Справа № 761/36484/21

Провадження № 2/761/4005/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

У своїй позовній заяві просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті бабусі позивачки відкрилася спадщина на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 . В установлений законом строк позивачка звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно. Оскільки оригіналів правоустановчих документів на спадкове майно у позивачки відсутні, їй було рекомендовано за захистом своїх прав звернутися до суду.

Протоколом автоматизовано розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2021 року матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року було скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року було витребувано: у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. (адреса місцезнаходження: 04086, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 2/33) копію спадкової справи, яка заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 квітня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити.

Відповідач Київська міська рада своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчого судового засідання.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, 2003 року, законами України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права, крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть виданого 08.04.2021 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право власності померлої ОСОБА_2 на спадкове майно належало за життя спадкодавця відповідно до розпорядження фонду комунального майна Радянського району №9991 від 06.11.1994 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована та належала померлій ОСОБА_2 - бабусі позивачки та ОСОБА_3 - матері позивачки, в рівних долях, про що було видано правоустановчий документ - свідоцтво про право власності на житло від 09.11.1994 року.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року у справі №761/21100/15 було визнано за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням було визнано за позивачкою право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_3 .

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.08.2017 вбачається, що 26 серпня 2017 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , про що складно відповідний актовий запис №2079.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

чоловіка - ОСОБА_5 ;

дружини - ОСОБА_1 .

Після смерті бабусі позивача відкрилася спадщина на квартиру 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Оскільки оригінали правоустановчих документів на квартиру АДРЕСА_1 у позивача відсутні, то останній було рекомендовано звернутися до суду.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - стаття 1216 ЦК України. Спадкодавець - це фізична особа, права та обов`язки якої після смерті переходять до інших осіб. Спадкоємці - це особи, що набувають право на спадщину (особи, які є живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини, а також юридичні особи та держава). Право спадкування тісно пов`язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки обставини, які входять до предмета доказування відповідно до Листа від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі, й суд встановлював їх на підставі матеріалів спадкової справи, витребуваної у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лук`янчук Юлії Петрівни.

Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, які стали предметом дослідження в ході розгляду цієї справи, й встановлені правовідносини та докази покладені в основу рішення суду про задоволення позову.

Із матеріалів спадкової справи встановлена наявність Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 жовтня 2021 року, відповідно до якої нотаріус вказав, що ОСОБА_1 не надала оригіналів правовстановлюючих документів на майно, а саме спірну квартиру. Водночас, нотаріус роз`яснив позивачу її право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Так, відповідно до Листа від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» суди при розгляді справ даної категорії мають звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом та заповітом відповідно до статті 1217 ЦК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається зі ст. ст. 1217, 1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Встановивши, що позивач є спадкоємицею першої черги за законом після смерті бабусі, вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не відмовившись від спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, а тому суд приходить до висновку, що позивачка вважається такою, що прийняла спадщину - 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 , проте свідоцтво позивачка не отримала й вказане майно залишились не набутими нею, а тому суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання за позивачем права власності за законом.

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1228, 1262, 1268 ЦК України, а також Закону України «Про нотаріат», з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування», Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Київська міська рада, адреса місця знаходження - м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Суддя: