Справа № 22 - 2679 / 2008 p.        Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.

Суддя-доповідач:                                                                               Глазкова О.Г.

РІШЕННЯ

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2008 року                                                                      М. Запоріжжя          

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого  Боєвої В.В.

суддів                      Глазкової О.Г.

Стрелець Л.Г. при секретарі Вертелецькій І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду М. Запоріжжя від 15 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спеціального зв"язку в особі Запорізького обласного вузлу зв"язку про визнання незаконним наказу про накладання дисциплінарного стягнення,  стягнення невиплаченої премії та відшкодування моральної шкоди ,

встановила:

 У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначений позовом.

У позові зазначає ,  що наказом підприємства № 137 від 17.12.2007 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани про порушення ним правил використання мобільного зв"язку при виконанні службових обов"язків. Оскільки наказ є незаконним,  просить задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

З рішенням суду ОСОБА_1 не згоден ,  подав апеляційну скаргу ,  в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних,  підстав.

Відповідно до п.2 ч.1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1 наказом Державного підприємства спеціального зв"язку в особі Запорізького обласного вузла спеціального

зв"язку № 253 від 27.06.2007 року був прийнятий на роботу фельд"єгерем в цех приймання,  оброботки,  перевезення та доставки відправлень.

Наказом № 283 від 07.09.2007 року він був переведений на посаду диспетчера зв'язку цеху ЗОВСЗ з 12.09.2007 року.

Відповідно інвентаризаційного опису товаро-матеріальних цінностей № 5 ОСОБА_1 10.09.2007 року прийняв від ОСОБА_2 матеріальні цінності,  в тому числі мобільний телефон NOKIA - 2610,  який був придбаний підприємством у серпні 2007 року.

11.08.2007   року   з   ОСОБА_1   був   укладений   договір   про   повну індивідуальну матеріальну відповідальність,  згідно з яким він несе відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому матеріальних цінностей,  пошкодження майна,  яке йому передано.

Як вбачається з акту від  17.12.2007 року,  встановлено,  що диспетчером ОСОБА_1 використовувався мобільний телефон в особистих цілях,  на приватні розмови були витрачені грошові кошти у жовтні - 352, 03 гри.,  у листопаді -192, 97грн. які він просив утримати з його заробітної плати.

Крім цього також було виявлено,  що мобільний телефон,  наданий ОСОБА_1,  знаходиться в несправному стані,  неможливе приймання та здійснення дзвінків,  відсутня задня кришка телефону .

Наказом підприємства № 137 від 17.12.2007 року по факту використанні службового телефону в особистих цілях та пошкодження майна на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог,  суд послався на  ст. 139 КЗпП України,  а саме - працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно,  своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу,  додержувати трудової і технологічної дисципліни,  вимог нормативних актів  про охорону праці,  дбайливо ставитися до майна власника,  з яким укладено трудовий договір. Далі суд зазначає,  що за таких обставин невиконання розпоряджень власника та недбайливе ставлення до майна власника можна'вважати порушенням трудової дисципліни.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

13.12.2007   року   ОСОБА_1   ознайомлений   з   посадовою   інструкцією диспетчера Запорізького ОВСЗ,  яку він не порушав .

Відповідно     ст. .130    КЗпП    України    працівники    несуть    матеріальну відповідальність за шкоду,  заподіяну підприємству,  установі,  організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов"язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду,  лише в межах і порядку,  передбачених законодавством,  і за умови,  коли така шкода заподіяна підприємству,  установі ,  організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність як правило ,  обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна тіеревищувати повного розміру заподіяної шкоди,  за винятком випадків,  передбачених законодавством.

Тому у даному випадку на ОСОБА_1 могла бути накладена матеріальна відповідальність відповідно укладеному з ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність,  якщо шкода спричинена з його вини.

Тому суд неправильно прийшов до висновку ,  що недбайливе ставлення до майна власника можна вважати порушенням трудової дисципліни.

Згідно  ст. .60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до  ст. .237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

Проте апелянт не надав доказів своїх моральних страждань,  спричинення йому моральної та матеріальної шкоди,  а тому його позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. . ст. 307,  309,  313,  314,  316,  317 ЦПК України ,  колегія суддів ,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати   незаконним   наказ   №    137   від    17.12.2007   року   Державного підприємства спеціального зв"язку в особі Запорізького обласного вузла спеціального' зв'язку про порушення ОСОБА_1 порядку використання мобільного телефону в особистих цілях,  недбалого ставлення до майна та накладання дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення ,  проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.