Справа №2-2143/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя в складі головуючого судді Дзюба М.В., при секретарі Горіной Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу. В обґрунтування позову було зазначено, що оскаржує дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає невиплату в повній мірі зазначеного підвищення протиправною та просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2009 року.

Позивач у письмовій заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав розглянути справу без його участі.

Представник відповідача, будучи повідомлений належним чином про дату та час судового розгляду справи, до суду не з’явився, в своїй письмової заяві просив справу розглянути за його відсутності, проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (надалі по тексту – Закон) від 18 листопада 2004 року, який встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно з наданими документами позивачу станом на 2 вересня 1945 року було менше 18 років.

За ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа соціальні гарантії громадян) був визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , при цьому зміни.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу І І Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року. У вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що положення Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення доля судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому, суд визнає, виходячи з рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за часовим критерієм – з дня прийняття Конституційним Судом України рішень про неконституційність положень деяких законів, якими зупинялось дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а позивач має право на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року по 31.12.2007року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року. Тому у зазначений період неправомірність дій відповідача є очевидною, а порушене право позивача на отримання підвищення до пенсії в цей період підлягає поновленню.

Згідно з ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2007 №1058-1\/, визначено, що суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України „Про соціальний захист дітей війни” для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держав відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Прийшовши до висновку щодо часткового задоволення позову, та враховуючи, що відповідач – орган управління ПФУ за статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, суд не стягує з відповідача відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 15, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично сплачених сум за вказані періоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Приморській районний суд м. Маріуполя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.В. Дзюба