АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-121/10Головуючий у 1-й інстанції Іваницький

Провадження № 22ц-1420/10 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Гурзель І. В., Кузьма Р. М.,

при секретарі - Стечишин Л.С.

з участю апелянтки ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2,

ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1, неповнолітньої ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житловими приміщеннями та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Зборівської державної нотаріальної контори, третьої особи Зборівського бюро технічної інвентеризації про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину за заповітом, про визнання неправомірними дій державного нотаріуса Зборівської державної нотаріальної контори, визнання недійсним реєстраційного посвідчення на право власності на будинковолодіння, аналювання реєстрації в електронному реєстрі права власноті нерухомого майна, визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 та її малолітньої дочки ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування житлом . Позивачка посилалась на те, що відповідачка та її дочка в будинку протягом 2009 року не проживали, а проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація відповідачів у її будинку створює додаткові труднощі при оплаті комунальних послуг.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання недійсними документів, пов'язаних з оформленням ОСОБА_3 права власності на житловий будинок та визнання права власності на частину будинку, посилаючись на те, що будинковолодіння в с.Цебрів, вул.Шевченка, 9 відноситься до колгоспного двору, у якому станом на 15 квітня 1991 р. було зареєстровано та проживало 9 осіб, у тому числі і вона, тобто їй як члену колгоспного двору належить 1/9 частина будинковолодіння.

Рішенням Зборівького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2010 року в задоволення позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1, малолітньої ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування житловим будинком в селі Цебрів вул.Шеченка,9 Зборівського району відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстром №1-2701 виданого 26.11.2004 року державним нотаріусом Зборівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3

Визнано недійсним реєстраційне посвідчення про право приватної власності за ОСОБА_3 на будинковолодіння в с.Цебрів вул.Шевченка ,9 Зборівського району від 20 грудня 2004 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частину будинковолодіння в с.Цебрів вул. Шевченка,9 Зборівського району , а за ОСОБА_3 на 8/9 частини даного будинковолодіння.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинковолодіння в с. Цебрів вул.Шевченка,9 Зборівського району та частину земельної ділянки, яка посвідчена державним актом на землю серії ТР№1794 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на частину будинковолодіння частину земельної ділянки, яка посвідчена державним актом на землю в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, оскільки вважає що судом неповно з”ясовано обставини справи, висновки суду є частково невірними, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши апелянта та її предстапвника, які підтримали вимоги апеляції в межах наведених доводів, а також представника відповідача, яка просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .

Судом першої інстанції вірно встанорвлено що спірне будинковолодіння в с. Цебрів, вул.Шевченка,9 належало до суспільної групи - колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_13, який помер 20.01.2002 року. Згідно виписки з погосподарської книги колгоспний двір станом на 15 квітня 1991 року складався із 9 членів в тому числі відповідачка-позивачка ОСОБА_1.

Судом вірно застосовано до вказаних правовідносин чинне на той час законодавсто зокрема ст..ст. 120,123 ЦК України (редакції 1963 року) які визначають, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином кожному з членів колгоспного двору належало по 1/9 частині майна. Відповідно після смерті ОСОБА_14 спадщина відкрилася на 1/9 його частину.

З цих підстав та відсутності заповіту, що помилково зазначено в оспорюваному свідоцтві судом першої інстанції вірно визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке складається із цілого будинковолодіння від 26 листопада 2004 року на імя ОСОБА_3 .З цих же підстав визнано недійсним реєстраційне посвідчення про право приватної власності ОСОБА_3 на будинковолодіння в с.Цебрів вул.. Шевченка,9 Зборівського району.

Доводи апеляційної скарги що суд безпідставно не задоволив її позовні вимоги про визнання за нею права власності на частину спадщини, яка відкрилася після смерті батька 20 січня 2002 року колегією суддів відхиляються оскільки судом першої інстанції встановалено з показів свідка ОСОБА_8 та іншої сторони, що ОСОБА_1на момент смерті батька знаходилась у Росії, приїхала в грудні 2004 року.

Довади апеляції про те що вона постійно була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 теж не є свідченням прийняття спадщини, оскільки діюче на час відкриття спадщини законодавство - ст.. 549 ЦК України (редакції 1963 р.) визнавала, що спадкоємець прийняв спадщину:

якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Враховуючи, що доказів про вчинення зазначених дій ОСОБА_1 суду не представила то суд вірно встановив що вона не прийняла спадщину після смерті батька і з цих підстав відмовив в позові.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст 308, 314 ,315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Зборівського районного суду від 12 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_15