Справа №2-80/2009

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І   м  е  н  е  м       У   к   р   а  ї  н   и

27 квітня 2009 року Бахчисарайський  районний    суд  Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого  судді                               Ястребова  Д. О.

при секретарі                                         Гура І. І., Храмовій Г. Г. ,

розглянувши  у відкритому   судовому  засіданні у залі суду в м. Бахчисарай цивільну   справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у межах на час придбання житлового будинку із господарськими будівлями, визнання недійсним та скасування рішення №94-12 від 05.04.2007 ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим щодо зазначеної земельної ділянки,  -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

До Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 звернулась до відповідачів із вимогами про визнання недійним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим про врегулювання земельного спору між ОСОБА_2 та позивачем. Також просить усунути перешкоди із боку відповідачів користування земельною ділянкою на пров. Приморському, 2 у с. Углове Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим у межах на час придбання житлового будинку із господарськими спорудами.

Вимоги мотивовано тим, що із часу придбання житлового будинку із господарськими спорудами на підставі договору дарування 13.01.1989 користується земельною ділянкою із збудованими до придбання підвалом та колодязем. Незважаючи на неодноразові звернення у зв’язку із порушенням права користування ними із боку ОСОБА_2 , що мешкає на пров. Приморський, 3 у тому ж населеному пункті, ОСОБА_3 сільська рада без законних підстав прийняла оскаржуване рішення. Відповідно до рішення із порушенням її прав зобов’язала ОСОБА_2 збудувати на її земельній ділянці ідентичний підвал із колодязем, а їй рекомендовано визначити місце такої забудови. Вважає права порушеними як із боку органу місцевого самоврядування, так і ОСОБА_2 Просить застосувати ст. ст. 103, 119, 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

У суді позивач вимоги підтримала, пояснивши, що після придбання у 1989 році житлового будинку із господарськими спорудами на земельній ділянці, виділеній огорожею знаходився підвал із колодязем,  спору щодо користування яким та земельною ділянкою, на якій вони розташовані, до цього не існувало. Про бажання користування земельною ділянкою під ними відповідачем ОСОБА_2 стало відомо перед прийняттям рішення. Вважає такі дії незаконними, оскільки протягом тривалого періоду часу на законних підставах користувалась земельною ділянкою, підстав зміни меж яклї немає.

Представник позивача на підставі довіреності ОСОБА_4 на задоволенні позову наполягаєє, оскільки відповідно до ст. 120 ЗК України придбання житлового будинку із господарськими спорудами дає автоматично право користування земельною ділянкою, придбане колишніми власниками, у тих же межах. Вважає наявними підстави для застосування ст. 119 ЗК, що встановлює підстави подальшого користування земельною ділянкою після безперешкодного використання її протягом п’ятнадцяти років. Крім того, вважає, що оскільки зазначені господарські споруди придбано ОСОБА_1 , земельна ділянка також придбана нею у користування. Документи про надання земельної ділянки у передбаченому порядку відповідними органами місцевого самоврядування, вважає, за таких обставин необов’язковими. Наявне рішення  є підставою вважати наявними перешкоди із боку відповідачів у реалізації закріплених зазначеними нормами прав.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явився, сповіщався належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи із поважних причин не звертався.

Представник відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_5 у судовому засіданні вимоги позову не визнала, оскільки доказів наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою, право на яку не придбано у передбаченому законом порядку, не надано. Вважає й такими, що не перешкоджають, наявність рішення сільської ради.

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, сповіщена належним чином про дату та час розгляду справи, свого представника до суду не надіслала, із заявою про відкладення розгляду із поважних причин, не зверталась.  

Із урахуванням відсутності передбачених ст. 169 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, її розглянуто за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району АР Крим.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши в межах позовних вимог надані сторонами наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із наступного.

Судовим розглядом вірогідно встановлено, що ОСОБА_1  на підставі договору дарування, посвідченого 13.01.1989 секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району АР Крим відповідно до ст. 227 ЦК України в редакції на момент його посвідчення, належить право власності на житловий будинок №2 із господарськими спорудами на пров. Приморському у с. Углове Бахчисарайського району АР Крим, до складу яких входить підвал літера „Е” та колодязь.

Право власності позивача зареєстровано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації технічної інвентаризації.

Встановлені обставини, крім пояснень позивача, представника позивача, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , підтверджуються договором дарування (арк. спр. арк. спр. 6-7), домовою книгою (арк. спр. арк. спр. 8-11), документами  про технічну інвентаризацію житлового будинку із господарськими спорудами (арк. спр. арк. спр. 11-14).

Рішенням ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим  №94-12 від 05.04.2007 рекомендовано ОСОБА_2 збудувати на ділянці ОСОБА_1 ідентичний існуючому підвал із колодязем, ОСОБА_1 рекомендовано визначити ділянку для місцязнаходження підвалу із колодязем та після прийняття об’єкту до експлуатації звільнити ділянку (арк. спр. 15).  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, у тому числі має право власник земельної ділянки або землекористувач, що отримав таке право на встановлених ст. 116 ЗК підставах із отриманням відповідного акту (ст. 125 зазначеного кодексу).

Згідно із п. е) 184 ЗК України встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок є  землеустроєм, що здійснюється, як передбачено ст. 185 ЗК України, державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб відповідно до закону.

