Справа № 11-а-1064                         Категорія: ст. 286 ч.1 КК України

Головуючий у першій інстанції       Бабайлова Л.М.

Доповідач                                          Шальнєва Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді:                           Бєлан Н.О.

суддів:                                               Шальнєвої Т.П., Балацької Г.О.

за участю прокурора:                       Мінакової Г.О.

засудженого:                                     ОСОБА_1

захисника:                                         ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 раніше не судимого, -

засуджено:

-   за ст. 286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України засуджений зобов'язаний періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи на реєстрацію, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

2

 За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 07.07.2007 року, приблизно о 09 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Шкода - Октавія", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом в житловій зоні біля будинку 14/13 по пр. Маяковського в м. Києві в напрямку дороги пр. Маяковського в м. Києві, порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9, 12.1, 12.3 ПДР України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні перешкоди для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи факту вчинення засудженим ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч.1 КК України, просив вирок суду першої інстанції змінити - пом'якшити ОСОБА_1 покарання, а саме, призначити його у вигляді штрафу, оскільки, призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, у якого на утриманні знаходиться неповнолітня дитина та вагітна дружина, а транспортний засіб необхідний йому для виконання роботи, а також зменшити розмір моральної шкоди, посилаючись на те, що потерпілою не надано суду жодного доказу, яким вказана сума моральних страждань може бути підтверджена, але потім свої позовні вимоги апелянт змінив і просив вирок скасувати, ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілою, а провадження у даній кримінальній справі закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які просили вирок скасувати, а провадження у даній кримінальній справі закрити, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції захисника засудженого, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, при обставинах викладених у вироку, підтверджується доказами, які є у справі та детально викладені у вироку і в апеляції не оспорюються.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1 КК України є правильною.

3

Міра покарання ОСОБА_1 призначена згідно вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого і особі засудженого, є необхідною для його виправлення і перевиховання, попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, на утриманні має неповнолітню дитину, його дружина вагітна, його поведінку після наїзду на потерпілу, та дійшов правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді обмеження волі.

Разом з тим, враховуючи щире розкаяння засудженого у вчиненому і відшкодування заподіяної шкоди як обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Що стосується доводів апеляції про можливість скасування вироку та закриття справи щодо ОСОБА_1 у зв'язку з примиренням з потерпілою, то вони не є переконливими.

Відповідно до вимог закону умовами звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості, примирення з потерпілим та відшкодування завданих нею збитків.

Наявність сукупності таких умов є підставою для застосування ст. 46 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин невеликої тяжкості, відшкодував завдані ним збитки потерпілій.

Однак, підстав вважати, що ОСОБА_1 примирився з потерпілою, судова колегія не знаходить, оскільки, за змістом закону, примирення винної особи з потерпілим належить розуміти як акт прощення її ним в результаті вільного волевиявлення.

Між тим, такі дані в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 протягом досудового та судового слідства не вирішував питання про відшкодування потерпілій завданої шкоди.

Захисник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в своїй апеляції від 2 червня 2008 року також зазначив, що ОСОБА_1 не визнає розмір моральної шкоди, задоволений судом першої інстанції, та порушував питання про зменшення розміру моральної шкоди (а.с. 132).

Зазначена апеляція засудженим ОСОБА_1 була підтримана в повному обсязі (ах. 13).

Згідно з власноручної заяви потерпілої ОСОБА_3 від 23.06.2008 року вбачається, що вона отримала гроші від ОСОБА_1 в сумі 12 тис. грн. вже після направлення апеляції до апеляційної інстанції.

Крім того, в заяві, яка написана потерпілою ОСОБА_3 власноручно, не зазначено, що вона з ОСОБА_1 примирилась, а також взагалі не вбачається, що вона безпосередньо порушує питання про закриття справи.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку, звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з примиренням винного з потерпілою та закриття провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.