ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
29.09.11 Справа № 5010/638/2011-3/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Юрчук О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Прикарпаттяобленерго»№ 026-3457/13 від 06.06.2011р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2011р.
у справі № 5010/638/2011-3/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Вігор», с. Товмачик Коломийського району, Івано-Франківської області
до відповідача ВАТ «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж», м. Коломия Івано-Франківської області
про скасування оперативно-господарської санкції
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 –представник;
від відповідача - ОСОБА_3 –представник.
ОСОБА_4 виконуючого обов’язки голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. у справі № 5010/638/2011-3/23 у зв‘язку із хворобою головуючого судді (судді –доповідача) Процика Т.С., передано справу № 5010/638/2011-3/23 для відкладення розгляду справи колегії суддів у складі: головуючий суддя Мурська Х.В., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.
ОСОБА_4о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2011р. у справі № 5015/638/2011-3/23 у зв‘язку із виходом на роботу після хвороби головуючого судді (судді –доповідача) Процика Т.С., враховуючи те, що справу йому було розподілено автоматизованою системою, справу № 5015/638/2011-3/23 передано (повернуто) для розгляду справи колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. У судовому засіданні 22.09.2011р. було оголошено перерву до 29.09.2011р.
Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2011р., суддя Фрич М.М., позов задоволено, скасовано оперативно-господарську санкцію, застосовану ВАТ «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж»у вигляді донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Вігор»необлікованої електроенергії внаслідок порушення ним правил користування електричною енергією в розмірі 56380,42 грн.; стягнуто з ВАТ «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж»в користь ТзОВ «Вігор»85 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване нормами ст.218, ч.2 ст.237 Господарського кодексу України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року N 910 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 р. за N 1399/11679, а також зокрема тим, що:
- 08.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж»та товариством з обмеженою відповідальністю «Вігор»укладено договір про постачання електричної енергії № 1675; проте, в кінці 2009р. позивача було від’єднано від електропостачання, внаслідок чого господарські взаємовідносини між сторонами припинились, а відтак і договір між сторонами, який регламентував такі відносини та будь які права та обов’язки сторін, які сторони набувають, перебуваючи у договірних взаємовідносинах, припинив свою дію;
- суду не було подано належних доказів про порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності;
- позивач не є в даному конкретному випадку для відповідача ні "... учасником господарських відносин...", ні "... споживачем...", тому в цьому випадку не може бути застосована ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, оскільки спірне нарахування за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією і до суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ст.235 Господарського кодексу України); відсутність договору між сторонами унеможливлює існування такої відповідальності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2011р. у справі № 5010/638/2011-3/23 та прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ «Вігор»відмовити, оскільки вважає, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, судом неповно досліджено зібрані докази, рішення суперечить фактичним обставинам справи і не ґрунтується на належних доказах.
Представник відповідача у судових засіданнях підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.
Представники позивача у судових засіданнях заперечили вимоги апеляційної скарги та підтримали свої доводи, заперечення та пояснення, надані у судових засіданнях.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу у судовому засіданні, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вігор» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж»про скасування оперативно-господарської санкції , застосованої Відкритим акціонерним товариством «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж»у вигляді донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Вігор»необлікованої електроенергії внаслідок порушення ним правил користування електричною енергією в розмірі 56 380 грн. 42 коп.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 08.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігор»укладено договір про постачання електричної енергії № 1675 (а.с.а.с.7-14).
Відповідно до п.9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
14 грудня 2010 року представниками відповідача проведено обстеження схеми живлення та обліку електроенергії цеху ТзОВ «Вігор», що знаходиться в смт. Печеніжин по вул. Незалежності. За результатами обстеження складено акт від 14.12.2010р. № 074504 Ю (а.с.15) про порушення п.6.40 та п.7.6 ПКЕЕ, яким зафіксовано підключення до електричної мережі приміщення цеху, шляхом накиду кабелю 3*2,5 з опори № 256 від ЗТП 308.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що на момент проведення перевірки відповідачем, договір № 1675 від 08.02.2008р. припинив свою дію, проте, не з тих підстав, про які відзначив суд першої інстанції, зокрема, що в кінці 2009р. позивача було від’єднано від електропостачання, внаслідок чого господарські взаємовідносини між сторонами припинились, а відтак і договір між сторонами, який регламентував такі відносини та будь які права та обов’язки сторін, які сторони набувають, перебуваючи у договірних взаємовідносинах, припинив свою дію.
23 грудня 2010 року комісією Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»в особі філії «Коломийський міський район електричних мереж» розглянуто акт про порушення правил користування електричною енергією № 074504 Ю від 14.12.2010р. у відповідності до ОСОБА_3 обчислення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за № 782/12656) (далі ОСОБА_3) за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, зроблено перерахунок фактично спожитої електроенергії та визначено вартість недоврахованої електричної енергії , що підлягає сплаті позивачем в розмірі 56380,42грн., про що складено протокол засідання комісії від 23.12.2010р. №67 (а.с.а.с.16-19).
На вказану суму позивачем виписано рахунок № 1675/5 від 23.12.2010р., який разом з протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ направлено відповідачу (а.с.16).
При прийнятті постанови апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 (далі Правила), передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил.
Так, у пункті 1.2 Правил дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Водночас зі змісту інших положень Правил, зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що і є у цьому випадку. Тобто, позивач у цьому випадку є також споживачем електричної енергії.
Згідно з ч.5 ст.278 ГК України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.
Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Власне у цьому випадку Законом України «Про електроенергетику»та прийнятими на підставі нього підзаконними нормативно-правовими актами встановлено відповідальність за порушення правил користування енергією.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 27 цього Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
На підставі вищенаведених норм 14 грудня 2010 року представниками відповідача проведено обстеження схеми живлення та обліку електроенергії цеху ТзОВ «Вігор», що знаходиться в смт. Печеніжин по вул. Незалежності. За результатами обстеження складено акт від 14.12.2010р. № 074504 Ю (а.с.15) про порушення п.6.40 та п.7.6 ПКЕЕ, яким зафіксовано підключення до електричної мережі приміщення цеху, шляхом накиду кабелю 3*2,5 з опори № 256 від ЗТП 308.
Отже, оскільки перевіркою було встановлено, що відповідач самовільно підключив струмоприймачі до електричної мережі, що не є власністю позивача, комісія відповідача 23 грудня 2010 року розглянула акт про порушення правил користування електричною енергією № 074504 Ю від 14.12.2010р. і у відповідності до ОСОБА_3 за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, зроблено перерахунок фактично спожитої електроенергії та визначено вартість недоврахованої електричної енергії, що підлягає сплаті позивачем в розмірі 56380,42грн., про що прийняла рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 23.12.2010р. №67. На вказану суму позивачем виписано рахунок № 1675/5 від 23.12.2010р., який разом з протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ направлено відповідачу.
Зі змісту пункту 1.1 ОСОБА_3 (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що цей нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.
Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 ОСОБА_3).
Підпунктом 5 пункту 2.1 ОСОБА_3 встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.
Крім того, пунктом 2.6 ОСОБА_3 прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 ОСОБА_3, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.
Враховуючи вищенаведені вимоги Правил і ОСОБА_3, позивач цілком мотивовано застосував положення вказаних нормативно-правових актів для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку відповідач споживав.
Таку правову позицію підтримує і Верховий Суд України у постанові від 16 травня 2011 року у справі № 15/147/10.
З огляду на вищенаведене у сукупності, у цьому випадку має місце застосування постачальником електроенергії (відповідачем) штрафної санкції (визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил) до учасника господарських правовідносин (позивача) за порушення у сфері господарювання на підставі закону, а не оперативно-господарської санкції як про це вказує позивач та суд першої інстанції.
Місцевий господарський суд правильно відзначив, що оскільки між сторонами немає договору, то застосування оперативно-господарської санкції є неможливим, проте як вже було відзначено вище, визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил, шляхом прийняття постачальником електроенергії рішення, оформленого протоколом, за відсутності договору на постачання електроенергії, не є оперативно-господарською санкцією.
За таких обставин, оскільки позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного (на його думку) права, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.
Щодо тверджень позивача та висновків суду першої інстанції про те, що:
- порушення Правил користування електричною енергією здійснила особа, за дії якої відповідальність позивач не несе (відсутнє законодавство, яке би передбачало таку відповідальність);
- факт вчинення порушення саме цією особою випливає із акта про порушення Правил користування електричною енергією від 14 грудня 2010р. за № 074504 Ю та пояснення цієї особи, яке надано для суду першої інстанції; таким чином, відомості в акті про те, що ОСОБА_5 є виконавчим директором позивача спростовуються належними доказами позивача та поясненням самого ОСОБА_5, який до того ж пояснив суду, що являючись громадянином ОСОБА_6, не володіє українською мовою і акт про порушення правил підписав, не розуміючи достатньо змісту документу та наслідки своїх дій;
- перебування ОСОБА_5 на території відповідача випливало із цивільно-правової угоди, якою і обумовлено відповідні права і обов’язки сторін; відповідно до цієї угоди позивач не брав на себе жодних зобов’язань, щодо забезпечення сторони електроенергією; таким чином порушення Правил користування електричною енергією вчинено третьою особою самостійно на власний розсуд; позивач в цьому випадку не володів жодними правами щодо запобігання такому порушенню, а отже відсутні підстави для притягнення його до відповідальності з огляду на відсутність його вини в скоєному факті правопорушення;
- позивач не є в даному конкретному випадку для відповідача ні "... учасником господарських відносин...", ні "... споживачем...", як про це вказує відповідач. Тому в цьому випадку не може бути застосована ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України,
то такі твердження і висновки спростовуються наступним.
Факт укладення 10.12.2010р. цивільно-правового договору між ОСОБА_5 та ТзОВ «Вігор»про демонтаж тельферу, немає жодного відношення до факту вчинення правопорушення ТзОВ «Вігор», що зафіксовано в акті від 14.12.2010р. № 074504 Ю, оскільки не спростовує факт підключення ТзОВ «Вігор»до електричної мережі, що не є власністю споживача, приміщення цеху шляхом накиду кабелем 3*2,5 з опори № 256 від ЗТП 308 та не вбачається з цивільно-правового договору, за якою адресою проводились ці роботи по демонтажу тельферу, проте в акті від 14.12.2010р. № 074504 Ю чітко зазначено, що правопорушення вчинено в приміщенні цеху, що знаходиться в смт. Печеніжин по вул. Незалежності, належить ТзОВ «Вігор», і це позивачем не спростовано.
Як вже було відзначено вище, позивач у цьому випадку, відповідно до вимог Закону України «Про електроенергетику»та Правил є споживачем, а оскільки він є власником цеху, до якого було самовільно підключено електроенергію, то факт укладення позивачем з іншими особами цивільно-правових угод та перебування інших осіб на території цеху не позбавляє його обов’язків та відповідальності, передбачених ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику».
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задовільнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2011р. у справі № 5010/638/2011-3/23 і прийняти нове рішення.
3. У позові відмовити повністю.
4. Витрати по сплаті державного мита за розгляд справи у суді першої інстанції, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.
Ця постанова може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до законодавства.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.