Справа № 2-1751/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого – судді Дзюби М.В.

при секретарі – Петрухіной Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання незаконною відмову у перерахунку та виплаті недоотриманих коштів щорічної компенсації на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати та до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання незаконною відмову у перерахунку та виплаті недоотриманих коштів щорічної компенсації на оздоровлення за 2003рік, 2004 рік та 2007 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати; зобов’язати УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради згідно ст. 48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зробити доплату сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, у розмірі 2410 гривень та УПСЗН Артемівської міської ради за 2003рік, 2004 рік та 2007 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, у розмірі 3475 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог вказав на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має ІІІ групу інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, який має інвалідність ІІІ групи, передбачена щорічна компенсація не оздоровлення, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на 2003рік, 2004рік, 2007рік та 2009рік, йому повинно було виплачено в розмірах: за 2003 рік – 820 гривень, за 2004 рік – 948 гривень, за 2007 рік - 1840 гривень, за 2009 рік – 2500 гривень. Натомість, відповідачі щорічно виплачували компенсацію за 2003рік та за 2004 рік по 21,50 гривні, за 2007 та 2009 роки по 90 гривень. Відповідачі відмовились у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить стягнути з УПСЗН Артемівської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003рік, 2004рік та 2007рік в сумі 3475 гривень та з УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі 2410 гривень та визнати дії відповідачів незаконними.

Позивач у письмовій заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, просили розглянути справу за їх відсутності, надіславши заперечення. В останніх прохали відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що допомога виплачувалась згідно діючого законодавства.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії А № 065623 (а.с.11) та довідкою МСЕК ДОН-05 № 090497 (а.с.13), тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частини першої  ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивних територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального Закону розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей   застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації  ст. 48 Закону України  Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови № 836 від 26 липня 1996 року встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Таким чином, оскільки до 01 січня 2006 року правова норма про розмір щорічної допомоги на

оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад

пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору

підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому суд у задоволенні позовних вимог у часті зобов’язання УПСЗН Артемівської міської ради згідно ст. 48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зробити доплату сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003та 2004 роки у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати – відмовляє.

Згідно зі ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Дійсно, п.30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 90 гривен виплачена позивачу в у листопаді 2007 р. Згідно зі ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 460 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2007 рік повинен складати 1840 гривен (460 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1750 гривень (1840 – 90).

Що стосується вимог позивача стосовно перерахунку і виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, то вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до прийняття  Закону України«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам ІІІ групи установлена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто відповідач має керуватися діючою нормою ст. 48 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої позивачу повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох   мінімальних розмірів заробітної плати.

       Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46). Розміри мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком встановлюються Законом України  «Про Державний бюджет»  на відповідний рік.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру належних позивачеві соціальних виплат за 2009 рік застосуванню підлягають ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не положення постанов КМУ від 12.07.2005 року за №562 та від 18.03.2009 року за №211, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік в сумі 90 гривен виплачена позивачу в у травні 2009 р. Згідно Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 625 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2009 рік повинен складати 2500 гривен (625 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 2410 гривень (2500 – 90).

Таким чином, недоплата за 2007рік та 2009 рік складає 4160 гривень.

Враховуючи, що фінансування програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за відповідними КПКВ (код програмної класифікації) та КЕКВ (код економічної класифікації), та у відповідності з положеннями п. п. 19, 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, суд вважає, що стягнення коштів на користь позивача необхідно здійснювати за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у межах трирічного строку позовної давності, а саме за 2007 та 2009 роки, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні вимог за 2003 та 2004 роки слід відмовити.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 15, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради по відмові у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоотриманих коштів щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради по відмові у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоотриманих коштів щорічної компенсації на оздоровлення за 2009 рік, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради виплатити на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України, недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1750 гривень.

Зобов’язати з Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської Ради, виплатити на користь ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України, недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2410 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Приморській районний суд м. Маріуполя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Дзюба М.В.