ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.11 Справа № 5015/1586/11
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Юрчук О.В.
розглянув апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області № 03-2608 від 27.05.2011р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. (повний текст рішення складено 30.05.2011р.)
у справі № 5015/1586/11
за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області м. Львів
до відповідача ОСОБА_2 підприємства (далі ПП) «Спецбудтехніка», с. Тухля Сколівського району Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області, с. Тухля Сколівського району Львівської області
про стягнення 54210,20 грн.
за участю представників:
прокурор - Брухаль Л.Б. –прокурор відділу;
від позивача - ОСОБА_3 –представник;
від відповідача - ОСОБА_4 - представник;
від третьої особи –ОСОБА_5 –сільський голова.
Права та обов’язки учасників процесу, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р., суддя Бортник О.Ю., у позові Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області до ПП «Спецбудтехніка», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області про стягнення 54210,20 грн., відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства (самовільний видобуток піщано-гравійної суміші у водоохоронній зоні).
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Державна екологічна інспекція у Львівській області, позивач у справі, звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/1586/11 та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити, мотивуючи свої доводи порушенням та неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Також, скаржником подано апеляційному господарському суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач підтримав та додатково обґрунтував вимоги апеляційної скарги.
У судовому засіданні представники учасників процесу підтримали свої вимоги, доводи, та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.
Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції про стягнення з ПП «Спецбудтехніка»54210,2 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги мотивовані нормами ст.ст. 44, 81, 87, 95, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також тим зокрема, що відповідач здійснював самовільне видобування піщано-гравійної суміші в водоохоронній зоні річки Опір на території Тухлянської сільської ради без спеціального дозволу на користування надрами.
Заперечуючи позовні вимоги та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і додаткових поясненнях до апеляційної скарги, відповідач посилається на те зокрема, що ним на замовлення Тухлянської сільської ради здійснювались гідротехнічні роботи відповідно до робочого проекту берегоукріплення і регулювання річок Опір, Цигла, Головчанка в с. Тухля, за наявності дозволу на проведення робіт на землях водного фонду № 28 від 11 серпня 2010 р. та відповідно до рішення сільської ради № 9 від 23.02.2009 р. Цим рішенням сільська рада дозволила відповідачу забір надлишків піщано-гравійної суміші для власних потреб з метою компенсації затрат на проведення робіт, вартість яких згідно з локальним кошторисом становила 113408 грн. Аналогічне рішення прийнято Сколівською районною радою, а саме –ухвалу № 479 від 09.09.2010р.
У процесі розгляду справи у суді першої інстанції ухвалою місцевого господарського суду від 12.04.2011р. у цій справі залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Тухлянську сільську раду.
Представник третьої особи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, підтримав пояснення, подані третьою особою суду першої інстанції про те зокрема, що відповідач на її звернення виконував роботи з берегоукріплення та відновлення гідротехнічних споруд відповідно до розробленого та погодженого проекту по берегоукріпленню і регулюванню річок Опір, Цигла, Головчанка в с. Тухля Сколівського району № 33.62-7/16-1.1-ПЗіКД. У зв»язку з відсутністю бюджетного фінансування даної категорії робіт, з метою компенсації затрат на проведення робіт ПП «Спецбудтехніка», прийнято рішення, якими дозволено та погоджено забір позивачем для власних потреб надлишків піщано-гравійної суміші, визначених проектом.
При прийнятті постанови апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у наступному.
Згідно з ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. N 486, у водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється діяльність, передбачена ст. 87 Водного кодексу України. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України. В окремих випадках у водоохоронній зоні може провадитися добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу. Згідно з п. п. 1, 3 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 557, цей Порядок визначає механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду (далі - дозвіл). Дозволи видаються: територіальними органами Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства за погодженням з територіальними органами Мінприроди та Держводгоспу - у разі проведення на землях водного фонду робіт з будівництва об'єктів гідротехнічного, гідрометричного та лінійного призначення; територіальними органами Мінприроди - у разі проведення робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями; територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди - у разі проведення днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями). Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності N 1-ізт (річна) «Звіт про інженерний захист територій населених пунктів», затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 76 від 22 березня 2010 року, гідротехнічними спорудами вважаються споруди, призначені для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод.
