ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" лютого 2007 р. | Справа № 1-33/485-06-12573 |
За позовом ТОВ „Монтаж-23”
до відповідача: Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова в особі Іллічівського навчально-наукового центру
про стягнення 953 075,63 грн.
Суддя Гарник Л.Л.
Представники:
від позивача: Фішер Ю.Є., згідно довіреності;
від відповідача: Гресь М.В., згідно довіреності,
Кара П.Д., згідно довіреності.
Суть спору: позивач - ТОВ „Монтаж-23”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів - Іллічівський навчально-науковий центр Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, про стягнення 953 075,63 грн.
У ході судового провадження позивач неодноразово змінював позовні вимоги та згідно заяви від 19.02.2007р. сформулював їх в остаточній редакції наступного змісту: стягнути з Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова в особі Іллічівського навчально-наукового центру 586 298,20 грн. заборгованості, 10 260,00 грн. 3 % річних, 113 741,86 грн. коштів, нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, а також судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита –7 133,00 грн., оплатою послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 118,00 грн., пов’язаних з оплатою послуг адвоката –3 000,00 грн.
Згідно ухвали господарського суду від 15.01.2007р. на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 10.01.2007р. № 18-р справа прийнята до провадження судді Гарник Л.Л., справі присвоєно № 1-33/485-06-12573.
Згідно ухвали господарського суду від 14.02.2007р. провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Іллічівського навчально-наукового центру, припинено.
Згідно ухвали господарського суду від 14.02.2007р. відбулася заміна первісного позивача у справі - Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова належним відповідачем - Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова в особі Іллічівського навчально-наукового центру.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.02.2007р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
10.01.2005р. ТОВ „Монтаж-23” й Іллічівський навчально-науковий центр Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова уклали договір підряду № 18, відповідно до умов якого ТОВ „Монтаж-23” (підрядник) прийняв зобов’язання виконати за дорученням Іллічівського навчально-наукового центру (замовника) власними силами роботи з реконструкції дитячого садку під навчальний корпус № 2 навчально-наукового центру за адресою: м. Іллічівськ, провулок Шкільний, 6-А.
Згідно додатків до названого договору сторони погодили перелік виконуваних робіт та їх договірну ціну - 673 985,00 грн., а також те, що в 2005 році будуть виконуватися роботи вартістю 400 000,00 грн., в 2006 році - 273 985,00 грн.
За наслідками виконання умов договору підряду від 10.01.2005р. № 18 сторони склали акт № 1 від 10.06.2005р. приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 року, згідно якого вартість робіт склала 151 860,00 грн.
Складений ТОВ „Монтаж-23” акт № 1 від 10.06.2005р. приймання виконаних підрядних робіт за 2006 рік Іллічівський навчально-науковий центр підписуватися відмовився. Вартість зазначених у ньому послуг складає 578 540,40 грн.
З огляду на викладене й ту обставину, що Іллічівський навчально-науковий центр належним чином не виконало зобов’язання щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, ТОВ „Монтаж-23” в судовому порядку вимагає стягнути наявну заборгованість у розмірі 586 298,20 грн., а також кошти, нараховані внаслідок інфляції за період прострочення та 3 % річних.
Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об’єктивної оцінки з наступних підстав.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач відмовився прийняти частину виконаних позивачем на підставі договору підряду від 10.01.2005р. № 18 робіт, а також не оплатив їх вартість в сумі 586 298,20 грн.
Факт виконання позивачем названих робіт і та обставина, що їх вартість оплачена не була відповідачем не заперечується і з цього приводу спір між сторонами відсутній. Втім, відповідач не погоджується з ціною означених робіт, яка визначена в складеному ТОВ „Монтаж-23” в односторонньому порядку акті № 1 від 10.06.2005р., і цим обумовлює свою відмову від підписання акту.
У цьому зв’язку при вирішенні спору господарський суд виходить з наступних норм чинного законодавства.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 3 статті 875); замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (частина 1 статті 853); замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, зобов’язаний негайно розпочати їх прийняття (частина 1 статті 882); передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта про це вказується і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882).
