ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9316/23 Справа № 202/3732/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року                                        місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 202/3732/23

Номер провадження 22-ц/803/9316/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач – АТ КБ «ПриватБанк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року головуючого судді Бєсєди Г.В. по цивільній справі про стягнення трьох відсотків річних,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за період з 15 квітня 2018 року по 15 квітня 2021 року у розмірі573,32 доларів США – 3% річних від простроченої суми за кредитним договором № DNІ0А714470802 від 10 липня 2008 року.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 серпня 2023 року провадження за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за період з 15 квітня 2018 року по 15 квітня 2021 року у сумі 573,32 доларів США – закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

28 серпня 20232 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначаючи, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом роботи виконаної адвокатом,судом не враховано думку позивача щодо зменшення витрат на правову допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання апеляційного суду учасники розгляду не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ( а.с. 125,126,126 зв.с.).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не у повній мірі.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з метою документального підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 26 серпня 2020 року, укладений між адвокатом Рибаковим В.О. та Гулегою В.І., акт виконаних робіт від 25 липня 2023 року, довідка від 25 липня 2023 року за яким вартість виконаних робіт адвокатом склала 4 000 грн.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня 2023 року відкрито провадження по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

24 травня 2023 року до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому зокрема, стороною відповідача звернуто увагу суду першої інстанції, що в межах справи № 199/4163/21 було розглянуто позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав, та рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року було відмовлено в позові АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 573,32 доларів США в порядку ст. 625 ЦК України, отже наявні підстави для закриття провадження у справі № 202/3732/23, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У відзиві зазначено, що орієнтовано витрати відповідача на правову допомогу складають 5 000 грн (а.с. 44-45).

01 серпня 2023 року до суду першої інстанції подане клопотання ОСОБА_1 , в якому останні просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь судові витрати у розмірі 4 000 грн (а.с. 65).

До клопотання додано : - договір № 23 про надання правової допомоги від 26 серпня 2020 року та акт виконаних робіт до вказаного договору від 25 липня 2023 року, згідно з яким, ОСОБА_1 , з однієї сторони, та адвокат Рибаков В.О., з іншої сторони, узгодили сплату гонорару адвокату в розмірі 4 000 грн у цивільній справі № 202/3732/23. До обсягу в рамках зазначеної суми адвокат проводить наступну роботу: - ознайомлення з матеріалами справи № 202/3732/23 наданими клієнтом – 500 грн; - підготовка відзиву на позовну заяву у справі № 202/3732/23 – 2500 гр; - відвідування адвокатом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з метою участі у розгляді справи № 202/3732/23 (не відбулось, в зв`язку з клопотанням банку) (а.с. 66-67); - довідку адвоката Рибакова В.О. від 25 липня 2023 року, згідно з якою адвокатом Рибаковим В.О. отримано від ОСОБА_1 гонорар в розмірі 4 000 грн в межах цивільної справи № 202/3732/23 (а.с.68).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 серпня 2023 року провадження за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за період з 15 квітня 2018 року по 15 квітня 2021 року у сумі 573,32 доларів США закрито відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за період з 15 квітня 2018 року по 15 квітня 2021 року у сумі 573,32 доларів США відмовлено. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року набрало законної сили 17 березня 2023 року (а.с. 73-74).

28 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо витрат адвоката (а.с.76).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Суд першої інстанції, надавши оцінку доказам щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи заперечення представника позивача, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, однак , на переконання суду апеляційної інстанції, невірно визначився з їх розміром, враховуючи наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а також значення справи для сторони.

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, обсягу підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, з урахуванням доводів апеляційної скарги щодо зменшення заявлених витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року – змінити.

Викласти абзац перший резолютивної частини ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року в наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді: