Провадження № 1-в/679/37/2023

Справа № 679/318/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року                                                                м. Нетішин

       Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нетішин подання Шепетівського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в:

До Нетішинського міського суду Хмельницької області надійшло подання заступника начальника Шепетівського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування подання зазначено, що вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_3 , яким останнього засуджено за вчинення 02.02.2023 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді 1 року обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено з випробуванням терміном на 1 рік, надійшов на виконання 01 травня 2023 року. Також, 02 травня 2023 року до відділу пробації на виконання надійшов вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за вчинення 24.02.2023 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Проте, при призначенні покарання вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року стосовно ОСОБА_3 не було враховано вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року стосовно нього ж.

Просить, відповідно до п. 11 ч.1 ст. 537 КПК України вирішити питання про застосування покарання за вироками Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.03.2023 та від 23.03.2023 та приведення вироку у відповідність за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, а саме визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Учасники судового розгляду, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, у судове засідання не з`явилися.

Від прокурора надійшли письмові пояснення, у яких він просить, на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України, вирок Нетішинського міського суду від 23.03.2023 виконувати самостійно.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши подання та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Вирок набрав законної сили 08 квітня 2023 року, прийнятий на виконання 01.05.2023. Кримінальне правопорушення було вчинене 02 лютого 2023 року.

Окрім того, вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Вирок набрав законної сили 24 квітня 2023 року, прийнятий на виконання 02.05.2023. Кримінальне правопорушення було вчинене 24 лютого 2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при ухваленні вироку 23 березня 2023 року, попередній вирок від 03 березня 2023 не набрав законної сили.

Таким чином, при постановленні вироку Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року не був врахований вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року, оскільки останній станом на 23.03.2023 не набрав законної сили.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, п. 11 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов`язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК ( 2341-14 ) та статей (411, 413 КПК ( 1003-05 ) (нині статті 537, 539 КПК України).

Разом з тим, у даному випадку визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків відносно ОСОБА_3 повинно відбуватися за правилами не ст. 71 КК України, а за ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки після постановлення вироку у справі встановлено, що засуджений винен ще й в іншому проступку, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

За таких обставин суд вважає, що необхідність визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України у такому випадку може бути обумовлена, якщо щодо засудженого є не приведений у виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за сукупністю вироків.

Як вбачається з положення пункту 10 Постанови Пленуму ВСУ № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків» від 21 грудня 1990 року, коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок (і тому суд не призначив покарання за сукупністю вироків), суд за місцем виконання вироку зобов`язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Саме такий правовий висновок викладений також Верховним Судом у постанові № 754/2749/17 від 27 березня 2018 року (провадження № 51-717км18).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.03.2023, яким засуджено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено з випробуванням терміном на 1 рік, та вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.03.2023, яким його засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн, – підлягають окремому виконанню, а тому їх слід виконувати самостійно.

Щодо доводів органу пробації про необхідність призначення судом за вироком від 23.03.2023 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, то вони є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

У статті 8 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конституцією України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62).

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Таким чином, до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як із невинуватою особою. Це, зокрема, означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України при наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі «Аллене де Рібемон проти Франції».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.04.2018 р. по справі № 639/9081/15-к, до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися із нею як невинуватою особою. Це, зокрема, означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, при наявності попереднього вироку який не набрав законної сили.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.11.2022 року по справі 330/2907/20 №51-6191км21 та у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі 487/6752/17 №51-4584км19.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та як вірно вказує представник органу пробації у поданні, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_3 вчинив 24.02.2023, тобто до вироку Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.03.2023 року за ч. 2 ст. 125 КК України.

Проте судом встановлено, що згідно матеріалів справи у суду на момент ухвалення стосовно ОСОБА_3 вироку від 23.03.2023 не було відомостей про те, що вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.03.2023 року за ч. 2 ст. 125 КК України стосовно ОСОБА_3 набрав законної сили.

Враховуючи наведені положення, а також те, що на час ухвалення стосовно ОСОБА_3 вироку від 23.03.2023, вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.03.2023 року за ч. 2 ст. 125 КК України стосовно ОСОБА_3 не набрав законної сили, у суду на момент винесення вироку (23.03.2023) не було підстав для визначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

З огляду на вищевикладене, у даному випадку застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, а кожний з вироків слід виконувати самостійно.

Керуючись статтями 370, 372, 537, 539 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 2 ст. 125 КК України виконувати самостійно.

Вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 березня 2023 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України виконувати самостійно.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом 7 днів з моменту отримання її копії.

Суддя                                                                 ОСОБА_1