ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2009 року м. КиївК-1501/07
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
Харченко В.В.
Чалого С.Я.
при секретарі -Капустинському М.В.
за участю представника:ТОВ «Антарес» - Нижника О.М.
розглянувши у відкритому судовомузасіданні адміністративну справу
за касаційною скаргоюДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
напостанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006
у справі№А23/201
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Антарес»
доДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492302/0 від 21.03.2006р., №0000492302/1 від 19.04.2006р., №0000492302/2 від 26.06.2006р., №00000502302/0 від 21.03.2006р., №00000502302/1 від 19.04.2006р., №00000502302/0 від 26.06.2006р.
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ТОВ «Антарес» звернулось з позовом до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492302/0 від 21.03.2006р., №0000492302/1 від 19.04.2006р., №0000492302/2 від 26.06.2006р., №00000502302/0 від 21.03.2006р., №00000502302/1 від 19.04.2006р., №00000502302/0 від 26.06.2006р.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська: №0000492302/0 від 21.03.2006, №0000492302/1 від 19.04.2006, №0000492302/2 від 26.06.2006 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 183950,00 грн. (122670,00 грн. – основний платіж, 54950,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції); №00000502302/0 від 21.03.2006, №00000502302/1 від 19.04.2006, №00000502302/2/2 від 26.06.2006. В решті позову відмовити.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 в частині задоволення позовних вимог.
Так, скаржник вважає, що згідно із п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону про прибуток (у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-ІУ) балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). Отже, в порушення п.п.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону про прибуток, згідно наданих до перевірки документам встановлено, що підприємством до складу валових витрат неправомірно включено різницю між курсом НБУ та МВБ, що виникла під час купівлі доларів США (вільноконвертованої валюти) на міжбанківському валютному ринку України для здійснення оплати по імпортних договорах. Також скаржник зазначає, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» встановлено неправомірне віднесення до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 12667,00 грн.
В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Антарес» зазначає, що при здійсненні перерахування коштів в гривні на придбання іноземної валюти, ТОВ «Антарес» визначило балансову вартість іноземної валюти і у відповідності до п.7.3.2 ст.7 Закону про прибуток, віднесло їх вартість до складу витрат по операціям з цінними паперами, а зазначені витрати були відображені в різних рядках податкових декларації з податку на прибуток за 2003 рік та півріччя 2004 року. Закон «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент здійснення оспорюваної операції, не містить у собі жодних обмежень стосовно віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, який міститься у складі коштів, перерахованих на виконання договору поставки, за яким на момент здійснення передплати і отримання податкової накладної не було поставлено товару.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2002 по 30.09.2005. За результатами проведеної перевірки складений акт №23-23-2-31037491 від 09.03.2006, яким встановлено, що в порушення пп..7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткувань прибутку підприємств» позивачем до складу валових доходів не включена різниця, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення у IV кварталі 2003 року на загальну суму 1,50 тис. грн., у II кварталі 2004 року – на загальну суму 11,60 тис. грн.; а також різниця, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості на дату отримання кредиту за кредитним договором № 4А667Д від 01.03.2005 та на дату його погашення у сумі 13,7 тис. грн. в І кварталі 2005 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 21.03.06 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000492302/0, яким визначена сума податкового зобов’язання за платежем податок н прибуток в розмірі 193440,00 грн., з яких 129000,00 грн. – основний платіж та 64440,00 грн. штрафні санкції; № 00000502302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2005 року в розмірі 12667,00 грн.
19.04.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000492302/1 про донарахування податку на прибуток в розмірі 193440,00грн., з яких 129000,00 грн. основний платіж та 64440,00 грн. – штрафні санкції; № 00000502302/1 – про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2005 року в розмірі 12667,00 грн.
26.06.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000492302/1 про донарахування податку на прибуток в розмірі 193440,00грн., з яких 129000,00 грн. основний платіж та 64440,00 грн. – штрафні санкції; № 00000502302/1 – про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2005 року в розмірі 12667,00 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до складу валових доходів не включена різниця, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості по цінним паперам на дату виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення у IV кварталі 2003 року на загальну суму 1,50 тис. грн., у II кварталі 2004 року – на загальну суму 11,60 тис. грн., а також різниця, яка виникла між балансовою вартістю заборгованості на дату отримання кредиту за кредитним договором № 4А667Д від 01.03.2005 та на дату його погашення у сумі 13,7 тис. грн. в І кварталі 2005 року.
Позивач в рядку 01.6 «інші доходи» декларації з податку на прибуток за 2003 рік визначив суму 27,3 тис. грн., в яку відповідно до бухгалтерської довідки – розшифровки стр.01.6 декларації за 2003 рік включена сума 1,5 тис. грн. – курсова різниця по цінним паперам.
Відповідно до вимог статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що позивачем не було надано в ході проведення перевірки будь – яких доказів включення до складу валових доходів в ІV кварталі 2003року різниці між балансовою вартістю заборгованості по цінним паперам на дату виникнення та балансовою вартістю заборгованості на дату її погашення в сумі 1, 5 тис. грн.. спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи – вказана сума, як це встановлена судами, була включена в рядку 01.6 «інші доходи» декларації з податку на прибуток за 2003 рік.
Як під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями, так і в касаційній скарзі відповідач стверджує, що позивач, в порушення вимог п.п.7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неправомірно включив до складу валових витрат різницю між курсом НБУ та МВБ, що виникла під час купівлі доларів США (вільноконвертованої валюти) на міжбанківському валютному ринку України для здійснення оплати по імпортних договорах, а саме: у ІV кварталі 2003року – 6 141грн.; у ІІ кварталі 2004року – 405 842грн. 90к.
