ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

06.05.08                                                                                           Справа  № 17/363

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

отримавши апеляційну скаргу приватної агрофірми (далі ПФ) „Україна”, с.Великосілки, Кам”янко-Бузького району Львівської області вих.№7 від 10.03.2008р.

на рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2008р.

у справі №17/363

за позовом ТзОВ  Фірми „Продтранссервіс”, м.Луцьк

до відповідача ПФ „Україна”, с.Великосілки, Кам”Янко-Бузького району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 15 405,67грн.

За участю представників сторін:

від позивача – Стельмащук А.С.-представник

від відповідача –не з”явився

Права та обов’язки представнику позивача відповідно до ст. 22 ГПК України роз’яснено.

          

          Рішенням господарського суду Львівської області від 21.02.2008р. у справі №17/363 (суддя Ділай У.І.) задоволено позовні вимоги ТзОВ  Фірми „Продтранссервіс”, м.Луцьк: стягнено з ПФ “Україна” с. Великосілки. на користь ТзОВ Фірма “Продтранссервіс”, м.Луцьк, 14 000,00 грн. боргу; 580,33 грн. пені, 722,93 грн. інфляційних нарахувань, 102,41 грн. 3 % річних, 154,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи положення договірних зобов’язань вина ПФ “Україна” у неналежному виконанні зобов’язань за договором № 2-4 від 19.08.2006р. доведена в повному обсязі.

ПФ „Україна”, с.Великосілки подано апеляційну скаргу вих.№7 від 10.03.2008р. на вищевказане рішення до Львівського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що вказане рішення винесено з неповним з”ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважає встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

ТзОВ Фірма “Продтранссервіс”, м.Луцьк у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Між ПФ „Україна”, с.Великосілки та ТзОВ Фірма “Продтранссервіс”, м.Луцьк укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 2-4 від 19.08.2006р. (а.с.6), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію (зерно ріпаку) і передати її у власність позивача, а останній зобов’язувався прийняти продукцію та оплатити  її за встановленими цінами відповідно до умов Договору.

Як вабчається із матеріалів справи, на виконання п. 2.1. договору позивач надав відповідачу необхідні для вирощування продукції матеріальні ресурси на загальну суму 81 260,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 794 від 04.09.2006р. на суму 15 000,00 грн., № 846 від 29.09.2006р. на суму 20 000,00 грн. (а.с.36) та № 1170 від 21.03.2007р. на суму 20 000,00 грн. (а.с.35-37).

Відповідно до п. 5.7. договору, продукція повинна була бути поставлена позивачу, у строк до 30 серпня 2007р.

Судом першої інстанції встановлено, що поставки продукції у встановлені терміни відповідач не здійснив.

Відповідно до п. 8.3 договору позивач у випадку прострочення терміну поставки продукції понад 30 календарних днів має право вимагати від відповідача відшкодування всіх понесених матеріальних витрат на реалізацію даного Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме Пояснення позивача № 25 від 23.01.2008р. (а.с.24), Приватною агрофірмою “Україна” повернено позивачу 67 260,00 грн., відповідно до довідки банку (№ 08.4.02-470 від 23.01.2008р.) про надходження коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ фірми “Продтранссервіс”ЛТД від ПАФ “Україна” (а.с.30-33).

Отже, заборгованість відповідача перед ТзОВ фірмою “Продтранссервіс”ЛТД становить 14 000,00 грн.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення терміну поставки продукції, відповідач зобов’язувався сплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості матеріальних затрат позивача на реалізацію даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до здійсненого позивачем розрахунку сума пені становить 580,33 грн.

Згідно із п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем, відповідно до розрахунку правомірно нараховано суму інфляційних 722,93 грн., та суму 3 % річних - 102,41 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи положення вищенаведених правових норм та договірних зобов’язань вина ПФ “Україна” у неналежному виконанні зобов’язань за Договором № 2-4 від 19.08.2006р. доведена в повному обсязі.

                    За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 98, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2008р. у справі №17/363 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                      Галушко Н.А.

Суддя                                                                                Краєвська М.В.

          Суддя                                                                                          Орищин Г.В.