КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2009 № 33/134-25/458
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача -Падалка К.В . (довіреність від 24.12.2008р.);
від відповідача -Ігнатчик Л.Ю. – директор,
Якимчук С.М.(довірнестьб/н від 25.03.2008р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу "Акціонерна страхова компанія "АСКО-Медсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2008
у справі № 33/134-25/458 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Акціонерне товариство закритого типу "Акціонерна страхова компанія "АСКО-Медсервіс"
до Приватне підприємство "Торговельний дім "Афіна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 91207,90 грн.
Склад колегії суддів змінений згідно розпоряджень заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009р., 11.03.2009р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2008р. у справі № 33/134-25/458 залишено без задоволення позов Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” до Приватного підприємства „Торговельний дім „Афіна” про стягнення 91 207,90 грн., в тому числі 70 159,92 грн. майнової шкоди у вигляді фактичних витрат, пов’язаних із виплатою страхового відшкодування, 17 539,98 грн. збитків, пов’язаних із сплатою податку на прибуток, 3 508,00 грн. збитків, пов’язаних з оплатою юридичних послуг.
Акціонерне товариство закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс”, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.
Посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом частини 3 статті 1187 Цивільного кодексу України та порушення вказівок Вищого господарського суду України, скаржник зазначає, що при вирішенні спору не було враховано ту обставину, що під час дорожньо-транспортної пригоди Бокатов О.А. керував автомобілем в силу трудових відносин з власником цього автомобіля - Приватним підприємством „Торговельний дім „Афіна”.
Приватне підприємство „Торговельний дім „Афіна” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” висловився за задоволення апеляційної скарги, представники Приватного підприємства „Торговельний дім „Афіна” – за її відхилення.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Акціонерним товариством закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов про стягнення з Приватного підприємства „Торговельний дім „Афіна” (далі по тексту – відповідач) майнової шкоди у розмірі 70 159,92 грн. у вигляді фактичних витрат, пов’язаних із виплатою страхового відшкодування, 17 539,98 грн. збитків, пов’язаних із сплатою податку на прибуток, 3 508,00 грн. збитків, пов’язаних з оплатою юридичних послуг.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який є роботодавцем фізичної особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді. Розмір заявлених вимог позивач розраховує виходячи з розміру фактичних витрат, понесених у зв’язку з виплатою страхового відшкодування Миколюку М.В., автотранспортний засіб якого був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2008р. у справі № 33/134 позов залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” задоволено частково; назване рішення змінено; позов задоволено частково; присуджено до стягнення 70 159,92 грн. шкоди, 693,00 грн. державного мита та 89,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2008р. названі судові акти скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено факт виконання Бокатовим О.А. трудових обов’язків в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, - це по-перше; по-друге – судами не надано належної правової оцінки щодо того, хто є володільцем джерела підвищеної небезпеки, а також питанню правової підстави обліку даного автомобілю на балансі Приватного підприємства „Торговельний дім „Афіна”.
Залишаючи згідно оскарженого рішення позов Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” без задоволення, місцевий господарський суд встановив, що 24.02.2007р. (субота) о 18:00 год. у місті Києві по вулиці Богатирській сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-ЧАЗ (державний номер 233-51КТ), яким керував Бокатов О.А., автомобіля Ford Fusion (державний номер АА2593АТ), яким керував його власник Миколюк Микола Васильович, та автомобіля ВАЗ-2107 (державний номер 1944), який не рухався.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Ford Fusion були завдані механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.02.2007р.
Згідно вироку Оболонського районного суду міста Києва від 23.05.2007р. визнано вину Бокатова О.А. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Також встановлено, що на виконання умов договору від 31.08.2006р. № СО-06-0610-06 страхування наземного транспорту - автомобіля Ford Fusion (державний номер АА2593АТ), позивач згідно платіжного доручення від 29.03.2007р. № 0018546 оплатив страхувальнику – Миколюку Миколі Васильовичу страхове відшкодування в сумі 69 241,87 грн.
З огляду на викладене й ті обставини, що Бокатов О.А. під час дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом у вихідний день у стані алкогольного сп’яніння та без дозволу директора відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за дії, вчиненні Бокатовим О.А.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами статті 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1187 Цивільного кодексу України.
За змістом статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Місцевим господарським судом встановлено, і це підтверджується наявними матеріалами справи, що станом на 24.02.2007р. Бокатов О.А. керував транспортним засобом не у зв’язку із виконанням трудових обов’язків водія-експедитора відповідача.
Під час апеляційного провадження встановлено, що станом на 24.02.2007р. Бокатов О.А. керував транспортним засобом на підставі довіреності, виданої йому 18.10.2006р. власником цього автомобіля Ігнатчик Ларисою Юріївною. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шульгою Н.В. 18.10.2006р. та зареєстрована в реєстрі за № 4122.
Згідно одержаної на запит Київського апеляційного господарського суду довідки Управління ДАІ ГУ МВС України в місті Києві від 26.02.2009р. № 10/2764вх за даними автоматизованої інфоррмаційно-пошукової системи УДАІ м. Києва автомобіль ГАЗ-ЧАЗ 32212, 2003 року випуску, кузов № 27050030022805, державний номерний знак 23351 КТ, у період з 13.05.2003р. по 18.07.2007р. був зареєстрований за Ігнатчик Ларисою Юріївною; 29.09.2007р. зазначений автомобіль зареєстровано за Мазурець Павлом Володимировичем.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач не є володільцем зазначеного джерела підвищеної небезпеки, у зв’язку з чим правові підстави для застосування до нього передбаченої статтями 1172, 1187 Цивільного кодексу України відповідальності відсутні.
Оскільки необхідною умовою застосування до спірних відносин сторін частини 1 статті 1191 названого кодексу є наявність вини особи, по відношенню до якої виникає праву регресу у особи, яка відшкодувала завдану нею шкоду, слід визнати обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновку суду першої інстанції не спростовують і тому їх належить залишити поза увагою.
Поряд з тим, викладений у мотивувальній частині оскарженого рішення висновок про наявність у відповідача правомочностей власника у відношенні автомобіля, яким керував Бокатов О.А., спростовується наявними матеріалами справи й положеннями чинного законодавства.
Зокрема, згідно частини 7 статті 34 Закону України "Про дорожній рух" власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Згідно пункту 20 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1993 р. N 873 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, відомості про зареєстровані (перереєстровані) транспортні засоби та їх власників заносяться до облікової бази даних органів ДАІ.
Оскільки зазначена помилка місцевого господарського суду не вплинула на правильність висновку суду, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає те, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, у зв’язку з чим оскаржене рішення залишає без змін з підстав викладених у цій постанові.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2008р. у справі № 33/134-25/458 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Акціонерна страхова компанія „АСКО-Медсервіс” – без задоволення.
Справу № 33/134-25/458 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
16.03.09 (відправлено)