Справа № 2-а-2090/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2011 р.

Суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області Шарко О.П. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом в обґрунтування якого стверджує, що він є непрацюючим пенсіонером, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яку віднесено до 1 категорії, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, яке пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю та має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім вищевказаного, позивач стверджує, що вона зареєстрована та постійно проживає у населеному пункті смт. Катеринопіль, Черкаської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. N 106, віднесено до території посиленого радіоактивного забруднення. Тому позивач, вважає, що він має право на доплату до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, який встановлено ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі Закон від 28.02.1991 року № 796-ХІІ).

Позивач вважає, що відповідач всупереч зазначених норм Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, виплачує йому вищевказані доплати до пенсії у розмірі встановленому відповідними постановами Кабінету Міністрів України, який є меншим ніж розмір встановлений Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату зазначених пенсійних виплат згідно вимог Закону.

Посилаючись на наведені обставини позивач просить визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно вимог ст.ст. 39,50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ за період з 01.12.2010 року і по день ухвалення рішення суду, з урахуванням отриманих виплат,

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області надав письмові заперечення проти позову в яких визнає правовий статус позивача, як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, підтверджує факт виплати йому доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 28.05.2008 року № 530, який є меншим ніж встановлений Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, однак посилаючись на те, що при нарахуванні та виплаті зазначених платежів він діяв згідно норм діючого законодавства та в межах отриманого ним фінансування з державного бюджету просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судовий розгляд справи відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України здійснюється в порядку скороченого провадження, оскільки, предметом позову є перерахунок пенсійних виплат.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в

Законі України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, позивач є непрацюючим пенсіонером, який отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зареєстрований та постійно проживає у населеному пункті - смт. Катеринопіль, Черкаської області, яке згідно постанови N 106 від 23 липня 1991 р., віднесено до території посиленого радіоактивного забруднення, внаслідок захворювання, яке пов’язано з проживанням в зоні посиленого радіологічного контролю позивача віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”громадянам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю 1 мінімальна заробітна плата.

Частини 1 та 2 ст. 39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року було замінено  однією  частиною, відповідно до якої громадянам,   які   працюють   на  територіях  радіоактивного забруднення, провадиться доплата   в   порядку   та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, такі зміни визнано неконституційними згідно з Рішенням  Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., а відтак, дія ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” знову була відновлена у попередній редакції з 22 травня 2008 року.

Згідно ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України”№ 422/96-ВР, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Дія ст.ст. 39, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”на 2010 - 2011 роки не призупинялась, а відтак позивачу повинна була нараховуватись доплата за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю саме відповідно до вимог цих статей Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати  та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні позивачу розміру пенсії та доплат до неї застосуванню підлягають ст.ст. 39, 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 28.05.2008 року № 530, на підставі яких позивачу були нараховані зазначені пенсійні виплати, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст. 50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір щомісячної додаткової пенсії призначеної відповідно до ст.. 50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ , особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати визначається законами про Державний бюджет на відповідний рік, то розмір мінімальної заробітної плати, який використовується для обрахунку доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю згідно ст. 39 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ належить визначати виходячи з розміру, який встановлено законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язання його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

За таких обставин, суд визнає відмову відповідача у здійсненні перерахунку і виплати призначених позивачу доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виходячи з розміру встановленого ст.ст. 39,50 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ -протиправною.

Визначаючи період за який відповідачу належить здійснити перерахунок та виплату позивачу вищевказаних пенсійних виплат суд враховує наступне.

Загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 9 липня   2003 року № 1058-ІV, відповідно до якого пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів пенсійних виплат. Таким чином, з визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії, доплати до пенсії тощо (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсій позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

За таких обставин, позивач має право на отримання вказаних видів пенсійних виплат у визначеному згідно з Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ розмірі та з урахуванням

встановленого ст..99 КАС України строку з 01 грудня 2010 року постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком на який призначається пенсія.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 39,49,50,67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 2, 4 ,9, 10, 11, 17, 18, 19, 89, 94, 159, 160, 162, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі, визначеному ст.ст. 39, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з 01.12.2010 року –протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 01.12.2010 року в розмірі, визначеному абз. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”та наступними законами про Державний бюджет України на наступні роки, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII та частини 1 статі 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року 1058-IV, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, з 01.12.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Рішення звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. < По батькові >?. Шарко