Справа № 2-А-64/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

                                головуючого судді: Панченко О.І.

                                при секретарі Воробйовій Г.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Феодосія АР Крим про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:

       5 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія  нарахувати та виплатити йому як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за з 9 червня 2007 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-IV i має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у poзмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та ці гарантії не можуть бути обмеженими або скасованими іншими нормативними актами. В зв'язку з тим, що дія вказаної норми закону призупинялася Законом України "Про державний бюджет на 2006 р." та "Про Державний бюджет на 2007 р.", йому не нараховувалися вказана соціальна допомога. Оскільки Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. було визнано незаконними ці призупинення, але відповідач не нараховує йому встановлену законом соціальну допомогу, вважає що дії відповідача щодо не проведення донарахування щомісячної соціальної державної допомоги як "дитині війни" грубо порушили його законні права, позбавили права отримати щомісячну доплату до пенсії в належному poзмipi, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

         Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

         Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду Украйни в м. Феодосія в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини суд не повідомив. В Запереченні проти позову, надісланому до суду, посилався на те, що в 2007 році така надбавка виплачувалась особам, які одночасно є інвалідами, кім тих, на яких розповсюджується діє Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту) в розмірі 50% від надбавки, встановленої для учасників війни, а Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік і про внесення змін в деякі законодавчі акти України» в закон України «Про соціальний захист дітей війни" були внесені зміни, відповідно до яких до пенсії чи кожномісячному прижиттєвому  утриманню або соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується збільшенні в розмірі надбавки, встановлені для учасників війни – 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Після прийняття рішення Конституційним судом, воно не виконувалось внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

        Згідно до ст.ст.11,69,71 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог Кодексу, на підставі доказів, що надають особи, які беруть участь в справі, при цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

       Розглянувши подані сторонами докази та матеріали, всебічно i повно з'ясувавши вci фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи i вирішення спору по cyтi, судом встановлено наступне.

      Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних oci6 з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.    Згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС Украйни до суб'єкта владних повноважень належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      Судом встановлено, що позивач народився 02 серпня 1936 р., є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується.

        У відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком.

       Згідно з п.1.1. р. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах i районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду Украйни від 30.04.2002 р., № 8-2, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах i районах у містах є органами Фонду, подвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Отже, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

         Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у cnoci6, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням вcix обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

           Як вказано у ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) другої світової  війни було менше 18 років.

           Виходячи iз того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються вci пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі-і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.

           Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, відповідно до яких підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у poзміpi 50 % від poзмipy надбавки, встановленої для учасників війни.

         Відповідно до п.12 ст. 71 цього Закону від 19.12.2006 р. № 489-V, зупинена на 2007 р.  дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

         Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. № 489-V, а також зупинення дії ст.6 на 2007 р., передбачене п.12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, у п. 3 резолютивної частини якого вказано, що положення п.12 ст.71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

         Згідно з п. 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України у цій cпpaвi має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

         Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          За таких обставин, суд доходить висновку, що ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

           У ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV вказано, що мінімальний poзмip пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у poзмipi прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає  можливим застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

             Відповідно до п.4 ч.1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет на 2007 piк", затверджено на 2007 р. прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для ociб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн., а Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня 470 грв., з 1 квітня 481 грв., з 1 липня 482 грв., з 1 жовтня- 498 грв.

           Суд вважає, що відповідачем не доплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни з червня 2007р., розрахунок якої дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

          червень - вересень 2007 року (406 грн. х 30%)х 3 місяця=365 грн.40 коп.

          жовтень-грудень 2007 року (411 грн. х 30%) х 3 місяця=369 грн.90 коп.

          січень-березень 2008 року (  470 грв.х30%) х 3 місяці=423 грв.00 коп.

          квітень-червень 2008 року ( 481 грв. х 30%) 3 місяці =432 грв. 90 коп.

          липень –вересень 2008 року ( 482 грв. х 30%) х 3 місяці=433 грв. 80 коп.

          жовтень-грудень 2008 року ( 498 грв. х30%) х 3 місяці= 448 грв.20 коп.

Фактично позивачеві з січня 2008 року виплачувалось 10 % від прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

          Таким чином, загальна сума щомісячної державної соціальної допомоги, не виплаченої: за червень-грудень 2007 року, складає 735 грв. 30 коп., а за 2008 рік 1217 грв. 17 коп. (січень-березень 2008 року 423 грв.00 коп.-10% х 3 місяці= 296 грв. 10 коп;  квітень-червень 2008 року 432 грв. 90 коп. - 10% х 3 місяці= 303 грв.63 коп.; липень –вересень 2008 року 433 грв. 80 коп. - 10%) х 3 місяці=  303 грв.66 коп.; жовтень-грудень 2008 року 448 грв.20 коп. - 10% х 3 місяці= 313 грв. 74 коп.), а всього 1952 грв. 43 коп.  та вказана сума підлягає стягненню з Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія, оскільки згідно ст.58 Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсіi, а згідно з п.п.6 п.2.2. р.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах i районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 р. № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення i виплати пенсії. Kpiм того, головним розпорядником  коштів для виплати до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України. (у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищення до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").

   На підставі викладеного суд вважає, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України у м. Феодосії АР Крим.

     Суд вважає,що віддовідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо не донарахування щомісячної доплати до пенсії у poзмipi 30%, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  Заперечення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія про відсутність коштів для вказаних виплат дітям війни, суд до уваги не приймає, враховуючи, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

        Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не мае автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку- це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики поведінки, зокрема, щодо фізичних oci6 без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних oci6 стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.   Звуження змісту прав i свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав i свобод - це зменшення кола суб'єктів, poзміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав i свобод, тобто їх кількісної характеристики.

       Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема-право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень ociб, які є дітъми війни. Тобто, між позивачем i державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни. Як встановлено ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

       Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Враховуючи те, що позов був заявлений в травні 2008 року з вимогами, про зобов’язання до нарахування та виплати щомісячної державної допомоги з червня 2007 року, то суд вважає, що позивачем позов заявлено в межах строку позовної давності, а тому підстав для його поновлення не мається.

     На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у poзмірі, передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за червень 2007 року – грудень 2008 року в сумі 1952 грв. 43 коп.

     Відповідно з ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не е суб'єктом владних повноважень, суд присуджує вci здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

        Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в сумі  3 грн.40 коп.

      Керуючись ст.ст.46,152 Конституції України, ст.ст.2,11,69,70,71,86,160-163,167 КАС України, на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет на 2007 рік", Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Феодосія АР Крим про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни задовольнити.

          Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Феодосії (АР Крим , 98100,

АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44)  нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з червня 2007 року відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із доплати до 30% мінімальної пенсії за віком.

        Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК в порядку ст..186 КАС України, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення зави про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

   Суддя