недійсними, зокрема, договір оренди земельної ділянки від 21.03.2006року, згідно якого ОСОБА_2 міська рада передала, а ТОВ "Максавто" прийняло в строкову оренду на 3 (три) роки земельну ділянку площею 2300 кв.м по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді; договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 788, відповідно до якого ОСОБА_2 міська рада продала, а ТОВ "Максавто" купило земельну ділянку площею 2300 кв.м. по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді.

          Зазначене судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що рішення ОСОБА_2 міської ради від 27.01.2006 року та від 12.12.2008 року про передачу в оренду та продаж земельної ділянки ТОВ "Максавто" є такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, підлягають визнанню недійсними. Рішення ОСОБА_2 міської ради від 27.01.2006 року та договір оренди від 21.03.2006 року прийнято/укладено з порушенням норм цивільного та земельного законодавства, оскільки на момент передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Максавто" власником об’єктів нерухомості, розташованих на ній, було ТОВ "УТБМ". Судом зазначено, що не здійснивши аналізу належності об’єктів нерухомості до приватної власності тієї чи іншої особи, не провівши земельних торгів з продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 міська рада, передавши у власність ТОВ "Максавто" земельну ділянку по вул. Електрозаводська, 5 в м. Ужгороді, порушила права власника розташованих на них об’єкті нерухомості, тобто ТОВ "УТБМ", а тому рішення ОСОБА_2 міської ради від 12.12.2008 року підлягає визнанню недійсним та відповідно договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений на підставі цього незаконного рішення, за правилами ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

          При винесенні зазначеного судового рішення судом не застосовано згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України наслідки недійсності договорів, внаслідок чого позивач обгрунтовує необхідність звернення з позовом про стягнення з відповідача суми 103758,64 грн., сплачених за визнаним судом недійсним договором оренди земельної ділянки від 21.03.2006 року орендних платежів, та суми 343505,00 грн., сплаченої за визнаним в судовому порядку недійсним договором купівлі-продажу від 03.04.2009 року. Окрім того, позивач обгрунтовує понесення ним у зв’язку із вчиненням договорів, визнаних судом недійсними, збитків у вигляді інфляційних втрат грошових сум, сплачених за договором оренди земельної ділянки, які за період з 01.04.2009 року по день подання позову складають 22281,19 грн., та інфляційних втрат грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, які за період з травня 2009 року по липень 2011 року складають 72051,00 грн. Також, вказує на понесення збитків у вигляді витрат в загальному розмірі 10070,16 грн., пов’язаних із оформленням документації на земельну ділянку, а також витрат на оплату правової допомоги адвокату в розмірі 2500,00 грн. у зв’язку з участю у судовому спорі стосовно оскарження права власності на земельну ділянку по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді.

          В силу частини 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

          У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          У відповідності до ч.2 ст. 216 ЦК України якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

          Відтак, згідно із законом встановлено правові наслідки недійсності правочину - двостороння реституція, а також додаткові наслідки - відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У цьому випадку в порядку застосування двосторонньої реституції позивачем заявлено вимогу про стягнення сплачених за недійсним договором оренди земельної ділянки від 21.03.11 року орендних платежів в розмірі 103758,64 грн.

          Відповідно до ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі, якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Отже, фактичне користування земельною ділянкою на умовах договору оренди унеможливлює, в разі визнання його недійсним, проведення між сторонами реституції.

          У цьому випадку позивачем при зверненні з вимогою про повернення сплачених орендних платежів не враховано правову природу орендних відносин, дія договору щодо яких може бути припинена лише на майбутнє, а відтак вимоги про стягнення суми 103758,64 грн. та інфляційних втрат, сплачених за договором оренди земельної ділянки грошових коштів, є безпідставними.

          Як випливає з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, вимоги про повернення сплачених відповідачу за визнаним недійсним договором купівлі-продажу від 03.04.2009 року грошових сум в розмірі 343505,00 грн. є правомірними, узгоджуються із положеннями ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, а отже підлягають задоволенню.

          Що стосується вимог про стягнення завданих збитків у вигляді інфляційних втрат коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, що за розрахунком позивача за період з травня 2009 року по липень 2011 року складає 72 051,00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

          Згідно ст.22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2010 року по справі 2/4 встановлено, зокрема, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009 року укладено на підставі незаконного рішення ОСОБА_2 міської ради №919 від 12.12.2008 року. ОСОБА_2 міська рада порушила законодавчі вимоги щодо непорушності права власності. Отже, встановлені судом підстави недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009 року пов’язані із незаконністю рішення ОСОБА_2 міської ради та порушенням ОСОБА_2 міською радою законодавчих вимог.

          Таким чином, встановлений судовим рішенням по справі 2/4 факт вчинення недійсного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009 року через неправомірні дії відповідача в силу ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для цієї справи.

          Оскільки у зв’язку із вчиненням недійсного договору відповідачем було отримано суму 343505,00 грн. вартості продажу земельної ділянки, яка в силу положень ст.1212 Цивільного кодексу України вважається такою, що набута відповідачем без достатньої правової підстави, правомірними слід визнати вимоги позивача про відшкодування збитків у вигляді інфляції грошової суми 343505,00 грн. за весь період неправомірного використання її відповідачем.

          Що стосується вимоги про стягнення суми 72 051,00 грн. збитків у вигляді інфляції за період з травня 2009 року по липень 2011 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання їх заявленими з правомірних підстав та в обґрунтованому розмірі.

          Обгрунтованими також визнано судом вимоги про відшкодування збитків в розмірі 10070,16 грн. у вигляді витрат, пов’язаних із оформленням та виготовленням у зв’язку із укладенням договору купівлі - продажу земельної ділянки від 03.04.2009 року технічної документації на земельну ділянку. Обставини понесення таких витрат, в саме сплата 3500,00 грн. за проведення грошової оцінки земельної ділянки, 4063, 00 грн. - за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, 1500,00 грн. - за виконані технічні роботи у зв’зку із замовленням технічної документації на земельну ділянку, 1007,16 грн. - за виготовлення кадастрової справи, є документально підтвердженими позивачем. Понесення позивачем таких витрат було зумовлено підготовкою необхідних для укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки документів та нотаріальним посвідченням такого договору. Отже, такі фактично понесені позивачем витрати у відповідності до ст.ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.225 Господарського кодексу України відносяться до складу збитків, які завдані позивачу через неправомірність дій та рішень відповідача, та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

          Що стосується витрат позивача по оплаті правової допомоги адвоката у зв’язку з участю у судовій справі зі спору про право власності на земельну ділянку по вул. Електрозаводській, 5 в м. Ужгороді, то такі витрати понесено позивачем на його розсуд. Здійснення оплати послуг адвоката у зв’язку з участю в судовій справі не знаходиться у причинному зв’язку із наслідками недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009 року. Таким чином, вимоги в цій частині судом визнано безпідставними.

          Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 343505,00 грн. повернення сплачених за договором купівлі-продажу від 03.04.2009р. коштів, 72 051,00 грн. інфляційних втрат, 10 070,16 грн. витрат, пов’язаних з оформленням документації на земельну ділянку. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

          Відповідно до ст.4і ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Закарпатської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування рішення.

          Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011р. у справі № 5008/1269/2011 без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2.          Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                               Процик Т.С.

Суддя                               Дубник О.П.

Суддя                               Скрипчук О.С.