Враховуючи наведене й ту обставину, що вартість робіт сторони узгодили під час укладення договору підряду від 10.01.2005р. № 18 (пункт 3.2) й додатків до нього, слід визнати юридично неспроможним висновок відповідача щодо завищення підрядником вартості робіт, зазначеної у акті № 1 від 10.06.2005р. приймання виконаних підрядних робіт за 2006 рік.
У цьому зв’язку Господарським кодексом України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів; при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (стаття 67).
То ж, виходячи з тих обставин, що запропонований позивачем до підписання акт № 1 від 10.06.2005р. приймання виконаних підрядних робіт за 2006 рік відповідач не оспорив, зауважень щодо якості зазначених як у цьому акті так і в акті № 1 від 10.06.2005р. приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 року не надав, господарський суд вважає необґрунтованою його відмову від здійснення оплати робіт, виконаних на підставі договору підряду від 10.01.2005р. № 18.
У цьому зв’язку господарський суд виходить з положень
- частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України, згідно якого оплата робіт проводиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Визначений законом порядок оплати робіт конкретизований приписом пункту 3.4 укладеного сторонами договору підряду, згідно якого оплата здійснюється за фактично виконану роботу на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів від дати підписання актів.
Отже, враховуючи викладене й те, що відповідач доказів належного виконання власних зобов’язань, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог суду не представив, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 586 298,20 грн. слід визнати підставними.
Здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і трьох процентів річних узгоджується з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача розмір наявної заборгованості відповідача внаслідок інфляції збільшився на 113 741,86 грн., сума процентів річних, нарахованих у розмірі 3 %, складає 10 260,00 грн.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
З урахуванням усіх обставин справи, викладені у відзиві на позов заперечення відповідача господарським судом не можуть братися до уваги з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення, як доводи, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не доведені у встановленому чинним законодавством порядку та не впливають на вирішення спору по суті.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок другої сторони пов’язані з розглядом даної справи судові витрати, до складу яких увійшли витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита –102,00 грн., витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Здійснення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією від 08.11.2006р. № 6061 та угодою від 08.11.2006р. № 2Ю/2006, укладеною позивачем з Фішер Ю.Є, яка є адвокатом згідно свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова /65026, м. Одеса, вул. Дворянська, 2, п/р 35221004000086 УСБ м. Одеси, код ЄДРПОУ 02071091, код плат. податків 020710915533/ в особі Іллічівського навчально-наукового центру /68001, м. Іллічівськ, вул. Данченко, 17-а, п/р 35228001000402 АКБ Управління Держказначейства, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23876628/
на користь ТОВ „Монтаж-23” /68001, м. Іллічівськ, вул. Данченко, 15/121, п/р 2600203230013 в АКБ „Правекс банк” м. Іллічівськ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 32004980, ІНН 320049815039/
586 298,20 грн. /п’ятсот вісімдесят шість тисяч двісті дев’яносто вісім грн. 20 коп./ заборгованості;
113 741,86 грн. /сто тринадцять тисяч сімсот сорок одна грн. 86 коп./ нарахованих внаслідок інфляції;
10 260,00 грн. /десять тисяч двісті шістдесят грн. 00 коп./ процентів річних,
3 000,00 грн. /три тисячі грн. 00 коп./ витрат на оплату послуг адвоката,
7 103,00 грн. /триста грн. 07 коп. / витрат по сплаті державного мита;
118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Усього –720 521,06 грн. /сімсот двадцять тисяч п’ятсот двадцять одна грн. 06 коп./.
3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Монтаж-23” /68001, м. Іллічівськ, вул. Данченко, 15/121, п/р 2600203230013 в АКБ „Правекс банк” м. Іллічівськ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 32004980, ІНН 320049815039/ довідку на одержання з державного бюджету державного мита в сумі 1 427,76 грн., надмірно сплаченого згідно квитанції № ПН31682 від 17.11.2006р.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Гарник Л.Л.