ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11                                                                                 Справа № 5015/3570/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Личаківського району м. Львова № 41/11/1 від 08.09.2011 р.

на рішення          Господарського суду Львівської області від 29.08.2011р. (повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.08.2011р.)

у справі           № 5015/3570/11

за позовом           Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Винниківської міської ради, м. Винники

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства (далі ВАТ) «Львівський завод будівельних виробів», м. Львів

про           визнання недійсним Договору на будівництво та спонукання до укладення договору

за участю представників:          

прокурор           –Панькевич Р.В. –помічник прокурора.

від позивача           –ОСОБА_3 - представник;

від відповідача           –ОСОБА_4, ОСОБА_5 - представники;

Повна постанова складена 02.12.2011р.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2011р., суддя Березяк Н.Є., в задоволенні позову прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Львівський завод будівельних виробів»відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.20, 24, 27, 28 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.203, 215, 216, 627, 638 Цивільного кодексу України, а також зокрема тим, що проаналізувавши положення оспореного Договору про на будівництво №1/08-від 20.08.2004 року на його відповідність чинному, на момент його укладення, законодавству, суд прийшов до висновку, що він не суперечить ні положенням Закону України «Про планування і забудову територій»№ 1699-ІІІ, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні рішенню виконавчого комітету Винниківської міської ради №45 від 17.02.2004 року, а отже підстави визнання його недійсним відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, пояснення до апеляційної скарги та уточнення апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2011р. у справі № 5015/3570/11 і прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник посилається зокрема на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

ВАТ «Львівський завод будівельних виробів», відповідач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2011р. у справі № 5015/3570/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора –без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, поясненнях та уточненнях, у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Прокурор Личаківського району м. Львова звернувся в інтересах держави в особі Винниківської міської ради до господарського суду з позовом до ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»про визнання недійсним Договору на будівництво та спонукання до укладення договору.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 20.08.2004р. між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради та ВАТ „Львівський завод будівельних виробів” було укладено договір на будівництво №1/08-04, відповідно до якого Виконком Винниківської міської ради зобов’язувався надати дозвіл на будівництво після подання «Забудовником»погодженої у встановленому порядку проектної документації і підписання цього договору, а відповідач зобов’язувався здійснити будівництво об’єкта відповідно до погодженої проектної документації та сплатити кошти на розвиток інфраструктури в сумі 170559,76 грн. на умовах і в строки, передбачені договором.

Розрахунок розміру інвестиційного внеску ВАТ „Львівський завод будівельних виробів” при будівництві 80 квартирного житлового будинку в м. Винники по вул. Кільцевій складає 2 відсотки від вартості будівництва на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, складеного в поточних цінах станом на 28.07.2004 року, згідно з яким кошторисна вартість будівництва 80-ти квартирного будинку становить 8527,988 тис. грн.

Прокурором Личаківського району м. Львова подано позов про визнання зазначеного вище договору недійсним, як такого, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п.3 Положення про порядок розрахунку розміру інвестиційного внеску інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Винники, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради №45 від 17.02.2004 року. Як стверджує прокурор і позивач, договір на будівництво може укладатися після отримання дозволу на будівництво, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації, проведення розрахунку та затвердження його міською радою (а.с.8). Укладення договору без отримання дозволу на будівництво та затвердження проектно-кошторисної документації , на думку позивача, тягне за собою визнання такого договору недійсним.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у наступному.

Закон України «Про планування і забудову територій»встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про планування і забудову територій»нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови. Державні будівельні норми щодо планування і забудови та іншого використання територій розробляє та затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади з питань, які належать до їх повноважень. Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади щодо планування, забудови та іншого використання територій, що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами після погодження із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури і реєструються в установленому законодавством порядку. Державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Відповідно до п. 7 розділу «а»ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи виконавчої влади мають право винятково на договірній основі залучати юридичні особи незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ, координувати цю роботу на місцях на відповідній території.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 20.08.2004р. між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради та ВАТ „Львівський завод будівельних виробів” було укладено договір на будівництво №1/08-04, відповідно до якого товариство зобов’язувалося здійснити будівництво об’єкта відповідно до погодженої проектної документації та сплатити кошти на розвиток інфраструктури в сумі 170559,76 грн. на умовах і в строки, передбачені договором, а Виконком Винниківської міської ради зобов’язувався надати дозвіл на будівництво після подання «Забудовником»погодженої у встановленому порядку проектної документації і підписання цього договору .