Згідно із завданням на проектування, виданим Тухлянською сільською радою, Львівським обласним управлінням водного господарства Державного комітету України по водному господарству у 2007 р. розроблено проект 33.62-7/16/І.1-ПЗ і КД «Берегоукріплення і регулювання р.р. Опір, Цигла, Головчанка в с. Тухля Сколівського району Львівської області. Як вбачається з листів Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області № 11-4563 від 16.08.2010 р. та Львівдержрибохорони від 19.11.2010 р. № 08-1727, вказаний проект погоджено, наведено умови, яких необхідно дотримуватись при проведенні робіт. Тухлянська сільська рада 11 серпня 2010 р. отримала Дозвіл № 28 на проведення робіт з берегоукріплення та регулювання річок Опір, Цигла, Головчанка в с. Тухля Сколівського району на підставі вищезгаданого робочого проекту. Як вбачається з протоколу № 8 позачергового засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 04 серпня 2010 р., комісія вирішила проводити відповідно до розробленого проекту роботи по берегоукріпленню і регулюванню р. Опір. Тухлянська сільська рада рішенням № 9 від 23 лютого 2009 р. свого виконавчого комітету надала дозвіл ПП «Спецбудтехніка»на проведення робіт на землях водного фонду на підставі робочого проекту берегоукріплення і регулювання річок Опір, Цигла, Головчанка в с. Тухля № 33.62-7/16/І.1-ПЗ і КД. Крім цього, Тухлянська сільська рада ще 18.02.2009 р. зверталась до відповідача з листом № 20, в якому просила його здійснити комплекс робіт про розчистці русла річки Опір відповідно до вищезгаданого проекту берегоукріплення і регулювання річок. Робочим проектом 33.62-7/16/І.1-ПЗ і КД (п. 4.1.) передбачено розчистку русла річки Опір (ліквідація островів в руслі з переміщенням грунту за межі русла). Як зазначено представниками третьої особи та відповідача у судових засіданнях, відповідач на замовлення сільської ради у 2010 році виконав для третьої особи роботи з розчистки островів на р. Опір та з берегоукріплення річки, передбачені Робочим проектом 33.62-7/16/І.1 –ПЗ і КД. Докази, які б спростовували такі твердження відповідача та третьої особи позивачем суду не подані. За наведених обставин, з огляду на вище перелічені докази, відповідач виконав на замовлення третьої особи та для третьої особи роботи, пов’язані з будівництвом споруд, призначених для боротьби із шкідливою дією вод (гідротехнічних споруд). У ході здійснення передбачених робочим проектом робіт з розчистки русла річки Опір, ліквідації островів в руслі річки, збільшення пропускної здатності русла, покращення умов проходження паводку, добуто гравійно-піщану суміш. Вказане передбачено Львівським обласним управлінням водного господарства Державного комітету України по водному господарству при розробці робочого проекту та зафіксовано у самому робочому проекті (п. 4.1.). Про те, що піщано-гравійну суміш видобуто в процесі гідротехнічних робіт зазначається й у самому Акті № 6 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (сторінка 3, п. 1). Докази, які б свідчили про те, що відповідач у 2010 р. самовільно здійснював видобуток піщано-гравійної суміші у водоохоронній зоні р. Опір для власних потреб позивачем суду не подані.
Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор просить стягнути з відповідача в інтересах позивача 54210,2 грн. збитків, заподіяних державі, посилаючись на порушення, виявлені у ході перевірки, проведеної 18.01.2011р., та зафіксовані у Акті перевірки № 6. У згаданому акті № 6 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18 січня 2011 р. (п.2) та у розрахунку збитків до Претензії № 17 від 11.02.2011 р. (вих. № 476) йдеться про правопорушення (видобуток відповідачем піщано-гравійної суміші без спеціального дозволу на користування надрами), вчинене відповідачем у 2009 році. Відповідач та третя особа у справі факт здійснення будь-яких робіт у природоохоронній зоні річки Опір у 2009 р. заперечили. Позивачем на вимогу суду першої інстанції не подані докази здійснення відповідачем видобутку піщано-гравійної суміші та будь-яких інших робіт у природоохоронній зоні річки Опір у 2009 році, не подано таких доказів і суду апеляційної інстанції. Крім цього, позивачем не подано довідки Стрийського гравійного дробильно-сортувального заводу № 133 від 14.10.2010 р. про вартість піщано-гравійної суміші з 01.03.2009 р. по 01.03.2010 р., яку покладено в основу розрахунку суми збитків.
Що стосується передачі надлишків видобутої в процесі гідротехнічних робіт піщано-гравійної суміші ПП «Спецбудтехніка», то вони передані третьою особою відповідачу з метою компенсації затрат на проведення робіт, передбачених робочим проектом, на підставі рішення Виконавчого комітету Тухлянської сільської ради № 9 від 23 лютого 2009 р., рішення Сколівської районної ради № 479 від 09.09.2010 р., рішення Тухлянської сільської ради № 154 від 24 вересня 2010 р., договору № 65 на реалізацію надлишків гравійно-піщаної суміші від 24 вересня 2010 р. Відповідно до вищенаведених актів відповідачу надано дозвіл на проведення робіт на підставі робочого проекту, погоджено з метою компенсації затрат на проведення регулюючих робіт забір надлишків гравійно-піщаної суміші, визначених проектом, для власних потреб та реалізовано вищезгадані надлишки. Про можливість реалізації надлишків гравію, що залишається після проведення необхідних руслорегулюючих робіт на окремих ділянках річок, та залучення коштів, виручених за цю реалізацію до виконання робіт з покращення екологічного стану цих річок, йдеться й у Регіональній комплексній програмі поліпшення екологічного стану басейнів річок у Сколівському районі на 2008 –2010 роки з прогнозом до 2015 року, затвердженій рішенням Сколівської районної ради № 251 від 17.04.2008 р. Вказане є одним з основних завдань цієї Регіональної комплексної програми. Вищезгадані рішення, Договір та Регіональна комплексна програма станом на день вирішення справи судом у встановленому законом порядку не скасовані, протиправними та недійсними не визнані.
Піщано-гравійну суміш на реконструкцію вулиці у с.Росохач Сколівського району використано відповідачем на підставі рішення Тухлянської сільської ради № 179 від 15 жовтня 2010 р. як таку, що безкоштовно передана Тухлянською сільською радою для відновлення доріг комунальної власності в селах Росохач, Мита, Сухий потік. У поданих позивачем актах приймання виконаних робіт за вересень-жовтень 2010р. йдеться лише про перевезення піщано-гравійної суміші та улаштування основи і покриття.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. року у справі № 5015/1586/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.