ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
08.12.11 Справа № 26/98
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Петрик К.О.
розглянув апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 від 24.10.2011р.
на ухвалу господарського суду Львівської області від 18.10.2011р.
за скаргою суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м.Львів
у справі № 26/98
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім”, м.Львів
до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів
про стягнення 167 255,68грн.
за участю представників:
від позивача та ВДВС не з?явились
від відповідача ОСОБА_3
З правами та обов’язками, визначеними ст.ст.20,22 ГПК України, ознайомлені.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.10.2011р. у справі №26/98 (суддя Мазовіта А.Б.) у задоволенні скарги суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі-СПД-ФО ОСОБА_2В.) на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі-Галицького ВДВС ЛМУЮ) - відмовлено.
Приймаючи дану ухвалу місцевий суд прийшов до висновку, що державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського МУЮ при здійсненні виконавчого провадження дотримано приписи Закону України «Про виконавче провадження», оскільки даний Закон не містить заборони на арешт заставного майна, відтак, вимоги СПД-ФО ОСОБА_2 про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника від 16.03.2011р., є безпідставними.
Дана ухвала оскаржується СПД-ФО ОСОБА_2, оскільки, на його думку, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з?ясуванням обставин справи, за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи; просить оскаржувану ухвалу скасувати і визнати дії Галицького ВДВС Львівського МУЮ щодо виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2010 р. у справі № 26/98 незаконними та скасувати постанови державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 16.03.2011р. Зокрема, скаржник зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що накладення арешту на майно не є завершеним зверненням стягнення на майно боржника, не взявши до уваги, що процедура звернення стягнення включає в себе, зокрема, процедуру накладення арешту на майно боржника, відтак, судом неправильно застосовано ч.1 ст.52, ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження». Також вказує, що право застави у заставодержателя виникло до винесення рішення суду про стягнення заборгованих коштів на користь ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», і вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості перед заставодержателем, відтак, передбачені ст.54 вказаного Закону випадки звернення стягнення для задоволення вимог ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»не можуть бути підставами для накладення арешту на заставлений автомобіль.
Представник скаржника, який брав участь в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач та виконавча служба відзиву на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2011р. адресатам (а.с.137-138).
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та виконавчої служби, за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2010р. у справі №26/98 задоволено позов ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», присуджено до стягнення з СПД-ФО ОСОБА_2 на користь ТзОВ „Компанія „Лізинговий дім" 167255,68 грн. боргу і судові витрати (а.с.57-58). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. дане рішення залишено без змін (а.с.83-85).
10.01.2011р. у вказаній справі було видано наказ про примусове виконання рішення (а.с.88).
16.03.2011р. державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського МУЮ винесено постанову (виконавче провадження №24283196) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаною постановою накладено арешт на автомобіль ОРЕL Zafirа, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить боржнику (а.с.93).
16.03.2011р. державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського МУЮ винесено постанову (виконавче провадження №24283196) про розшук майна боржника - автомобіль ОРЕL Zafirа, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.94).
Відповідач (боржник) вважає, що дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинені з порушенням ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки даними постановами від 16.03.2011р. накладено арешт на майно боржника - автомобіль ОРЕL Zafirа, реєстраційний номер НОМЕР_1, який з 02.11.2007р. перебуває в заставі ЗАТ «ОТП Банк»згідно договору застави транспортного засобу №РСL-601/41/2007.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов), державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади №32646762 від 19.08.2011р., транспортний засіб перебуває з 02.11.2007 р. в заставі ЗАТ „ОТП Банк" згідно договору застави автотранспортного засобу №РСЬ-601/41/2007 від 02.11.2007р. Звернення стягнення на вказаний предмет не зареєстровано.
Підстави та порядок накладення арешту державним виконавцем передбачені ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, дана норма не містить обмежень щодо арешту майна, у тому числі і щодо арешту майна, яке перебуває в заставі.
Посилання скаржника на порушення державним виконавцем вимог ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», вважається судовою колегією безпідставним, оскільки норми даної статті регулюють порядок звернення стягнення на заставлене майно, однак, в даному випадку, державним виконавцем лише накладено арешт на заставлене майно.
Частина 1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що державним виконавцем не завершено процедуру звернення стягнення на майно, а вчинено лише частину дій, необхідних для звернення стягнення. Вчинення державним виконавцем послідовно всіх трьох дій, передбачених ч.1 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження", може вважатися завершеним зверненням стягнення на майно боржника.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що нормами ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»в чинній редакції встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що норми попереднього та чинного Закону України «Про виконавче провадження»не забороняли та не забороняють накладення арешту на все майно, в тому числі, й на заставне, а також передбачено судовий порядок скасування такого арешту за позовом заставодержателя.
З огляду на викладене судова колегія зазначає, що в результаті дослідження матеріалів виконавчого провадження, судом не було виявлено порушення процедури накладення арешту, та вбачається, що державним виконавцем було вчинено дії на виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 103, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Львівської області від 18.10.2011р. у справі №26/98 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 –без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
судді Галушко Н.А.
ОСОБА_1