ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3322/23 Справа № 233/1542/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:                         ОСОБА_2

суддів:                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря судового засідання:         ОСОБА_5

прокурора:                                 ОСОБА_6

обвинуваченого:                         ОСОБА_7 (в режимі відео конференції

з приміщення Костянтинівського

міськрайонного суду

Донецької області)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривому Розі, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12023052380000053 від 02 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, українець, громадянин України, який має професійно-технічну освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -

визнано винним за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, вирішено питання про речові докази та удові витрати.

Згідно з вироком суду, в період дії воєнного стану, введеного на території України, 01 лютого 2023 року, приблизно з 17 годин 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування встановлено не було, ОСОБА_7 , перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де вживав спиртні напої разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час вживання спиртних напоїв, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна з коридору зазначеного будинку, а саме речей ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

В цей же день, 01 лютого 2023 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування встановлено не було, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди власнику майна, скориставшись тим, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували в іншій кімнаті та за його діями не спостерігали, підійшов до вішалки, що у коридорі будинку АДРЕСА_3 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_9 , після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши своїми діями потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 10 000 (десять тисяч) гривень та потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 15 612 (п`ятнадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 50 копійок.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оскаржуючи фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та звільнити його від призначеного покарання з випробуванням на 3 роки із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що пожалкував про вчинене кримінальне правопорушення, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо вважає можливим звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, що буде достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання. Звертає увагу, що призначена судом міра покарання є надто суворою, в наслідок чого він втратить соціальні зв`язки із суспільством та він не зможе належним чином утримувати бабусю похилого віку.

Звертає увагу, що відповідно до досудової доповіді його виправлення можливе без позбавлення волі та не становить високої небезпеки для суспільства. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що він мешкає разом із бабусею 1939 року народження, яка має похилий вік та потребує догляду, тому всі хатні обов`язки виконує він. Крім того він мешкає у місті, яке близько розташоване до межі бойових дій, тому не може працевлаштуватись офіційно, однак має підробітки. Зазначає, що має намір відшкодувати шкоду потерпілим, при цьому 6147 гривень, ним повернуто.

Вказує, що раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, виконував покладені на нього обов`язки передбачені ст. ст. 75, 76 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження  в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

В апеляційному порядку висновки суду щодо винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ніким не оскаржуються, у зв`язку з чим апеляційним судом не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного судом покарання його особі та тяжкості злочину, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Так, при вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, вважається особою - раніше не судимою, за місцем мешкання  характеризується посередньо, неодружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, тобто відсутні стабільне джерело доходу та стійки соціальні зв`язки, на диспансерних обліках в закладах охорони здоров`я не перебуває, свою провину у скоєному визнав у повному обсязі та визнав загальний розмір спричиненої ним матеріальної шкоди, однак жодних намагань на її відшкодування, а також намірів відшкодувати завдану шкоду не вчиняв.

Також судом враховано наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, щире каяття та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

У відповідності зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, а також попередження здійснення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи спосіб вчинення умисного та корисливого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану, спричинення значної майнової шкоди, яку ОСОБА_7 не відшкодував та матеріали кримінального провадження не містять даних про намагання відшкодувати шкоду, беззаперечного усвідомлення обвинуваченим суспільно-небезпечного характеру своїх дій, вчинення останнім інших корисних та умисних кримінальних правопорушень, судимість за які погашена, що вказує на схильність обвинуваченого до вчинення протиправних діянь та небажання стати на шлях виправлення, також колегією суддів враховано відсутність міцних соціальних зв`язків, що вказує на відсутність стримуючих факторів вчинення інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого за висновком якої рівень ризику вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінується як середній, де орган пробації вважає, що виправлення  ОСОБА_7 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у.т. ч. окремих осіб).

Разом з цим, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України (абз.17), ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Проте, з положень зазначеної норми закону вбачається, що висновок органу пробації носить рекомендований характер та не містить обов`язковості.

Твердження обвинуваченого про утримані на піклуванні бабусі 1939 року народження, що вказує на необхідність призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді. Так, відповідно до довідки про склад сім`ї ОСОБА_7 мешкає разом із ОСОБА_11 1959 року народження (а.п. 176), крім того матеріали кримінального провадження не містять даних, що ОСОБА_11 потребує стороннього догляду та відсутні інші особи, які можуть здійснити такий догляд. При цьому, спільне проживання не вказує на необхідність такого догляду та не знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Отже, колегія суддів вважає, що обране покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7  і попередження нових злочинів, а тому відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та з урахуванням особи обвинуваченого, не вбачає достатніх підстав для призначення більш м`якого покарання або застосування, як положень ст. 75 КК України, так і положень ст. 69 КК України.

Судом першої інстанції при призначенні міри покарання враховані всі обставини викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, зокрема дані, які його характеризують та позицію потерпілої, яка поклалась на розсуд суду, будь-яких інших доказів, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо особи обвинуваченого, при розгляді кримінального провадження в апеляційній інстанції на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано.

Враховуючи наведене та вимоги ст. ст. 65, 66 КК України, колегія суддів вважає, що рішенням суду першої інстанції про призначення реальної міри покарання ОСОБА_7 , будуть дотримані загальні засади призначення кримінального покарання, зокрема принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та відповідає ступеню тяжкості вчиненого діяння, буде справедливим за своїм видом і розміром, а також необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

Отже, рішення суду першої інстанції є справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією статті та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2023 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12023052380000053 від 02 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185  КК України,залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді