Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ                           УКРАЇНИ

29  квітня    2009  року  Шевченківський районний суд  м.Львова

 в складі : головуючого-судді                         Білінської Г.Б.

                 при секретарі                                   Коваль Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб  Третьої Львівської державної нотаріальної контори, ОКП “БТІ та ЕО” про визнання свідоцтва про право на спадщину   недійсним  та визнання  права власності на спадкове майно,

                                             в с т а н о в и в

                    Позивачка звернулась  до  суду  із позовом, у якому просить визнати недійсним  свідоцтво про право на спадщину  та  визнати  за нею право власності на спадкове майно.

                   В обгрунтування своїх вимог  покликається  на те ,  що  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  помер її батько ОСОБА_3, після смерті  якого  відкрилась спадщина. Спадкоємцями  по смерті батька  являлись  вона,  мати  ОСОБА_4 та  брат  ОСОБА_2  Позивачка та її мати  в установлений законом термін звернулись в нотаріальну контору  і  отримали свідоцтво про право на  спадщину - на 2\3 частки  спадкового майна.  Відповідач  ОСОБА_2 , будучи сином померлого ОСОБА_3,   формально  являвся спадкоємцем першої черги , однак з ним разом на момент смерті не проживав, у передбачений законом шестимісячний термін не подавав заяви  про  прийняття спадщини  ,     спадщину  не приймав.  18.02.2000 р.  відповідач звернувся  у нотаріальну контору із заявою  про прийняття спадщини  ,  11.04.2006 р.   Третьою Львівською державною нотаріальною  конторою  було видано свідоцтво  про право на спадщину, а саме - на   1\3 частку спадкового майна, яке    складається  із 1\2 частини будинку АДРЕСА_1  у м.Львові. Позивачка  просить визнати  свідоцтво про право на спадщину, видане   відповідачу  нотконторою  недійсним та скасувати реєстрацію прав власності  на  спірну частку  з тих підстав, що   видано свідоцтво    через вісім років після смерті спадкодавця. Окрім цього вважає, що будинок АДРЕСА_1 у м.Львові складається із двох квартир. У квартирі НОМЕР_1 проживав  відповідач,а у квартирі НОМЕР_2  - вона,мати  та батько . Після смерті батька  відповідач  фактично спадщини не приймав, оскільки залишився проживати у своїй квартирі НОМЕР_1  ,у квартиру НОМЕР_2 ,де проживав батько не вселявся, цією частиною будинку не цікавився, тобто  нотаріус  безпідставно  видав відповідачу свідоцтво   про право на спадщину ,як  спадкоємцю першої черги  ,який фактично вступив у спадкові права. Так як  мати  ОСОБА_4 померла  ІНФОРМАЦІЯ_1р.  і крім позивачки більше спадкоємців  ,які б претендували на батькову частку немає,просить визнати за нею право власності  на 1\3 частику спадкового майна.

   У судовому засіданні позивачка ствердила свої вимоги та дала пояснення,аналогічні змісту позову.

   Відповідач позовні вимоги заперечив та пояснив, що його батько - ОСОБА_3  являвся  власником будинку АДРЕСА_1у м.Львові.  На підставі договору  купівлі-продажу   від 27.11.1997 р.  1\2 частка  будинку   перейшла у власність ОСОБА_2  Будинок ніколи  не поділявся  на  дві квартири  і  використовувася всіма мешканцями в-цілому.   ІНФОРМАЦІЯ_2 р. батько помер,після чого відкрилась спадщина.  В спадкову масу входила 1\2 частка  будинку.  Спадкоємцями  по смерті батька  були  :мати ОСОБА_4,   він  та сестра  ОСОБА_1  Оскільки він  постійно проживав у даному будинку  як до смерті батька, так і після  його смерті,  фактично вступив  у спадкові права,  після його звернення у нотаріальну контору   про  прийняття спадщини державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину. Позовні вимоги  вважає безпідставними  ,просить у позові відмовити.

