АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2а-34/1Справа № 2а-34/10Головуючий у 1-й інстанції Сенюх М.З.
Провадження № 22ц-623/10 Доповідач - Гурзель І.В.
Категорія -
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є.
суддів - Жолудько Л. Д., Гурзель І. В.,
при секретарі - Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі на постанову Лановецького районного суду від 22 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач напротязі 2006-2007 років не виплачував, а у 2008 році не у повному обсязі виплачував належну їй соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Управління проводить нарахування вказаної допомоги на підставі норм визнаних неконституційними, її розміри є значно заниженими. Відповідач відмовляється здійснити належний перерахунок та виплатити кошти в розмірі, передбаченому чинним законодавством.
Постановою Лановецького районного суду від 22 січня 2010 року позов задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі щодо невиплати ОСОБА_2 підвищеної пенсії відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням виплачених у 2008 році сум, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі ЗО (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок сум бюджетних призначень, виділених на дані цілі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в Лановецькому районі просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що фінансування виплат соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2006-2007 роках з Державного бюджету не проводилось, а у 2008 році проводилось лише частково, а тому управлінням права позивачки не порушено.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як встановлено судом, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України і отримує пенсію за віком, а також має статус дитини війни, що підтверджується ї"ї пенсійним посвідченням №632912 з відміткою управління праці та соціального захисту населення Лановецької районної державної адміністрації від 5.04. 2006 року.
Протягом 2008 року ОСОБА_2, як особі, яка має статус дитини війни, управлінням було наховано і виплачено підвищення до пенсії в сумі 579,3 грн., що підтверджено позивачем та визнано відповідачем.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року із змінами, внесеними Законом від 19 січня 2006 року було установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст, 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в іншій редакції. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни також визнанні неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність.
Судом першої інстанції вірно визначено протиправними дії відповідача про відмову в перерахунку підвищення пенсії за періоди, в які обмежувальні закони визнані неконституційними.
Доводи апеляції щодо відсутності бюджетного фінансування виплату підвищеної пенсії безпідставні.
Так, положення статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилається апелянт обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, вірно не взяті судом першої інстанції до уваги з таких підстав, що ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, яг підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи апеляції про те, що законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону не є переконливими, оскільки ч.З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, відповідно до закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта,який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
При вказаних обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що мало місце порушення прав позивача щодо невиплати підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з урахуванням виплачених у 2008 році сум, а тому підставно визнав дії управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі протиправними та зобов'язав відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії за періоди за вказані періоди у розмірі ЗО (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок сум бюджетних призначень, виділених на дані цілі.
Суд підставно відмовив у задоволенні позову в частині визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої соціальної допомоги в 2006 році, оскільки виплата пенсій дітям війни за той період здійснювалась у межах, встановлених діючими на той час законодавчими актами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування ухвали.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі відхилити.
Постанову Лановецького районного суду від 22 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3