Як встановлено при судовому розгляді справи, відповідно до ст. 20 ЗК Української РСР в редакції від 08.07.1970 надано у постійне користування земельну ділянку розмірами 0,10 га, про що виконано запис у погосподарській книзі, на пров. Приморському, 2 у с. Углове Бахчисарайського району АР Крим (арк. спр. 23).

Аналогічні відомості маються й щодо права на земельну ділянку ОСОБА_2 на пров. Приморському, 3 у с. Углове Бахчисарайського району АР Крим (арк. спр. 43).

Виходячи із п. 7 Перехідних положень до ЗК України в редакції від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Докази щодо встановлення меж земельної ділянки у передбаченому діючим на момент розгляду справи, на момент надання земельної ділянки, прийняття рішення відповідним органом в межах своєї компетенції, суду не надано. Як не надано й доказів звернення позивача із цього питання до землевпорядної організації задля встановлення у передбаченому законом порядку її меж із урахуванням положень ст. ст. 106-108 ЗК України.

Рішення ж ради, що оспорюється позивачем, носить рекомендаційний характер, не є обов’язковим для виконання, не пов’язане із вилученням земельної ділянки, забороною використання земельної ділянки й т. ін., тому не може свідчити про наявність таких дій, що перешкоджають її використанню позивачем.  

Таким чином, судом, виходячи із положень ст. ст. 89, 152 ЗК України не встановлено підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у зв’язку із відсутністю визначення її меж та доказів перешкод із боку відповідачів, у тому числі ОСОБА_2 , у здійсненні позивачем свого права.

Як не надано за таких обставин й доказів щодо порушення передбачених ст. 103 ЗК України правил добросусідства із урахуванням відсутності визначених відповідними компетентними органами меж земельних ділянок суміжних власників.

Так, відповідно до ст. 158 ЗК України до компетенції суду відноситься вирішення земельних спорів з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів.

Спори щодо меж земельних ділянок вирішуються органами місцевого самоврядування у передбачений законодавством спосіб після визначення таких меж відповідними землевпорядними організаціями.

При цьому, виходячи із зазначеної норми компетенція суду на визначення їх конкретних меж, що покладено на землевпорядні організації, із розглядом спору тільки після цього, позовні вимоги щодо визначення порядку користування земельними ділянки за зазначеними у позові вимогами задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в межах позову й застосування положень ст. 119 ЗК України, оскільки зазначена норма не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли до набрання чинності кодексом, що діє на час розгляду справи, та, крім того,  передбачає право звернутись до відповідних органів місцевого самоврядування для отримання неотриманого на відповідних законних підставах права на земельну ділянку у передбаченому законом порядку, тобто відповідними нормами в межах встановленої  ст. 122 ЗК України компетенції.

Виходячи із цього, підстав для судового захисту земельних прав позивача у межах позовних вимог не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом за сприяння із боку суду всебічному і повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов’язків, попередження наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій. Розгляд цивільних справ судом здійснюється в межах заявлених вимог і на підставі одказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на зазначені закріплені законом принципи змагальності та диспозитивності, суд вважає недоведеними доказами, що відповідають ст. ст. 57-60 ЦПК України, позовні вимоги ОСОБА_1 за зазначених вище встановлених обставин про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на пров. Приморському, 3 у с. Углове Бахчисарайського району із боку відповідачів.

Доводи представника позивача про  наявність доказів, що підтверджують вимоги позову, із урахуванням вищезазначеного є необґрунтованими.

Наявність у матеріалах справи відомостей про вирішення питання про відмову у порушенні кримінальної справи (арк. спр. арк. спр. 170-171) також не є доказом порушення права позивача на земельну ділянку, визначену в межах, а є доказом наявності спору щодо меж земельних ділянок, що підлягає вирішенню відповідно до зазначеного вище порядку органами місцевого самоврядування після виконання відповідних робіт землевпорядними організаціями.

Також необґрунтованими є й твердження представника позивача щодо наявності підстав для усунення перешкод у користуванні господарськими спорудами, оскільки доказів цього також не надано.

Позовні вимоги щодо визнання права на ці споруди на підставі ст. 392 ЦК України у зв’язку із їх невизнанням іншими особами, порушення права власності на них іншим способом не заявлялось, у зв’язку із чим безпідставні посилання у позові й на ст. 377 ЦК України, підстави застосування якої відсутні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у вигляді 27 грн. 50 коп. щодо самостійних позовних вимог та 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу із урахування відмови у задоволенні позову слід покласти на позивача й відшкодуванню не підлягають. Із урахуванням сплати позивачем 08 грн. 50 коп. судового збору та 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу недосплачені 19 грн. судового збору підлягають стягненню із відповідача.

На підставі викладеного й ст. 20 ЗК УРСР в редакції від 08.07.1970, ст. ст. 103,106-108, 116, 125, 158, 184-185, п.7 Прикінцевих положень ЗК України в редакції від 25.10.2001 й керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -      

          В     И     Р     І     Ш     И     В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у межах на час придбання житлового будинку із господарськими будівлями на Пров. Приморському, 2 у с. Углове Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, визнання недійсним та скасування рішення №94-12 від 05.04.2007 ОСОБА_3 сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим щодо зазначеної земельної ділянки відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 19 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів й протягом двадцяти днів після цього подання апеляції із надісланням її копії до суду апеляційної інстанції або шляхом подачі апеляції протягом десяти днів без подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 30 квітня 2009 року.

Головуючий:

           суддя   п/ п

Рішення ________________набрало законної сили.

З оригіналом згідно:

             суддя

                     секретар