Справа № 2018/15605/2012

н/п  2/2018/3853/2012

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

             03 грудня 2012 року    Київський районний суд м. Харкова в складі:

              головуючого –судді       Чередник В.Е.

 за участю  секретаря       Кривенко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права користування та виселення, -  

                         ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2012 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона згідно договору дарування будинку з надвірними будівлями від 24 травня 2005 року є власницею данного домоволодіння.

30 серпня 2010 року шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано рішенням Київського районного суду міста Харкова.

Від шлюбу позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 мають четверо дітей сина - ОСОБА_4 , який проживає окремо, сина - ОСОБА_2 , доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі діти, за виключенням старшого сина ОСОБА_4 прописані та проживають разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно договору дарування будинку з надвірними будівлями від 24 травня 2005 року ОСОБА_3 подарував позивачці житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 , договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мохонько Ю.М. та зареєстровано в реєстрі № 938. В подальшому, протягом 2005-2006 року позивачкою за власні кошти було добудовано другий поверх в будинку загальною площею 251,6 кв.м, житловою площею 119,8 м.кв.

12 лютого 2007 року рішенням Київського районного суду м.Харкова визнано право власності за ОСОБА_1 на самочинно збудований другий поверх загальною площею 251,6 кв.м. розташованому по АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили, відомо відповідачу ОСОБА_3 та їм не оскаржувалось.

Таким чином, будинок, розташований по АДРЕСА_1 є власністю позивачки та не входить до спільного майна подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 фактично ніколи не був зареєстрований у будинку за адресою АДРЕСА_1 та фактично не проживав з початку 2010 року.

Договір найму житла між позивачкою на правах власника та відповідачами не укладався.

09 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 фактично виставили позивачку з її двома неповнолітніми дочками на вулицю та по теперішній час не дозволяють мені користуватися своєю власністю.

Звернення до Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області ніякого результату не дало.

          Позивач до судового засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, просить  порядок прийняття і наслідки ухвалення заочного рішення позивачу відомі та зрозумілі.

          Відповідачі до судового засідання не з`явились, про час, день та місце слухання справи повідомлені належним чином,  причини неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення  при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.  

          Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

          Житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями був отриманий позивачкою 24.05.2005 року, що підтверджується  договором дарування будинку з надвірними будівлями (а.с.4) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.05.2005 року (а.с.5).

Житловий будинок загальною площею 416,5 кв.м., житловою площею 201 кв.м.

30.08.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3  розірвали шлюб (а.с.3), після розірвання шлюбу відповідач   ОСОБА_3 став сторонньою людиною для позивача ОСОБА_1 , спільне проживання з яким позивач вважає неприйнятним, неможливим і таким, що неодноразово приводило до конфліктних ситуацій. Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не дозволяють позивачці та її малолітнім донькам користуватися своєю власністю. З цього приводу позивач зверталась до Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.04.2012 року (а.с.7).   

 Згідно до ст.109 ч.1 ЖК Української РСР виселення  із  займаного  жилого  приміщення  допускається  з підстав,  установлених законом.  Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

             Таким чином, в судовому засідання встановлено, що відповідачами порушуються права позивача на користування, володіння та розпорядження майном, що належить їй на праві власності, у зв”язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

 Керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.109 ч.1, 116 ЖК України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

           Позов ОСОБА_1 –задовольнити.

     Припинити право користування та виселити ОСОБА_2 з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

       Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку  за адресою АДРЕСА_1 .

      Вселити ОСОБА_1 у житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

        Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовій зір в розмірі 107 грн. 30 коп.

     Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Суддя -