Справа № 2-а-137/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 року Золочівський районний суд Львівської області в складі судді Гуляка В.В.

при секретарі Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій, нарахування і виплату щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 у заявленому адміністративному позові просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо невиплати їй щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, просить зобов’язати відповідача виплатити їй недораховану надбавку до пенсії як дитині війни за період із 01 січня 2006 року по 01 травня 2009 року в сумі 4241,70 грн. та продовжувати їй виплати із 01 травня 2009 року надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона народилась у 1933 році і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року, має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього Закону із 01 січня 2006 року їй повинна була виплачуватись відповідачем щомісячна надбавка до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008 - 2009 роках виплачувалась у неповному обсязі. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітей війни було обмежено. Однак, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення вищевказаних нормативних актів, що зупинили дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому відповідач був зобов’язаний здійснити виплату їй державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи із 2006 року. Оскільки відповідачем цього зроблено не було, тому дії відповідача є незаконними і такими, що порушують її права. Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений на рівні, щодіяв у грудні 208 року, тобто в розмірі 498 грн.. Згідно проведеного розрахунку за період із січня 2006 року по квітень 2009 року включно вона, тобто позивачка, як дитина війни недоотримала соціальної допомоги як дитина війни в загальному розмірі 4241,70 грн..

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області позовних вимог не визнав і у письмовому запереченні на позовну заяву зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Відповідно до ст. 1 цього Закону, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни, згідно зі ст. 6 цього Закону пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 цього Закону, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині З статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог цього Закону, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Дане питання законодавцем вирішене в 2008 році шляхом внесення змін в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому виплачувати позивачці недоотримане підвищення до пенсії як дитині війни за 2008-2009 роки в сумі 1557, 00 грн. підстав немає. Окрім цього, у 2007 році для певної категорії осіб було встановлене підвищення до пенсії. А саме, відповідно до ст. 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що у 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Позивачка, яка підпадає під категорію дитина війни, не являється інвалідом, тому підвищення до пенсії як дитині війни у 2007 році їй не виплачувалось. З 01 січня 2008 року відповідно до ст.10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» їй встановлено підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено, що у 2008 році дітям війни до пенсії підвищення проводяться у таких розмірах : з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 гри., з 01 жовтня - 49,80 грн.. Надбавки для учасників війни передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ч.4 ст.14 цього Закону, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україніґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Проте, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року. Відповідно до п.15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст. 111 цього Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року. Проте, зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень у 2007 році були відсутні. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» кожен громадянин України має право звертатись в органи державної влади, зокрема органи Пенсійного фонду щодо отримання необхідної інформації для реалізації свого права, а також у випадку, коли громадянин вважає, що їх права порушені, має право звернутись зі скаргою на такі дії. Відповідно до ч.І ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Проте, позивачка не зверталась в управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі з заявою з приводу невірного, на думку позивачки, нарахування підвищення до пенсії та не отримувала письмової відповіді з даного питання від управління. Таким чином, вимоги позивачки є безпідставними, не ґрунтуються на чинному законодавстві і задоволенню не підлягають. У задоволення позовних вимог слід також відмовити, оскільки позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду. Відповідач наполягає на застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні із позовними вимогами не погодився, у задоволенні позову просив відмовити і підтримав обґрунтування відповідача, що викладені у письмовому запереченні на позовну заяву.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка являється пенсіонером, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни і перебуває як дитина війни на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, що підтверджується копією її паспорта, копією її пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1430/03- 20 від 12.03.2010 року і не заперечується особами, які беруть участь у справі.

Згідно формулювання позовних вимог, позивачка просить зобов’язати відповідача виплатити на її користь як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії. Також у позовній заяві позивачка вживає формулювання про те, що вона як дитина війни має право на щомісячну державну соціальну допомогу. При цьому, із змісту і суті адміністративного позову та із обґрунтування позовних вимог є зрозумілим, що позивачка як дитина війни і будучи пенсіонером бажає отримати підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», зокрема пунктом 17 статті 77, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6-у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

ОСОБА_3 був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року. Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Однак, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема : поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

При цьому, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України не приймались рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Тому, встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.

Таким чином, протягом 2006 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали норми Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» із змінами і доповненнями.

Отже, суд приходить до висновку, що для нарахування та виплати позивачці як дитині війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за період січня - грудня 2006 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», немає правових підстав.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 4 8 9-У від 19 грудня

2006 року, зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на

2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.

Таким чином, із 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно із спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивачка як дитина війни, мала право на отримання підвищення до пенсії у 2007 році за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, зокрема пунктом 41 розділу II цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними вищевказані зміни щодо розміру пенсії дітям війни.