Судами встановлено, що суми валових витрат позивача в ІV кварталі 2003 року в розмірі 6,1 тис. грн.; у ІІ кварталі 2004року – 405,8тис. грн.. відображені позивачем в деклараціях з податку на прибуток підприємству відповідних податкових періодах в складі валових витрат в рядку 04.12 декларації «інші витрати» і згідно бухгалтерської довідки розшифровки стр. 04.12 декларації є витратами, пов’язаними з придбанням валюти, визначені відповідачем як різниця між курсом НБУ та МВБ на підставі даних первинних документів позивача, що підтверджують перерахування позивачем грошових коштів в гривні з розрахункового рахунку на придбання дол.. США та їх зарахування на валютний рахунок.
Пунктом 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв’язку з також купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.
Відповідно до положень п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті і не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Відповідно до вимог п.п. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат платників податку – суб’єктів валютного ринку відносяться також будь – які витрати, пов’язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач придбавав валюту за операціями з цінними паперами та визначив балансову вартість валюти і включив її вартість до складу валових витрат по операціям з цінними паперами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про відсутність підстав стверджувати про порушення платником податків вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за вказаними операціями.
Іншою підставою визначення позивачу суми податкового зобов’язання став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги норми п. 5.1 ст. 5 та п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті віднесення до складу валових витрат у ІV кварталі 2003року суми 63, 3 тис. грн.. передоплати за неотримані нафтопродукт, які не використовувались позивачем у власній господарській діяльності і в порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по цій передплаті 12 666грн. 67коп.
Судами встановлено, що позивачем, в межах укладеного між ним та ТОВ «Алмаз» договору купівлі – продажу нафтопродуктів №17-12-03 від 01.12.2003, здійснена передоплата згідно платіжного доручення №129 від 30.12.2003 за нафтопродукти в загальній сумі 76 000грн., в тому числі ПДВ – 12 666, 67грн.
Контролюючий орган визнав безпідставним віднесення позивачем до складу валових витрат суми податку на додану вартість, сплачену в складі ціни придбання нафтопродуктів за вищевказаним договором, посилаючись при цьому на відсутність економічної вигоди та росту активів підприємства за господарською операцією.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у відповідній редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідно рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судами встановлено факт оплати позивачем попередньої оплати вартості нафтопродуктів та видачу контрагентом позивача податкової накладної, що, відповідно до вимог п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», дає позивачу право включити суму податку на додану вартість, сплачену в складі вартості товару, до податкового кредиту у відповідному періоді.
Також необхідно зазначити, що факт неотримання оплаченого за господарським договором товару, невиконання контрагентом позивача договірних зобов’язань з продажу цього товару не виключає зазначену операцію із власної господарської діяльності позивача.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої контрагенту в складі ціни придбання товарів, до валових витрат та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми передоплати в розмірі 63333 грн. 33 коп. та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 12 666грн. 67коп.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний суди повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)Л.Т. Черпіцька
Судді:(підпис)М.Є. Бим
(підпис)Л.Я. Гончар
(підпис)В.В. Харченко
(підпис)С.Я. Чалий
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
вул. Московська, 8, корп. 5, м. Київ, 01029, тел. 599 43 95, телефакс 280 85 40
08.04.2009
К-1501/07ТОВ «Антарес»
49034, м. Дніпропетровськ, вул.Воронцова, 73/520
ДПІ в Амур-Нижньодніпрвському районі м.Дніпропетровська
49087, м. Дніпропетровськ, пров. Універсальний,8,
Направляємо копію ухвали від 08.04.2009 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськана постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. у справі №А23/201 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпрвському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492302/0 від 21.03.2006р., №0000492302/1 від 19.04.2006р., №0000492302/2 від 26.06.2006р., №00000502302/0 від 21.03.2006р., №00000502302/1 від 19.04.2006р., №00000502302/0 від 26.06.2006р.
Додаток: Копія ухвали на 4 арк.
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Л.Т. Черпіцька
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
вул. Московська, 8, корп. 5, м. Київ, 01029, тел. 599 43 95, телефакс 280 85 40
08.04.2009
К-1501/07ТОВ «Антарес»
49034, м. Дніпропетровськ, вул.Воронцова, 73/520
ДПІ в Амур-Нижньодніпрвському районі м.Дніпропетровська
49087, м. Дніпропетровськ, пров. Універсальний,8,
Направляємо копію ухвали від 08.04.2009 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськана постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. у справі №А23/201 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпрвському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492302/0 від 21.03.2006р., №0000492302/1 від 19.04.2006р., №0000492302/2 від 26.06.2006р., №00000502302/0 від 21.03.2006р., №00000502302/1 від 19.04.2006р., №00000502302/0 від 26.06.2006р.
Додаток: Копія ухвали на 4 арк.
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Л.Т. Черпіцька
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
вул. Московська, 8, корп. 5, м. Київ, 01029, тел. 599 43 95, телефакс 280 85 40
08.04.2009
К-1501/07ТОВ «Антарес»
49034, м. Дніпропетровськ, вул.Воронцова, 73/520
ДПІ в Амур-Нижньодніпрвському районі м.Дніпропетровська
49087, м. Дніпропетровськ, пров. Універсальний,8,
Направляємо копію ухвали від 08.04.2009 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськана постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006р. у справі №А23/201 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпрвському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492302/0 від 21.03.2006р., №0000492302/1 від 19.04.2006р., №0000492302/2 від 26.06.2006р., №00000502302/0 від 21.03.2006р., №00000502302/1 від 19.04.2006р., №00000502302/0 від 26.06.2006р.
Додаток: Копія ухвали на 4 арк.
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Л.Т. Черпіцька