Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 2-730/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2010 смт. Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого – судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Гельвейчук І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Лугинського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що після смерті її батька -ОСОБА_2, який помер 24.06.2008 року, відкрилась спадщина, що включає житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Степанівка, вул. Центральна, 106. В установлений законом строк позивач подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Позивач вказує про неможливість в іншому, крім судовому порядку, вирішити спір. Посилаючись на дані обставини, а також на відсутність інших спадкоємців, просить визнати в порядку спадкування право власності на вищевказане майно.

Позивач в судове засідання не з»явилась, надала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав письмову заяву, в якій справу просив слухати у відсутності представника, позовні вимоги визнає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

21.11.2002 року ОСОБА_2 складено заповіт, за яким все належне йому майно заповідав дочкам: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4. Заповіт посвідчено секретарем Степанівської сільської ради Лугинського району Житомирської області 21.11.2002 року. За витягом із спадкового реєстру від 21.09.2010 року заповіт є чинним, номер у реєстрі - 45541622.

ОСОБА_2 помер 24.06.2008 року.

В установлений законом строк, а саме 16.09.2008 року, позивач подала до Лугинської державної нотаріальної контори Житомирської області заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці за заповітом склали відмову від спадщини, яка посвідчена нотаріусом Верхнєколимського нотаріального округу республіки Саха (Якутія). Постановою нотаріуса від 20.08.2010 року громадянці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку з тим, що в порушення вимог п. 216 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нею не було надано правовстановлюючий документ та витяг з реєстру прав власності або довідка органу місцевого самоврядування (якщо в місцевості інвентаризація не проводилась) на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Степанівка, вул. Центральна, 106.

Згідно відповіді БТІ право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано.

Суд вважає, що позов підлягає до задоволення з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що володіння та користування вказаним будинком за життя здійснювалось ОСОБА_2С, що підтверджується довідкою № 273 від 25.08.2010 року (а.с. 10), запис якої зроблено на підставі відомостей погосподарських книг. Будівництво є завершеним у 1954 році. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,5945 га, яка рішенням 17 сесії XXI скликання Степанівської сільської ради народних депутатів від 26.11.1993 року передана у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку (0,25 га.) та ведення особистого підсобного господарства (0,3445 га.). На підставі вказаного рішення видано державний акт про право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_2. Судом враховано, що підзаконні нормативні акти, що визначали порядок проведення реєстрації будинків до 07.02.2002 року, дати набрання чинності «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», запис погосподарської книги сприймався як дійсне підтвердження належності будинку певній особі. Так, у відповідності до підпункту «а» пункту 20 розділу III «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995 року) на підставі записів в погосподарських книгах органи БТІ складали списки щодо власників будинку.

Судом оглянуто копію технічного паспорту на житловий будинок за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Степанівка, вул. Центральна, 106: креслення плану будинку, характеристика, експлікація до плану будинку.

Суд бере до уваги, що Цивільний Кодекс Української РСР (1963 р.), що діяв під час більшості років утримання будинку, не містив норми, яка передбачала виникнення права власності на нерухоме майно після реєстрації. Таке право лише опосередковано встановлювалось за ст. 227 ЦК Української РСР (1963 р.), у відповідності до якої договір відчуження житлового будинку підлягав нотаріальному посвідченню, а тому при розпорядженні, як невід»ємному складнику поняття власності, відчужувач мав надати правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності. Таким чином особа, добросовісно помиляючись у визначенні моменту виникнення права власності, вважала себе власником на підставі самого утримання нерухомого майна, іншими особами таке право не оспорювалось, а тому не зверталась за видачею свідоцтва про право на власність.

Згідно ст. З п. 4. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Суд приходить до переконання про наявність у ОСОБА_2 прав та обов»язків як власника нерухомого майна, а тому вони підлягають переходу, як загальному понятті спадкування, від спадкодавця до спадкоємців.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

За наведених обставин, суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Степанівка, вул. Центральна, 106.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 213-215, 223 ЦПК України, ст. 227 ЦК Української РСР (1963), ст.ст. 1216-1218, 1275 ЦК України, ст. З п. 4. ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: Житомирська обл., Лугинський район, с. Степанівка, вул. Центральна, 106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Лугинського районного суду Житомирської області.

Суддя Д. М. Лєдньов