Таким чином, змістом самого договору передбачено надання дозволу на будівництво після підписання цього договору.

Що стосується доводів позивача та прокурора про порушення порядку укладення договору, а саме –без отримання попереднього дозволу та затвердження проектно-кошторисної документації, то такі доводи є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. ст. 27, 28 Закону України «Про планування і забудову територій»фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Підготовка та комплектування вихідних даних здійснюється підприємствами, установами та організаціями в порядку, встановленому законодавством. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік документів, необхідних для отримання вихідних даних, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 ст. 16, п. 1 ст. 18, п. 7 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.

З аналізу наведених норм вбачається, що саме виконавчий комітет визначений законом органом, повноважним укладати договори з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності щодо участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, та здійснювати координацію цієї роботи на відповідній території. Залучення до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів також передбачене законом.

Посилаючись на порушення відповідачем при укладенні договору на п.3 Положення про порядок розрахунку розміру інвестиційного внеску інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Винники, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради №45 від 17.02.2004р., прокурор не звернув увагу на саме рішення міської ради (а.с.87), яким затверджено зазначене вище Положення, згідно п.2 якого встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається інвестору (замовнику) після укладення договору на будівництво.

Таким чином, на момент укладення договору № 1/08-04 від 20.08.2004 року у Забудовника не було і не могло бути дозволу на проведення будівельних робіт

Що стосується доводів позивача на відсутність у відповідача погодженої проектно-кошторисної документації на момент укладення договору, як на підставу визнання недійсним договору, то такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Враховуючи положення наведеної норми, замовник має право виготовляти проектно-кошторисну документацію для будівництва тільки після отримання відповідного розпорядження виконавчого органу відповідної ради про дозвіл на проектування та будівництво.

Як вже зазначалося раніше, оспореним договором та рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради №45 від 17.02.2004р. передбачено надання дозволу лише після підписання договору.

Таким чином, з огляду на аналіз положень чинного законодавства, умов договору та матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору, у відповідача відсутній був обов’язок і можливість отримати дозвіл на виконання будівельних робіт та виготовити і затвердити проектно-кошторисну документацію.

Необґрунтованими є посилання прокурора та позивача, як на підставу визнання недійсним оспорюваного договору, на норми законодавства щодо визначення розміру коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури , які набрали чинності вже після укладення між сторонами оспорюваного договору, а саме на рішення Виконкому Винниківської міської ради №264 від 18.07.2006 року.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проаналізувавши положення оспорюваного Договору на будівництво №1/08-від 20.08.2004р. на його відповідність чинному, на момент його укладення, законодавству, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що він не суперечить ані положенням Закону України «Про планування і забудову територій», ані Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані рішенню Виконавчого комітету Винниківської міської ради № 45 від 17.02.2004р., а отже підстави визнання його недійсним відсутні.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання ВАТ «Львівський завод будівельних виробів»до укладення з Винниківською міською радою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Винники, то такі вимоги правильно визнані місцевим господарським судом безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порядок укладення договорів передбачений положеннями глави 53 Цивільного кодексу України.

Зокрема ч.2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На вимогу суду позивачем не надано було доказів про звернення до відповідача з пропозицією щодо укладення такого договору та визначення його істотних умов, які і не подано доказів відмови відповідача щодо укладення такого договору.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В той же час, звертаючись із позовом до господарського суду про зобов’язання відповідача укласти договір, позивач жодним чином не довів порушення своїх прав, за захистом яких в його інтересах звернувся прокурор.

Виходячи з приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 152 ЗК України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України у позивача відсутні підстави для звернення з позовом про зобов’язання відповідача до укладення договору, оскільки жодних пропозицій з його боку про умови укладення такого договору до відповідача не поступало, а тому зазначена позовна вимога не може бути задоволена.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на норми ст.ст.43, 32, 33 ГПК України скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2011р. у справі № 5015/3570/11 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                     Процик Т.С.

Суддя                     Дубник О.П.

Суддя                     Скрипчук О.С.