ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року                                Чернігів                               Справа № 620/11077/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді                                                  Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 4 від 13.01.2022 в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 дружині померлого ОСОБА_2 ; зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , дружини померлого ОСОБА_2 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, як дружина померлого, має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім`ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов`язане із наявністю зв`язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов`язків військової служби.

Представник Міністерства оборони України подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач не має права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, як дружина померлого, оскільки смерть ОСОБА_2 настала понад річний термін після звільнення з військової служби. Крім того вказує, що позивачем не було надано документ, що свідчить про обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 02.10.2023 було відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи за присутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , має статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 03.02.2021, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 05.05.2006, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 23.10.2020 (а.с. 24, 26, 33).

01.11.2021 позивач звернулась до Міністерства оборони України з заявою та відповідними документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби (а.с. 35).

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.01.2009 № 16 мінно-вибухова травма (контузія), поранення, їх наслідки рядового у відставці ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 57).

Згідно витягу із протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 05.01.2021 № 2 поранення, контузія колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 «МВТ: множинні вогнепальні осколкові поранення верхньої та нижньої лівих кінцівок, контузія головного мозку (1968 р в Чехословаччині)», наслідком яких стало захворювання: «Цереброваскулярна хвороба. Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 – поранення, контузія та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 34).     

13.01.2022 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були розглянуті подані позивачем документи та прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії № 4 (пункт 1) та затверджене Міністром оборони України 18.01.2022, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії солдата строкової військової служби у відставці ОСОБА_2 , оскільки відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23.10.2020, смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно військового квитка серії НОМЕР_4 рядового ОСОБА_2 звільнено зі строкової військової служби 06.06.1969, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем. Смерть ОСОБА_2 настала понад річний термін після звільнення з військової служби (а.с. 46).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (частина перша статті 16-1 Закону).

Згідно пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Так, згідно з частинами шостою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975, в редакції, чинній на час звернення позивача за призначення одноразової грошової допомоги).

У відповідності до вимог пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Отже, Закон та Порядок № 975, у редакціях, чинних на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ), містять положення про наявність права у членів сім`ї, батьків та утриманців на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, але умови отримання одноразової грошової допомоги з цих підстав законодавцем обмежено певним часом - якщо смерть настала протягом року після звільнення її з військової служби.

Суд звертає увагу на те, що позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається саме на пункти 1, 2 частини другої статті 16 Закону у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 № 2522-VIII та на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а, від 28.01.2020 у справі № 2204/2957/18, від 28.02.2020 у справі № 820/6689/17, від 10.08.2020 у справі № 295/14571/17, від 13.05.2020 у справі № 489/4898/16-а, від 30.06.2021 у справі № 240/11497/19 та від 29.08.2022 у справі № 240/7466/19, які полягають у такому: «зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби. Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження».

Разом з тим, суд зауважує, такі правові висновки Верховного Суду стосується застосування пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом від 06.09.2018 № 2522-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 № 2522-VIII (набрав чинності 13.10.2018) норми, зокрема пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII істотно змінено, внаслідок чого вони набули такого змісту: «одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби».

Суд зазначає, що юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.

Системний аналіз пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, у редакції, яка була чинною на дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дає підстави для висновків, що виникнення права на одноразову грошову допомогу пов`язано із такими юридичними фактами: по-перше - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби; по-друге - смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; по-третє - смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У перших двох випадках йдеться про смерть діючих військовослужбовців.

У третьому випадку, підставою для призначення та виплати допомоги є смерть особи, звільненої з військової служби. Однак законодавець передбачив, що для виникнення права на допомогу необхідним є одночасне існування таких умов: 1) смерть особи, звільненої з військової служби, настала протягом року після звільнення; 2) смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини 06.06.1969, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, настання смерті ОСОБА_2 відбулося після сплину одного року після звільнення, а тому одна із обов`язкових умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана. При цьому, та обставина, що у витязі з протоколу засідання 12 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 05.01.2021 № 2 поранення, контузія колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 «МВТ: множинні вогнепальні осколкові поранення верхньої та нижньої лівих кінцівок, контузія головного мозку (1968 р в Чехословаччині)», наслідком яких стало захворювання: «Цереброваскулярна хвороба. Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 – поранення, контузія та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не є підставою для призначення одноразової допомоги, оскільки перша із двох обов`язкових умов для отримання допомоги не дотримана.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 з тієї підстави, що між датою звільнення його зі служби та датою його смерті минуло більше року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 1 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання № 4 від 13.01.2022, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є обґрунтованим та правомірним.

При цьому, в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, зважаючи на те, що така обставина не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено  02.10.2023.

Суддя                                                                                           Н.М. Баргаміна