Справа № 2018/9289/2012

н/п 2/2018/2554/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2012 року . Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Ніколаєнко І.В.

при секретарі - Газіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.06.2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 100 006,19 грн. та судові витрати у розмірі 1000,06 грн.. В своїх доводах посилається на те, що 24.01.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (далі "Банк") та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав 15635,56 дол. США на строк до 25.01.2015 року зі сплатою відсотків 14,5% річних. Відповідно до кредитного договору, відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо погашення суми кредиту; сплачувати відсотки за користування кредитом. Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконав, в зв`язку з чим, виникла заборгованість. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, станом на 25.04.2012 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 11856,60 доларів США, що за курсом НБУ на 25.04.2012р. становить 94706,96 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 622,20 доларів США, що за курсом НБУ на 25.04.2012р. становить 4969,98 грн.. В забезпечення виконання зобов8язань 24.01.2008 року між ЗАТ КБ "Надра" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №700003370-П. Відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати щодо сплати кредиту відповідачем ОСОБА_1 , проте, поручитель взятих на себе зобов`язань не виконала, про що свідчить той факт, що направлені їм листи про погашення кредиту залишені ними поза увагою.

16.08.2012 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" (далі "Банк"), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просила визнати Договір поруки №700003370-П укладений між ОСОБА_2 та „Банком" припиненим. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.01.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (далі "Банк") та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав 15635,56 дол. США на строк до 25.01.2015 року зі сплатою відсотків 14,5% річних, для придбання автомобілю "Skoda Fabia Classik 1.2". Він зобов*язався здійснювати повернення кредиту щомісячно. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , між «Банком`та нею 24.01.2008 року було укладено Договір поруки. Вважає, що у зв*язку з істотною зміною становища, щодо виконання боргових зобов*язань за кредитним договором, тобто з підвищенням в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором та без її згоди на вказані дії, виконання умов кредитного договору підлягають припиненню.

16.08.2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" (далі "Банк"), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив розірвати кредитний договір №700003370 від 24 січня 2008 року укладеного між ним та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банка" «далі - Банк». В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.01.2008 р. між ним та Банком, укладено кредитний договір. Згідно до п.2.1 кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 15635,56 дол. США на купівлю автотранспортного засобу під фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 14,5% річних. Він зобов*язався здійснювати повернення кредиту щомісячно відповідно до умов договору. США. В забезпечення виконання своїх зобов`язань, між «Банком» та ОСОБА_2 24.01.2008 року було укладено Договір поруки. У 2010-2012 роках ним було допущено прострочення по сплаті платежів за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість. Вважає, що у зв*язку з істотною зміною становища, щодо виконання боргових зобов*язань за кредитним договором, тобто з погіршенням умов та оплати праці та з підвищенням курсу іноземної валюти, виконання умов кредитного договору, що діють на теперішній час є порушенням принципів цивільно-правових відносин. Крім того, банк з 01.09.2008 року Банк в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за Договором, чим ускладнив фінансове його становище.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача по первісному позову та представник відповідача за зустрічними позовами надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги по первісному позову підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Проти задоволення зустрічних позовних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечував. В наданих суду запереченнях зазначив, що при укладанні кредитного договору позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 задовольнив свій майновий інтерес, отримавши значну суму коштів в іноземній валюті - доларах США. Вважають, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просто намагається уникнути від виконання взятих на себе обов*язків за кредитним договором та не бажає повертати кредит до установи банку. Посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на зменшення прибутків не є обставиною, яку можно віднисти до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють ОСОБА_1 виконувати умови кредитного договору. Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано жодної обґрунтованої підстави для припинення договору поруки.

Представник відповідачів за первісним позовом та представник позивачів за зустрічними позовами та представник третіх осіб за зустрічними позовами проти задоволення первісного позову заперечував в повному обсязі. Вимоги зустрічних позовів підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Суд, вивчивши заяви сторін та заперечення представника позивача по первісному позову ПАТ «Альфа-Банка», дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору - відмовити, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим -відмовити, первісний позов ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені факти та відповідні до них правовідносини.

Як зазначено в матеріалах справи, 24.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та відповідачем ОСОБА_1 , укладений кредитний договір №700003370 від 24 січня 2008 р., останній отримав кредит у розмірі 15635,56 дол. США на придбання автотранспортного засобу під процентну ставку за користування кредитом у розмірі 14,5% річних зі строком повернення до 25.01.2015 року.

Відповідно до п.2.1 частини 1 кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором, Банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 договору, а позичальник приймає кредит, зобов`язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені у цьому договорі.

Як зазначено в частині 6-7 Кредитного договору, умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачем отримано до укладення цього договору. Підписання позивачем ОСОБА_1 кредитного договору підтверджує отримання ним умов кредитування відповідно до п. 2. ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість по кредиту складає -100006,19 гривень.

ОСОБА_1 погашення кредиту в строки та на умовах, зазначених в Кредитному договорі не здійснював, що встановлено в судовому засіданні.

В забезпечення виконання зобов`язань Відповідача ОСОБА_1 перед Позивачем за Кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк`був укладений Договір поруки.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 306405, Закрите Акціонерне товариство «Альфа-Банк`змінив своє найменування на Публічне Акціонерне товариство «Альфа-Банк», зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державній адміністрації.

Судом встановлено те, що при укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

В порушення умов укладеного між банком та відповідачем кредитного договору, відповідач відмовляється виконувати свої зобов`язання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі, в зв`язку з чим у ОСОБА_1 утворився борг за кредитом в розмірі 404 782, 34 гривень.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" "кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент". Отже, отримуючи кредит в іноземній валюті, у позичальника, виникає зобов`язання повернути його у тій самій валюті у якій кредит був отриманий.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов`язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використанні іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на територій України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України "Про банки і банківську діяльність", Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закон України "Про Національний банк України". Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

Відповідно до ст. 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність"на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Використовуючи своє право, надане вказаною ліцензією на банківську діяльність і дозволом на здійснення операцій з валютними цінностями, банк залучає вклади в іноземній валюті, у тому числі і на міжнародних валютних ринках. По вкладах, залучених в іноземній валюті, банк має зобов`язання повернути грошові кошти і заплатити відсотки відповідно теж в іноземній валюті. Укладаючи з позичальником кредитний договір в іноземній валюті, банк від свого імені і на свій ризик розміщує залучені раніше валютні кошти. Тому в кредитних договорах передбачено умови повернення кредитних коштів в тій валюті, що і кредит. Ці умови дозволяють банку належним чином виконувати свої зобов`язання перед вкладниками у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України, НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно - правових актів щодо ведення валютних операцій.

У відповідності до пункту 8.12. "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", затверджених постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. №200 визначено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв`язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Таким чином, законодавство України чітко та однозначно визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити в іноземній валюті та бути суб`єктом кредитних зобов`язань (правовідносин) в іноземній валюті.

Більш того, спеціальне законодавство в сфері банківської діяльності не містить норм, якими забороняється банкам надавати кредити в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б з однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 6-8 вищезазначеного кредитного договору, підписанням цього договору Сторони підтверджують, що будь-які умови цього договору є істотніми і підлягають виконанню в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами ( договорами) між клієнтом та банком.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті та згідно п. 6-8 договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Як зазначено в статті 652 ЦК України, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого

розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Судом не вбачається підстав для розірвання кредитного договору, так як в кредитному договорі відсутні будь-які запевнення чи гарантії щодо незмінності економічної ситуації в країні, запевнення щодо неможливості настання кризових явищ, гарантії щодо незмінності курсу долара США. Чинне законодавтсво навпаки передбачає можливість зміни курсу валют, тобто ця обставина не може бути взята до уваги в якості доказу істотної зміни обставин. Проте встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 не було належним чином здійснено протягом тривалого часу виконання своїх грошових зобов`язань встановлених сторонами в укладеному кредитному договорі, у в зв`язку з чим позовні вимоги ПАТ «КБ "Надра" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов*язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов*язання боржником.

Пунктом 6.2 частини 6 Договору про внесення змін і доповнень №2\490089523 до кредитного договору №700003370 від 24 січня 2008 року, від 25 січня 2008 року Банк має право змінити розмір процентів за користування Кредитом в разі зміни кон*юктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних таабо міжнародних грошових таабо фондових індексів тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Зміна розміру процентів за користування Кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв*язку із цим змін в Додаток №1 до цього Договору Банк повідомляє Позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу Позичальника зазначену в Розділі №1 цього Договору.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов*язку поручителя перед кредитором за виконання боржником сого зобов*язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов*язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов*язання (як правило грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов*язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року про судову практику розгляду судових справ про визнання правочинів недійнсими, зазначено правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом з*ясовано, що при укладенні спірного договору сторонами дотримано вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та правові підстави для розірвання договору - відсутні.

Відповідно до ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , суд виходив з того, що у відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак позивачі не надали суду відомостів щодо наявності порушень умов Договору кредиту та Договору поруки. Не надали, будь-яких доказів того, що ПАТ «Альфа-Банк» порушував вимоги чинного законодавства щодо надання кредитних коштів та умов укладання спірних договорів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача ПАТ "Альфа-Банк" за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, позивачі за зустрічними позовами не довели свого позову, що є їх обов`язком, відповідно до ст. 10 ЦПК України, при цьому суд сприяв всебічному і повному з 'ясуванню обставин справи -роз`яснював сторонам їх права та обов`язки, попереджував про вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд стягує з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені позивачем по первісному позову судові витрати.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 60, 118, 119, 122, 209, ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 624, 625, 1049, 1050 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №700003370 від 24 січня 2008 року - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, і/н НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Желябівки, Нижнєгорського району, Крим, і/н НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на п/р № НОМЕР_3 , МФО -300346, ЄДРПОУ - 23494714 суму заборгованості за кредитним №700003370 від 24 січня 2008 року у розмірі 100 006 (сто тисяч шість) гривень 19 копійок.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ "Альфа Банк" суму сплаченого судового збору у розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 06 коп..

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", третя особа - ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору №700003370 від 24 січня 2008 року - відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особам, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 10 днів з дня отримання рішення.

Головуючий -