Таким чином, із 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, позивачка як дитина війни, мала право на отримання підвищення до пенсії у 2008 році за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а у 2009 році - починаючи із 01 січня 2009 року.

Вищевказані рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року є обов’язковими до виконання на території України і мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає безпідставними покликання відповідача на невизначеність та відсутність грошових коштів і джерел фінансування для передбачених законом виплат дітям війни.

Крім цього, суд вважає безпідставними покликання відповідача на те, що у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні проводитись у розмірах, що встановлені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». При цьому суд враховує, що відновлені дією із 22 травня 2008 року норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають вищу юридичнусилу ніж норми вищевказаної постанови КМ України і відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України підлягають до застосування.

Відповідно до ст.ст. 6, 8 КАС України, кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому, КАС України не передбачено обов’язку особи, перед звернення до суду, попередньо звертатись до суб’єкта владних повноважень з приводу захисту порушених прав та інтересів.

Тому, є безпідставними покликання відповідача на те, що позивачка перед зверненням до суду не зверталась до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області з приводу невірного нарахування підвищення до пенсії і не отримувала письмової відповіді від Управління з даного питання.

Судом встановлено, що позивачці в 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни не нараховувались і не виплачувались.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Суд може визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Судом встановлено, що позивачка із розглядуваними позовними вимогами звернулась до адміністративного суду 08.06.2009 р., що підтверджується датою реєстрації позовної заяви у суді.

Отже, позивачкою пропущено строк звернення до суду із позовними вимогами про нарахування і виплату неотриманої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Про поновлення цього строку позивачка клопотань не заявляла і підстав для поновлення такого пропущеного строку суд не вбачає.

Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, тому у задоволення позовних вимог про нарахування і виплату неотриманої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід відмовити.

Судом встановлено, що у 2008 році та у 2009 році позивачці підвищення до пенсії як дитині війни щомісячно нараховувались і виплачувались : з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. в розмірі 48, 10 грн., з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. в розмірі 48, 20 грн., з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 49, 80 грн., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 1430/03-20 від 12.03.2010 року.

Тобто такі нарахування і виплати із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та із 01 січня 2009 року по 01 травня 2009 року здійснювались не на підставі відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і у меншому розмірі щомісячних надбавок до пенсії.

Тому, вимога позивачки про нарахування і виплату їй щомісячного підвищення до пенсії за 2008 - 2009 роки підлягає до часткового задоволення, а саме слід зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за період із 08 червня 2008 року по 30 квітня 2009 року включно, з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Кінець такого періоду визначено згідно меж позовних вимог.

Вимоги позивачки про нарахування і виплату їй підвищення до пенсії як дитині війни за період із 22 травня 2008 року по 08 червня 2008 року до задоволення не підлягають у зв’язку із пропуском нею річного строку звернення до адміністративного суду із вимогами про отримання підвищення до пенсії за цей період.

Строку звернення до адміністративного суду позивачка не пропустила лише за вимогами про нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії за період із 08 червня 2008 року по 30 квітня 2009 року.

Частиною 2 статті 105 КАС України передбачено, які вимоги може містити адміністративний позов, а статтею 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи. Тому формулювання рішення адміністративного суду за результатами розгляду позовних вимог в тій частині, що підлягають до задоволення, повинні бути визначені як визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачці за відповідний період, та зобов’язання відповідача здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період.

При цьому, визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачці за відповідний період, є необхідним для повного захисту порушених прав позивачки на отримання таких доплат, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України.

Суд враховує, що стягнення конкретної суми грошових коштів із відповідача в користь позивачки є можливим лише у разі якщо така сума коштів була позивачці нарахована, однак всупереч закону не була виплачена, чи у разі відшкодування спричиненої шкоди.

Оскільки обов’язок здійснення нарахування і виплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни та визначення конкретного їх розміру лежить на відповідачеві, тому відповідача слід зобов’язати здійснити такі нарахування і виплати відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», без зазначення судом їх конкретного розміру.

У задоволенні позовної вимоги про продовження позивачці виплат підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, прочинаючи із 01 травня 2009 року і на майбутнє (п.З резолютивної частини позовної заяви), суд вважає слід відмовити, оскільки позивачкою не надано суду доказів того, що у майбутньому відповідачем при нарахуванні їй пенсії будуть порушуватись її законні права та інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист, прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За відсутності обґрунтування та доказів конкретних фактів порушення прав позивачки, не можуть бути задоволенні її вимоги щодо припущень про необхідність судового захисту від можливого порушення її прав.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18,Д1, 99, 100, 102, 103, 104, 105, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд -

постановив: адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 08 червня 2008 року по 30 квітня 2009 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 08 червня 2008 року по 30 квітня 2009 року включно, з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вирахуванням виплачених їй сум за цей період.

У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

.

Суддя :