Справа № 2-2344/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого – судді Дзюби М.В.

при секретарі – Петрухіной Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради про визнання незаконною відмову у перерахунку та виплаті недоотриманих коштів щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати; зобов’язати УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради згідно ст. 48 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зробити доплату сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 – 2010 роки у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, у розмірі 9196 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог вказав на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має ІІІ групу інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, який має інвалідність ІІІ групи, передбачена щорічна компенсація не оздоровлення, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на 2007, 2008, 2009 та 2010 роки, йому повинно було виплачено в розмірах: за 2007 рік – 1600 гривень, за 2008 рік – 2060 гривень, за 2009 рік - 2420 гривень, за 2010 рік – 3476 гривень. Натомість, відповідач щорічно виплачував компенсацію по 90 гривень. Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить стягнути з УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 – 2010 роки у сумі 9196 гривень та визнати дії відповідача незаконними.

Позивач у письмовій заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності, надіславши заперечення. В останніх прохав відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що допомога виплачувалась згідно діючого законодавства.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії А № 052798 (а.с.10) та довідкою МСЕК 2-18 АВ № 001695 (а.с.12), тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Так, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка

виплачується особам, зокрема інвалідам ІІІ групи, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального Закону розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Згідно з ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Дійсно, п.30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були вигнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону Україні: "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акт; України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам ІІІ групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Суд виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вважає неправомірними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Отже, нарахування та виплата позивачу недоотриманих коштів на оздоровлення у 2009 році, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових коштів згідно з наступним розрахунком.

Згідно зі ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 400 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2007 рік повинен складати 1600 гривен (400 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1510грн..

Згідно зі ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 515 гривень. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2008 рік повинен складати 2060 гривень (515 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1970 грн.

Згідно зі ст. 55 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 605 гривень. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2009 рік повинен складати 2420 гривень (605 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 2330 грн.

Таким чином, недоплата за 2007, 2008, 2009 роки складає 5810 гривень.

Не знаходить суд підстав для задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2010 рік відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки в цій частині права позивачки не порушені, тому що ОСОБА_1 кошти на оздоровлення за 2010 рік ще не отримала, і позивачем доводи таких порушень в суді не наведені.

Враховуючи, що фінансування програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за відповідними КПКВ (код програмної класифікації) та КЕКВ (код економічної класифікації), та у відповідності з положеннями п. п. 19, 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, суд вважає, що стягнення коштів на користь позивача необхідно здійснювати за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме за 2007, 2008 та 2009 роки, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні вимог за 2010 рік слід відмовити.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кат астрофи", ст. ст. 15, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради по відмові у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоотриманих коштів щорічної компенсації на оздоровлення за 2007рік, 2008 рік та 2009 рік, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської Ради, виплатити на користь ОСОБА_1 , за рахунок коштів Державного бюджету України, недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік-1510гривень, за 2008 рік -1970 гривень, за 2009 рік - 2330 гривень, а всього 5810 гривень..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Приморській районний суд м. Маріуполя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Дзюба М.В.