        Представник третьої особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори  Семенюк  О.Є,  позовні вимоги  заперечила ,  вважає,що підстав для  визнання  виданого  нею ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька - немає.

         Представник третьої особи ЛОДКП «БТІ та ЕО»  позовні вимоги заперечила , вважає,що підстав  для скасування реєстрації прав власності  відповідача на спадкове майно - немає,оскільки реєстрація  проведена  відповідно до вимог закону.

         З»ясувавши обставини справи,заслухавши доводи сторін,вивчивши представлені  докази, суд  приходить до висновку,що  позов до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

         Судом встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  помер  ОСОБА_3, що проживав по АДРЕСА_1 у м.Львові.  Після його смерті відкрилась спадщина. Спадковим майном, що на момент смерті належало  ОСОБА_3 , була  1\2 частина будинку поАДРЕСА_1 у м.Львові , що вбачається  із витягу  з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що мається у спадковій справі,  наданій Третьою Львівською державною нотаріальною конторою .

           06.09.2001  р. у  Третю Львівську державну нотаріальну контору  звернулись  ОСОБА_4- дружина  покійного ОСОБА_3 та  його донька  ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини. У заяві  ,яка підписана  особисто позивачкою та її матір»ю  зазначено, що спадкове  майно  складається із 1\2 частини   будинку поАДРЕСА_1 у м.Львові,  ще одним спадкоємцем, який претендує на спадщину ,вказаний ОСОБА_2

Тобто  , позивачка   під час звернення до нотаріальної контори  по питанню прийняття спадщини по смерті  свого батька , у 2001 році  не заперечувала того, що її брат ОСОБА_2 являється спадкоємцем   першої черги нарівні із нею та матір»ю, а також  не заперечувала того, що спадковим майном по смерті батька є 1\2 частина будинку  по АДРЕСА_1 у м.Львові.

         Покликання позивачки на те, що будинок  поАДРЕСА_1  складаеться  із  кв.НОМЕР_2 та НОМЕР_1    ,  і що відповідач, проживаючи у кв. НОМЕР_1 , не міг  прийняти спадщину ,  не відповідає дійсності.  Із матеріалів інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1  вбачається, що будинок  зареестрований  в цілому  під НОМЕР_3, до смерті  ОСОБА_3 перебував у спільній частковій власності  батька та сина , жодного поділу  на квартири  не існувало. Як ствердила у судовому засіданні третя особа  державний нотаріус, нею була прийнята до уваги довідка  ЛКП «ЖЕК-407»   про те, що  ОСОБА_2  проживав на момент смерті  свого батька ОСОБА_3 разом із ним по АДРЕСА_1 у м.Львові, після його смерті залишився там проживати і зареєстрований за даною адресою, що свідчило про фактичне прийняття спадщини  спадкоємцем .

         Окрім цього, як ствердила у судовому засіданні допитана в якості свідка державний нотаріус Семенюк О.Є. і ця обставина не  спростовувалась позивачкою,  станом на 06.09.2001 р.   при видачі свідоцтва про право на спадщину по смерті ОСОБА_3  його дочці ОСОБА_1 та дружині ОСОБА_4 в розмірі 2\3 часток спадкового майна   \  1\2  частини спірного будинку\ ,  позивачка  не мала жодних заперечень  щодо розміру спадковго майна та кола  спадкоемців.

        Відтак,  суд вважає позовні вимоги   безпідставними та такими,що до задоволення не підлягають.

         Керуючись ст.ст.10,62,213-215, 209 ЦПК України, ст.  525, 529, 549 ЦК України\ в редакції 1963 р.\ , суд

                                          в и р і ш и в  :

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб  Третьої Львівської державної нотаріальної контори, ОКП “БТІ та ЕО” про визнання свідоцтва про право на спадщину   недійсним  та визнання  права власності на спадкове майно - відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до  апеляційного суду Львівської області  через місцевий суд  шляхом подачі заяви про оскарження протягом  десяти днів після проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної  скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про оскарження.

Головуюча