h
справа №2а-1371/09/0670
категорія 3.2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2009 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.,
при секретарі - Шиндарівській В.В.
з участю позивача, представника відповідача та прокурора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку
про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди ,-
встановив:
ОСОБА_1. звернувся до суду позовом, в якому зазначає, що з 05.08.1976р. по 06.03.2008р. він проходив дійсну військову службу в Збройних Силах, а з 22.05.2003р. по 06.03.2008р. - в Житомирському зональному відділі військової служби правопорядку на посаді начальника відділення оперативних чергових - старшого оперативного чергового. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно змінено розподіл службового часу, внаслідок чого, реальна тривалість його службового часу перевищувала тривалість службового часу, яка визначена законодавством України. У відповідь на його звернення з цього питання начальник Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку не поновив порушене право, а , навпаки, збільшив навантаження на нього. Це призвело до погіршення стану його здоров"я, завдало фізичних і моральних страждань. Просив визнати бездіяльність та дії начальника Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку протиправними, стягнути з відповідача 95000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що права позивача не були порушені, оскільки він ніс службу у добовому наряді, де, відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тривалість службового часу законодавством не обмежена. Крім того, представник відповідача заявив, що позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду.
Такої ж думки був і прокурор, котрий вступив в справу для захисту інтересів відповідача.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та думку прокурора, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити із слідуючи підстав:
Судом встановлено, що позивач з 05.08.1976р. по 06.03.2008р. проходив дійсну військову службу в Збройних Силах, в т.ч. з 22.05.2003р. по 06.03.2008р. - в Житомирському зональному відділі військової служби правопорядку на посаді начальника відділення оперативних чергових - старшого оперативного чергового.
Згідно графіку несення служби оперативними черговими у період з квітня 2004 року по січень 2008 року реальна тривалість службового часуОСОБА_1 значно і постійно перевищувала тривалість часу, встановлену ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача і прокурора про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 5 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки в даному випадку йдеться не про епізодичне несення служби в добовому наряді, а про систематичне виконання обов"язків, що становили основний зміст військової служби за вказаною посадою.
Разом з тим, позов задоволенню не підлягає, оскільки статтею 233 КЗпП України, чинність якої поширюється на спірні правовідносини відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження встановлений тримісячний строк для захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивач звернувся до суду через рік після звільнення зі служби, в лютому 2009 року, тобто з пропуском передбаченого ст. 233 КЗпП України строку, клопотань про поновлення пропущеного строку не подавав, а на застосуванні строку звернення наполягає відповідач, позов не може бути задоволений.
Оскільки вимога щодо відшкодування моральної шкоди є похідною, суд відмовляє у задоволені і цієї вимоги.
Керуючись Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 86, 94, 99, 100, 158 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
В задоволені позовуОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення з позовом до суду.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович