ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10793/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське», у якому просило суд:

- визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 №466 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (код ЄДРПОУ 43008254);

- застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1303619832204), який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. провулок Жовтневий (Незалежності), буд. 4-б.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення комплекс, який знаходиться: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 466.

19.11.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення, за умовами якого сторони відмовилися від Договору дарування нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 466.

Вважаючи, що укладення договору дарування та відчуження активів нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов`язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, контролюючий орган звернувся до суду про визнання його недійсним та стягнення на користь держави всього отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» за вказаним договором.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Як вбачається з позовної заяви, правовою підставою позову позивачем зазначено статтю 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму) зазначено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина 1 статті 216 ЦК).

Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 Цивільного кодексу України, так само, як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

Як вбачається з доводів позивача, останній вказуючи на те, що правочин між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське» вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зауважує, що укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, при цьому маючи податковий борг на суму 172 562 939,45 грн., посадові особи ТДВ «Узинський цукровий комбінат» завідомо умисно вчинили дані дії, ухиляючись від сплати грошових зобов`язань з подальшою метою їх невиконання.

За положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року у справі №320/3824/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №0003873201 від 31.03.2020 року, № 0003863201 від 31.03.2020 року, № 0003853201 від 31.03.2020 року, № 0003843201 від 31.03.2020 року, № 0003833201 від 31.03.2020 року.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2021 року у справі №320/3824/20 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №320/3824/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Вказана постанова набрала законної сили 05.07.2021.

Таким чином, враховуючи положення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України грошові зобов`язання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на суму 172 562 939,45 грн., визначені зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, мали бути сплачені протягом десяти робочих днів, тобто до 19.07.2021 включно, за інакших обставин з 20.07.2021 року грошові зобов`язання набувають статусу податкового боргу.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» скористалося своїм правом на повторне звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, №0003843201, № 0003833201 з інших підстав та 06.07.2021 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі №320/8042/21.

Отже, в рамках адміністративної справи №320/8042/21 оскаржуються податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 року №0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201.

Таким чином, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання, визначені у вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях в силу закону вважаються неузгодженими та, відповідно, не набули статусу податкового боргу.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на те, що грошові зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на суму 172562939,45 грн. набули статусу податкового боргу 19.07.2021, є необґрунтованими та спростовуються встановленими вище обставинами.

Пунктом 95.1 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ПКУ).

Згідно з пунктом 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не подано позов про стягнення з ТДВ «Узинський цукровий комбінат» податкового боргу на суму 172 562 939,45 грн.

Таким чином, у податкового органу не настало право на стягнення податкового боргу, що унеможливлює і дії податкового органу по погашенню податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Відтак, стверджувати про суперечність договору дарування при недотриманні передбаченої законодавством процедури стягнення податкового боргу є передчасним.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з рішенням єдиного учасника товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» №6 від 02.07.2021 року - товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» (країна резиденства Хорватія) надано дозвіл товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна, зокрема й щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №1303619832204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, провулок Жовтневий (Незалежності), будинок 4-б.

Справжність підпису ОСОБА_1 , єдиного учасника товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» - товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» на рішенні №6 від 02.07.2021 року засвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В.

Таким чином, наявність вищевказаного рішення №6 від 02.07.2021 року, прийнятого до ухвалення Верховним Судом постанови від 05.07.2021 року у справі №320/3824/20, спростовує твердження податкового органу про наявність умислу у товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, право на укладення такого договору дарування передбачено Статутом товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (затверджено рішенням №1 Учасника ТДВ «Узинський цукровий комбінат» 01.12.2020), у пункті 9.3 якого вказано, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, товариство має право передавати юридичним та фізичним особам, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є на балансі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення комплекс, який знаходиться: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. провулок Жовтневий (Незалежності), буд. 4-б . Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 466.

В подальшому, 19.11.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення, за умовами якого сторони відмовилися від Договору дарування нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 466.

Пунктом 5 договору дарування нежитлового приміщення від 07.07.2021 передбачено, що обдаровуваний набуває право власності на нежитлове приміщення з моменту прийняття дарунку, підписання цього договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких належних та допустимих доказів, зокрема актів прийому-передачі, які б вказували на факт передачі ТОВ "Обухівське" нежитлового приміщення реєстраційний номер 1303619832204, який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. провулок Жовтневий (Незалежності), буд. 4-б, суду не надано.

Отже фактично прийняття дарунку ТОВ «Обухівське» згідно умов Договору не відбулося.

Відтак, позивачем не доведено фактичного виконання умов договору дарування від 07.07.2021 та відчуження об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ "Обухівське".

За встановлених обставин, договір дарування є не реалізованим, відповідно ТОВ «Обухівське» не вступило у фактичне володіння нежитлового приміщення, який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. провулок Жовтневий (Незалежності), буд. 4-б.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки договір дарування нежитлового приміщення від 07.07.2021 року є розірваним, він не створює жодних правових наслідків, зобов`язання за ним є припиненим, відтак відсутні підстави вважати про наявність предмета спору у даній справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко